Повернення червонокнижної

Вінницькі лісівники культивують нині рідкісну береку лікарську.

Традиційно берека лікарська зростала у південних районах Вінниччини (Чечельницький, Крижопільський, Піщанський, Бершадський, Тростянецький). Останнім часом на Вінниччині лісівниками практикується введення її у склад лісових культур по всій області. Начальник Вінницького ОУЛМГ Анатолій Бондар наголошує, що лісівники Вінниччини створюють високопродуктивні та біологічно стійкі лісові насадження. Тому, до складу лісових культур з головною породою дубом звичайним вводять більш посухостійкі цінні аборигенні та інтродуковані породи: горіх чорний, модрину європейську, дугласію, а також і береку лікарську.

У 2020 році держпідприємствами лісового господарства створено лісових культур за участю береки лікарської на площі 86,1 га. Найбільше – у Бершадському лісгоспі (22,2 га). Садили береку у цьому році також у Могилів-Подільському лісгоспі (15,1 га), Тульчинському ЛМГ (14,8 га), Гайсинському (11,2 га), Дашівському ДЛМГ (7,6 га), Іллінецькому (5,8 га), Вінницькому (5,3 га), Крижопільському (2,8 га), Жмеринському (1,3 га) лісгоспах. Торік у лісових розсадниках лісгоспи виростили 60 тис. шт. садивного матеріалу береки лікарської.

Берека – а що це?

Багато мешканців Вінниччини, виявляється, ніколи не чули про цю аборигенну для подільських дібров породу дерева. Та це незнання доволі виправдане, бо ж береки не так багато навіть у південних районах області, та й у складі культур – це молоді насадження, а ще є поодинокі дерева-старожили.

Сьогодні берека вважається рідкісним деревом. Але на початку ХІХ століття вона була звичною і дуже поширеною деревною породою у лісах центральної України. Масово вирощувалась і дуже активно тоді вирубувалась саме через прекрасні властивості деревини (колір, текстуру, легкість в обробці, міцність). Тому, як лісова культура була практично знищена, а на сьогодні має природоохоронний статус, занесена до Червоної книги України.

Однак через те, що «нетоварні» дерева – двоверхівкові, криві, з покрученими стовбурами – не йшли у промислову заготівлю, ми маємо поодинокі столітні береки, які фактично зберегли і продовжили берековий рід. І дають можливість лісівникам зібрати насіння сьогодні для розмноження у лісових розсадниках. Але справа насінництва і вирощування садивного матеріалу береки – нелегка, і лісівники шукають свої практичні підходи.

Капризне насіння

Насіння береки попри те, що заготовити його нелегко, ще й дуже непередбачувано себе поводить при висіванні. Лісівники Вінниччини знають, що воно має низьку схожість, часто сходить наступного року.

Михайло Северин, інженер з лісових культур ДП «Тульчинське ЛМГ», розповідає, що важко зібрати дрібне насіння береки. Достигають ягоди у першій половині жовтня. Причому слід вгадати, щоб не зірвати нестиглі ягоди, і щоб птахи не з’їли. А для такої лісової смакоти – це питання кількох днів. Лісівники і оббивають ягоди, і обривають на висоті, ставлячи драбини:

– В одному кілограмі свіжих ягід – 450 плодів. У одній ягідці – всього 2–3 або навіть 1 насінина. Щоб заготовити 1 кг насіння, потрібно зібрати близько 30 кг ягід.

А готують тульчинські лісівники насіння береки до посіву двома способами. Проводять стратифікацію за 120–150 діб до висіву, тримаючи насінини вперемішку з піском, контролюючи вологість піску, температуру зберігання. Або ж перетирають ягоди і так, не відмиваючи водою, із залишками м’якоті та шкіри, які слугують природним мінеральним добривом, висівають у ґрунт у короби. Кажуть, що результат від цих методів посіву приблизно однаковий.

Басаличівське лісництво ДП «Гайсинський лісгосп» цього року вперше навесні саджало береку супутньою породою з дубом звичайним (3 ряди дуба, 1 ряд береки). Використали власний садивний матеріал, який минулого року вдало виростили у теплиці. Насіння замочували на 12 годин у воді, яке через три тижні дало дружні сходи і хороший приріст, – розповів лісничий Андрій Швець.

А от бершадські лісівники не один рік підбирали способи висівання береки, знайшовши свій оптимальний варіант. Адже у той час, як більшість лісгоспів лише починають знайомитися з берекою, Бершадський лісгосп вирощує лісові культури з берекою понад 10 років. Заготовляють насіння у Цибулівському, Бершадському, Ободівському лісництвах, а вводять у лісові культури в усіх лісництвах лісгоспу.

– Ми довго не могли знайти підхід у вирощуванні садивного матеріалу, і проводили стратифікацію насіння, і висівали з осені, пропарювали його (за принципом того, що птахи поїдають ягоди і насінина перебуває під дією температури 40–42 градуси) – все це не давало очікуваного результату сходів. Потім ми зібрані ягоди, перетерли, злегка промили і з залишками плодів висіяли. Це дало прекрасний результат – сходи були густі, мов щітка. Тим більше, що не очікували такої високої схожості і посіяли забагато насіння, – ділиться досвідом директор Микола Краснєєв. – А ще, виявляється, зійшло те насіння, що висівалось рік тому.

На Вінниччині береку вводять у склад лісових культур із головною породою дубом звичайним п’ятим рядом або десятим. А природне поновлення береки – явище надзвичайно рідкісне. Адже під самим деревом ягід практично не буває – їх з’їдають повністю птахи. Однак у Бершадському лісгоспі в Ободівському лісництві спостерігають досить часто явище природного поновлення береки. У тих кварталах багато дорослих дерев: на площі 3–4 гектари – 50–70 дерев.

Берека лікувальна виправдовує свою назву

Оскільки дерево червонокнижне, то під час планових рубок береку залишають. Зрізати береку можуть, якщо старе дерево починає всихати або іноді буревій звалив одиноке дерево. Це рідкісні випадки, у промисловому масштабі її деревину в Україні на сьогодні не використовують. А загалом використовується берека для виготовлення музичних інструментів, меблів і різних токарних виробів, адже її деревина досить тверда та щільна, добре полірується, не тріскається.

А от ягоди дерева настільки смачні, що ними смакують не лише птахи, а й ссавці, приміром, зайці, лисиці з’їдають ті плоди, що осипаються на землю. А ще лісові мешканці полюбляють споживати і молоді пагони береки. От такі гастрономічні пристрасті і стають перешкодою у бершадських лісівників при вирощуванні лісових культур береки у перші три роки. Розповідають, що не раз звірі поїдали висаджену береку у перший рік, але рослини не гинули, давали поросль. З’їдали молоді пагони і на другий рік. А вже третього року відбувався потужний скачок росту – 1,5 метра за вегетаційний період. От тоді вже тварини втрачали до молодих насаджень інтерес, який спричинений, можливо, її унікальним багатим біохімічним складом і широким спектром лікарських властивостей.

Листя, суцвіття, кора і плоди містять безліч різноманітних органічних сполук, мікроелементів. Перераховувати їх можна довго, найвідоміші – це кофеїнова кислота, флавоноїди, стерини, цілий перелік жирних кислот, в усіх частинах присутній вітамін С, особливо у ягодах. Рослину застосовували при лікуванні холери та дизентерії, як протидіарейний, сечогінний, протизапальний, протидіабетичний, відхаркувальний засоби, для лікування шлунково-кишкового тракту.

Красива і корисна

Можна садити береку біля свого дому через її корисні властивості та прекрасні декоративні риси: привабливі білі квіти, зібрані у суцвіття, запашний аромат під час цвітіння, гарної форми блискуче листя, смачні ягоди. До речі, кажуть, що наші предки-слов’яни так і робили, у них берека була у великій пошані і вважалась оберегом обійстя. Прекрасне берекове дерево щороку зацвітає на території садиби Вінницького лісгоспу, саме травень – пора цвітіння береки лікарської.

Прессекретар Вінницького ОУЛМГ Станіслав Вовк розповідає про старі берекові алеї на подвір’ї Бритавської школи Чечельницького району. На радість дітлахам дерева восени щедро родять смачнючі ягоди, якими ласують і птахи, і школярі під час перерви.

От такими щедротами багаті подільські ліси. Бережімо їх та шануймо працю лісівників.

Оксана НІКІТІНА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top