Пролетіли дикі гуси

Про весняне полювання на гусей.

На колір і смак товариш не всяк. Тому в кожного мисливця є свої, пріоритетні види полювання. Одні полюбляють полювання на копитних, інших захоплює розплутування заячих маликів, треті не уявляють себе без посвисту качиних крил у сутінках над очеретами. Але багато хто погодиться зі мною, що полювання на гусей, одних із найбільших представників водоплавних птахів,досить цікаве. І воно також має своїх відданих шанувальників. Успіх у цьому полюванні багато в чому залежить від знань, досвіду, спеціальної екіпіровки та підготовки. Не так просто добути такий бажаний трофей – гуску, цього обережного, гострозорого і розумного птаха, що має гарну зорову пам’ять, але…

В Україні весняне полювання на пернату дичину заборонено. Один-єдиний раз весняним полюванням побалували наших мисливців у 2002 році. Чому ми не можемо виходити навесні в поле з рушницею, мисливцям та користувачам мисливських угідь не зрозуміло. Ніде чітких і зрозумілих роз’яснень з цього приводу не було. Наші мисливці позбавлені можливості у весняну пору присвятити своє дозвілля улюбленому захопленню, а мисливські господарства позбавлені доходів, відрахування від яких надходили б до державного бюджету країни та використовувалися б, крім іншого, і на розвиток мисливських угідь.

Чому в Білорусі весняне полювання на водоплавних і болотних птахів, крім видів, занесених до Червоної книги, дозволено? Наприклад, білоруси на гусей можуть полювати з 13 березня по 9 травня: із підходу, із засідки, з манками, зокрема з підсадними гусьми, профілями, опудалами на прольоті. Дозволено також полювання на самців вальд­шнепа на тязі (з 18 до 22 години) з 3 квітня по 9 травня. Бажаєте пополювати на селезня – будь ласка: із засідки з підманюванням, із підсадними качками або опудалами – з 3 квітня по 9 травня. Деякі українські мисливці з березня по квітень їдуть до наших найближчих сусідів у пошуках мисливського щастя. Вартість такого «щастя» в білоруських мисливських господарствах для іноземців, тобто для нас, різна. Наприклад, у господарстві «Білий бір»: полювання на качку коштує 9 євро, на вальдшнепа – 10 євро, на куріпку – 10 євро і гуску – 19 євро. У Верхньодвінському мисливському господарстві БООР ціни дещо відрізняються: селезень – 10 євро, гуска – 15 євро. У господарстві «Садиба Баби Яги»: качка – 5 євро і гуска – 15. Звісно, для громадян Білорусі весняне полювання коштує значно дешевше.

Ні для кого не секрет, що в багатьох регіонах України, навесні в угіддях можна почути постріли. Звісно – це незаконне полювання, але чому ж не пополювати, коли в угіддях у цей час нікого немає, а дичини достатньо. Офіційно дозволити весняне полювання – це те саме, що добути одним пострілом три зайці. Перший «заєць» – це дати українському мисливцю насолодитися моментом такого очікуваного і бажаного полювання, другий – це охорона угідь від браконьєрів, тому що перебування мисливців в угіддях – автоматично зменшує чисельність перших, і нарешті, третій – надходження коштів до бюджету країни і мисливського господарства.

Можливо, тепер, коли до керма держави прийшли люди, яким не байдуже майбутнє мисливської галузі, людей, які з останніх сил намагаються зберегти біологічне різноманіття держави, яким не все одно, що буде з чисельністю тварин, культурою і традиціями українського народу, буде прийнято рішення дозволити нам, як і нашим сусідам, зберегти культурні традиції народу. Чому люди, які «воюють» за заборону полювання, досі не можуть зрозуміти, що зберегти та примножити тваринний світ можна лише завдяки господарській діяльності? Адже жодного бюджету не вистачить, щоб дотаційно охороняти звірів у лісі без господаря. Чому не скористатися досвідом розвинених мисливських господарств Європи та Америки, де густота тварин перевищує нашу в десятки, а то й у сотні разів?

А поки що в наших мисливців, які бажають пополювати навесні, вихід один – їхати за кудикіні гори, стріляти помідори.

Щоб не забути, хто такі гуси, які вони на вигляд і з чим їх їдять, пропонуємо всім зацікавленим невеликий лікнеп.

Наука про гусей

Гусеподібних на території України вчені нараховують 38 видів. До роду гусей належить 6 видів: гуска сіра, гуменник, гуска білолоба, гуска мала, гуска біла і гуска гірська. Основними об’єктами полювання в Україні є гуска сіра, гуска білолоба та гуменник. Полювання на них дозволено з серпня по січень.

Гуска сіра (Anser anser) – пращур домашніх гусей, але поступається їм розмірами.
ЇЇ маса досягає 5 кг.

Гуска білолоба (Anser albifrons) має сіре забарвлення і білу пляму на лобі. Маса зазвичай до 3 кг.

Гуменник (Anser fabalis) розмірами не дуже відрізняється від гуски сірої, а оперенням він значно темніший.

Усі види гусей відрізняються один від одного способом життя, поведінкою, масою тіла, забарвленням (кольоровою гамою), кольором дзьоба і лап. Але відмінностей між ними менше, ніж спільних рис у зовнішньому вигляді, поведінці та біології. Політ у гусей стрімкий, вони можуть розвивати швидкість 70–90 км/год. За висотою польоту серед пернатих для них немає суперників, гуси здатні подолати під час своїх сезонних міграцій навіть такі гірські масиви, як Гімалаї. Гуси – наземно-водні птахи, більше часу проводять на землі. Гнізда мостять як на воді, так і біля водойм. Ці моногамні птахи вибирають пару зазвичай у період зимівлі в теплих краях, пари зберігають вір­ність одне одному впродовж і років і навіть усе життя. Гусенята, щойно вилупившись,одразу ходять і пасуться самостійно. У середині серпня пташенята стають на крило і перелітають від місць відпочинку до місць годівлі.

Зграї намагаються летіти так, щоб бачити косяк, який летить попереду. Якщо попередня зграя різко змінює манеру польоту або починає набирати висоту, наступна одразу реагує, облітаючи небезпечне місце.

Способи полювання на гусей

У руки до більшості мисливців такий трофей, як гуска, потрапляє дуже рідко, не всі надають увагу цьому виду пернатої дичини. Щоб упевнено добувати гусей, необхідно спеціалізуватись саме на цьому полюванні, причому готуватися до нього слід серйозно. Підготовка складається з таких кроків: вивчення спеціальної мисливської літератури, присвяченої темі полювання на гусей і його біології; підбір необхідного мисливського спорядження; вибір боєприпасів для своєї рушниці, здатних забезпечити надійний та результативний постріл по птаху. Необхідна також попередня перевірка пробною стрільбою обраних боєприпасів, щоб дізнатися про їхні можливості та бути в будь-якій ситуації впевненим у них. Безпосередньо на місці полювання не буде зайвим отримати додаткову інформацію про гусей у місцевих мисливців, які знають розташування в цьому році посівів сільгоспкультур в угіддях і вже знають напрямки добових перельотів гусей.

У кожній місцевості, пов’я­за­ній із постійним або сезонним перебуванням гусей, є свої традиційні способи добування цього птаха, які зумовлені умовами місцевості та пов’язані зі навичками, які передаються місцевими мисливцями з покоління у покоління. Проте все-таки існує чотири основних способи, які застосовуються незалежно від сезону, що прийшли з сивої давнини, перевірені часом і досвідом наших предків-мисливців. Це полювання на перельотах, полювання із засідки на кормових полях, полювання на ріллі нагоном, полювання на ночівлі. Вони досі не втратили актуальності, а полювання на кормових полях із засідки нині – найпопулярніше серед українських мисливців.

На гусей навесні

Полювання на гусей в Україні відбувається зазвичай під час осінніх сезонних перельотів.

Однак не менш привабливе весняне полювання на цих пернатих. Один із засновників спеціальної мисливської літератури С.Г. Аксаков ще в середині ХІХ ст. говорив: «Щодня бродячи біля ставка і вздовж річки, яка в нас дуже рано звільняється від криги, я завжди мав на готові один ствол, заряджений гусячим дробом, і мені нераз удавалося спустити на землю гуску, що пролітала поряд».

Успішний результат полювання залежить від багатьох чинників. У значній мірі на це впливають погодні умови та характер угідь. У ясну та безвітряну погоду гуси літають на великій висоті, тому полювання на них найгірше. У негоду або в туман полювання проходить набагато успішніше. Коли весна запізніла і холодна, то полювання буде безрезультатне – гуси не з’являються у лугах. Рельєф місцевості теж важливий. Коли на шляху перельоту гусей є височини, засідки влаштовувати краще на них, особливо в ясну гарну погоду. У негоду з сильним вітром гуси в польоті переважно тримаються вибалок. Постійно полювати на перельоті в одному і тому самому місці не слід. Це дуже обережні птахи, вони швидко звикають до небезпечного місця і облітають його.

Підготовка до полювання на кормових полях потребує свого підходу. Особливу увагу звертають на спорядження, необхідне в цьому полюванні. Мисливець має запастися, крім іншого, лопатою, маскувальними сітками, профілями або об’ємними макетами гусей, манками. Одяг за кольором повинен відповідати рослинності, що вкриває угіддя у місці полювання. Найкращий костюм той, який не тільки візуально максимально зливається з характером місця полювання, а й приховує характерні риси фігури людини.

Виїжджати на нове місце полювання необхідно заздалегідь, щоб познайомитися з районом полювання, знайти місця жирування і відпочинку птахів, розвідати напрямки перельотів і визначити місце для підготовки скрадки. Щоб усе уважно обстежити і встигнути правильно підготувати скрадки, потрібно день або два.

Яму для скрадки копають таку, щоб мисливець почував себе в ній вільно, і ніщо не утруднювало його рухів, необхідних для виконання пострілу. Глибина окопу повинна приховувати мисливця, який сидить у ній, але при цьому він повинен мати гарний огляд, тобто в сидячого у скрадці мисливця очі мають бути трохи вище за рівень ґрунту. Краї ями обкладають дерном і маскують стеблами сухого бур’яну. Внутрішні укоси покривають маскувальною сіткою, щоб птахи з висоти не розпізнали засідку.

Зброя і набої в цьому полюванні теж не остання справа. Звісно, потрібно віддавати перевагу рушницям з купчастим боєм, тільки підвищена густота шротового снопа забезпечить вам якісний постріл на граничних дистанціях, характерних для полювання на гусей. Враховуючи, що на цьому полюванні в основному застосовують патрони з однаковими характеристиками, споряджені шротом одного номера (або дуже близькими між собою), тому перевага надається багатозарядним напівавтоматичним рушницям.

Останнім часом популярні рушниці, розраховані на застосування набоїв «магнум», що виправдано в гусячому полюванні. В таких набоїв маса шротового снаряда більша, а тому більше шротин, а це важливо в стрільбі на дальніх дистанціях. У 1980 році на сторінках журналу «Полювання і мисливське господарство» Д. Поляков говорив, що патрон «магнум» при масі шроту 39 г надійно вражає качку до 53 м. Це підтверджує і Ю. Константінов: «Двостволки великих калібрів (восьмого, четвертого) можна зустріти дуже рідко, та й з набоями проблема. Самозарядки переконливо зайняли позиції «гусячих» рушниць. Якщо «автомат» із патронником 76 мм і змінними дуловими насадкамиякоюсь мірою претендує на універсальність, то його довгоствольний побратим під патрон 89 мм – супермагнум – лише для полювання на гусей». Д. Владіміров («Мисливський двір», лютий, 2011) про це говорить таке: «Для гусячих полювань найкраще підходять важкі рушниці (3,4–3,6 кг), з патронником 76 мм. При стрільбі набоями «магнум» із двостволки необхідно враховувати вплив віддачі, в тому, що вона буде істотною, можна не сумніватися, особливо при наважках дробу 50–52 г. З точки зору живучості рушниці при тривалій стрільбі набоями з вищевказаними параметрами, мабуть, тільки рушниці МЦ довго проживуть. Це не реклама бренду МЦ, просто все, мабуть, повинно бути в розумних межах. Інакше заміни рушниці не уникнути. Серійна імпортна двостволка з патронником 76 мм одного мого знайомого при майже систематичній стрільбі набоями з масою дробу 38–40 г за п’ять років експлуатації тричі ремонтувалася».

Якщо у вас немає вибору зброї і ви користуєтеся на всіх полюваннях однією рушницею – своєю перевіреною двостволкою, то ваша увага має бути звернена на дробовий набій. Самостійно споряджений набій, на мій погляд, для такого полювання найкращий. М. Блюм і І. Шишкін в своїй книжці «Мисливська рушниця» пишуть: «Спеціальним спорядженням патронів і ретельним пристрілюванням рушниці можна домогтися надійного бою на 40–45 м, а з рушниць «магнум» – на 50–55 м і навіть далі. Під надійним розуміють такий бій, коли в ціль потрапляє 3–5 шротин потрібного номера зі швидкістю близько 200 м/с». Досить високої густоти шротового снопа, що необхідно для дальніх пострілів, ви можете досягти, застосовуючи контейнери концентратори, паперові стаканчики або пересипання шротового снаряда крохмалем, можна і комбінувати між собою ці способи спорядження, домагаючись бажаного.

Який номер шроту застосовувати в набоях для полювання на гусей? Існує багато думок, а в мисливській періодиці та спеціальній літературі цьому моменту приділено достатньо уваги. Опираючись на досвід відомих авторів, можна з упевненістю рекомендувати для відстрілу гусей шріт номерів № 1 і № 0. Підтвердженням цьому будуть швидкості польоту цих номерів шроту на відстань 55–60 м. У № 1 – 221–201 м/с, у № 0 – 225–211 м/с. Цього цілком достатньо, щоб уразити дичину на такій відстані, адже мінімальна швидкість снаряда для цього повинна бути близько 200 м/с. Але стріляючи гусей на граничних дистанціях, необхідно враховувати ще й розсіювання шротового снопа. Штейнгольд про це говорив, що шріт № 1 на 60 м розсіюється на 2 м, на 70 м – на 2, 5 м, а на 100 м – аж на 4 м.

Вдалого вам полювання!

Володимир Урсул,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top