Велика вода

Ліс не може приборкати стихію гірських річок.

Від повені на заході України постраждали п’ять областей: Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Львівська та Тернопільська.

Івано-Франківщині дісталося найсильніше. У Верховинському, Косівському і Рожнятівському районах випало до 70% місячної норми опадів. Через це рівень води у Дністрі піднявся майже на сім метрів.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль і голова МВС Арсен Аваков, які 24 червня вирушили проінспектувати райони стихійного лиха, заявили, що повінь масштабніша, ніж у 2008 році (тоді загинули 39 людей, а суму збитків оцінювали у 3–4 млрд грн).

Всього станом на ранок 24 червня було пошкоджено майже 430 кілометрів автодоріг. Також потоки води зруйнували 130 мостів, а в Івано-Франківській області частково зруйнували залізницю.

В цій області затопило більше 165 населених пунктів (4596 житлових будинків), а до 29 не було можливості проїхати.

Коли трапляються катастрофічні повені в Карпатському регіоні, багато «експертів» шукають причину в перерубі гірських лісів. Якщо в цьому є правда, то лише частково.

«Ліс може втримати певну кількість опадів, але не з такими обсягами, які ми спостерігаємо зараз у Карпатах. Давайте в цифрах – у середньому кількість опадів в Івано-Франківській області сягнула понад 2,8 млрд куб. м, а ліс максимально міг поглинути близько 200–250 млн куб. м. Це лише 10% від усіх опадів. Отож ліс не може приборкати стихію гірських рік. Ліс – не дамба для запобігання паводкам та утримання такої кількості та сили води. Тому заяви, що причиною повеней є рубки – це маніпуляція та популізм», – прокоментував Голова Держліс­агентства.

«В останні роки рубок відбувається значно менше. Але ця інформація не вигідна тим, хто систематично розповсюджує неправду про діяльність Держлісагентства. Наприклад, якщо порівняти з минулим роком, то обсяг заготівлі деревини зменшився на 17%. Це пов’язано з поступовим переходом від суцільних до поступових видів рубки. Так, за 5 місяців поточного року в Чернівецькій області кількість рубок скорочена на 41 тис. куб. м у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. На Закарпатті на 51 тис. куб. м, а в Івано-Франківській області на 75,7 тис. куб. м», – наголосив Андрій Заблоцький.

Загалом, за останні 5 років обсяг заготівлі деревини в Карпатському регіоні зменшився на 20% (з 4,2 млн куб. м у 2015 р. до 3,3 млн куб. м у 2019 р.).

За словами Голови Держліс­агентства сьогодні не тільки Україна, а й вся Європа потерпає від масштабних повеней, які спричинили дощі. Сербія, Боснія та Герцеговина, Чехія постраждали через стихію. Це при тому, що в Європі існує набагато менше обмежень на заготівлю деревини. У цифрах – в Україні на 44,8% лісів існують обмеження на заготівлю деревини, тоді як у Чехії – 4,9%, Польщі – 8,5%, Латвії – 9,7% Угорщині –13,6%, Австрії – 15,7%. Але ж у цих країнах ніхто не заявляє, що рубки є причиною повеней.

«Стосовно проблеми незаконних рубок. Так, вона є, але подолати те, що вибудовувалось роками, за п’ять місяців неможливо. Проте є позитивна динаміка. Якщо у 2016 році обсяг незаконних рубок у Карпатському регіоні становив 12 тис. куб. м, то у 2019 році – 3,6 тис. куб. м. Але подальший прогрес у цьому питанні напряму залежить від прийняття відповідного закону, який би врегулював питання сертифікації лісопродукції з метою викорінення попиту на незаконно заготовлену деревину. Ми його вже підготували, зараз він на опрацюванні в профільному комітеті Верховної Ради», – сказав очільник Держлісагентства.

Голова Товариства лісівників України Юрій Марчук звертає увагу на наступне:

– Ми зараз живемо в умовах зміни клімату, маємо різкоконтинентальні умови, де весняні заморозки цього року були 20-го травня, а перші осінні заморозки минулої осені були вже 10 вересня. Фактично, чотири місяці в році, коли йде вегетація. Ми маємо не просто дощі, а заливні дощі, які зараз у травні-червні заливають Україну. Такого ніколи не було, це дощі, коли за годину випадає інколи 1,5–2-місячна норма опадів.

У Києві кілька разів затоплювало Поділ і низинні вулиці. До цього лісівники ніякого відношення не мають, бо це, в першу чергу, питання до адміністрації міста і роботи каналізації. Кілька днів тому потужний паводок накрив ряд сусідніх країн, які від України за тисячі кілометрів.

Тому зараз, розглядаючи питання: «Хто винний?», ми маємо ставити його по-іншому: що робити для того, щоб в умовах зміни клімату, в умовах циклічних потужних паводків, тих смерчів, які пройшлися Херсонщиною, Півднем України, Тернопільщиною, люди були готові до таких стихійних лих і вони могли на них своєчасно реагувати.

Вся проблема в тому, що ще 10 років тому, коли розглядалося питання необхідності своєчасного реагування і своєчасних спостережень на гідрологічних постах за рівнем підняття води та інформування населення, я бачу схожу ситуацію за останні 2 дні, це приблизно виглядає так, як ситуація з пожежами у Чорнобильській зоні і Житомирському Поліссі – ліс горить, а ми не знаємо навіть, де і скільки. Тобто висновки і рекомендації науки, які робилися десять років тому саме з цих питань, – досі не враховані.

Ми продовжуємо забудовувати заплави річок у Карпатах і вважаємо, що хата біля річки – це найкраще, але, коли вода піднімається, як зараз на 5–6 метрів, а в деяких місцях і до 8-ми метрів, безумовно, страждають, у першу чергу ті будинки, які збудовані у заплавах.

Півторастолітня історія вивчення цих явищ показує, що паводки мають циклічність у 10–12 років, а генеральні плани міст, населених пунктів у зоні паводкових ситуацій, абсолютно не враховують критичність паводків.

Ми маємо приклади різних країн – Австрії, Швейцарії, де дороги побудовані таким чином, що мають водовідводи, вони йдуть серпантином, йдуть високо від потічків. У нас же всі дороги побудовані біля річки. Підняття води на пів метра – і вже дорогу залило.

Австрійські акведуки в Карпатах стоять і досі. Наші висячі мости зносить водою кожні 5–10 років і ми висновків з цього не робимо.

Якщо маємо дорожню мережу в горах приблизно у десять разів меншу, аніж у європейських країнах, то це вказує на те, що ми не можемо своєчасно зреагувати і на паводкову ситуацію. Ця вода летить з гір і у нас немає жодної гідроспоруди, жодної нормальної дамби, яка може це зупинити.

Тому ті рекомендації наукових інституцій про протипаводкові дамби, про необхідність облаштування і побудови цих споруд, розробка окремої програми по Карпатах, програми розвитку Карпатського регіону, які піднімалися упродовж останніх 10–12 років, після паводка 2008-го року, а якщо говорити про паводок 1998-го року, то це вже більше 20 років тому і ті рекомендації мають свою вагу і досі.

Зараз хочу висловити щире співчуття всім тим, хто постраждав від цього стихійного лиха, потрібно терміново допомогти людям, сім’ям лісівників, які залишилися без подвір’я, без городу, без засобів для існування. Робити те, що ми завжди робили – треба допомагати фінансово, допомагати продовольством.

А ще, і це головне на майбутнє – робити висновки з цього і розробити програми, які конче необхідно мати в нашій державі для того, щоб максимально убезпечити населення від таких паводкових ситуацій.

Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top