Нестервар – місто легендарних постатей

Сьогодні його знають як Тульчин.

Наше Поділля – це невичерпне джерело цікавих і важливих історичних подій, високих зразків духовної культури і мальовничої природи. Знайомство з містом Тульчином варто розпочати з краєзнавчого музею, адже хтось влучно сказав, що музей – це оберіг нашої пам’яті.

Але, перш за все, мене цікавило походження його назви? З’ясувалося, що місто, яке розташоване на правому березі річки Сільниці, притоці Південного Бугу, вперше згадується в актах Люблінського коронного трибуналу Польщі у травні 1607. Але в інших джерелах згадується, що раніше, ще на початку ХV ст. тут існувало укріплене поселення під назвою Нестервар, про що нагадує сучасне передмістя Тульчина с. Нестерварка. Дослідники вважають, що це звучне слово угорського походження може означати фортецю за Дністром, але оскільки у 1672 році Поділля захопили турки, місто називалось Нестервар – Турчин. З часом перша половина «загубилась» і залишилась друга.

Головною архітектурною та історичною окрасою міста є палац знаменитого роду Потоцьких, до яких переходить у власність місто Тульчин після згасання роду Калиновських, яким він належав раніше. Станіслав Фелікс (Щенський) Потоцький зробив його своєю резиденцією. Будуються палац і парковий ансамбль «Хороше» за кращими зразками європейської архітектури.

Завдяки праці невтомних городян і авторитету Потоцьких, Тульчин стає визначним промисловим, торговим і культурним центром. Тут у різний час побували визначні політичні, військові діячі і навіть керівники держав. Зокрема у Тульчині бували – король Польщі Станіслав Август Понятовський, імператори Росії Олександр I та Микола I, декабристи, відомі польські, російські, українські письменники і поети. Зокрема Ю. Словацький, С. Трембецький, О. Пушкін, О. Тургенєв, полководці Тадеуш Костюшко, Юзеф Понятовський, О. Суворов, засновник української літератури І. Котляревський, який формував тут козачі полки для війни з Наполеоном, майбутні класики української літератури П. Тичина та М. Рильський, композитор М. Леонтович. Усіх не перерахуєш, просто диву даєшся, чим і чому це віддалене від більш визначних культурних центрів Європи місто притягувало до себе людей?

У місті встановлено пам’ятник видатному полководцю, фельдмаршалу О.В. Суворову, який перебував тут у 1796–1797 роках. Під час чергової Російсько-Турецької війни тут розташовувався штаб Південного угруповання військ, яке нараховувало 80 тис. осіб. Я був здивований, що точнісінько таку саме його копію я бачив у м. Ізмаїлі Одеської області.

За чотири кілометри від села Тиманівка, неподалік Тульчина, збереглися три криниці, які місцеві жителі називають Суворовськими, оскільки вони викопані солдатами під час його перебування у Тульчині. Зараз у цьому селі працює музей, присвячений полководцю. До речі, у селі є ще два музеї – художній ім. Т. Шевченка та історії села, не кожен населений пункт може цим похвалитись.

Перебуваючи у Тульчині, я не міг оминути музей-квартиру Миколи Дмитровича Леонтовича, нашого великого композитора, автора все­світньо відомого музичного твору «Щедрик» і багатьох інших творів, без яких не можна сьогодні уявити українську культуру. Віктор Святелик у дослідженні, присвяченому композитору, на мій погляд, справедливо ставить його постать в один ряд з Т. Шевченком, І. Франком, М. Лисенком, І. Котляревським.

М. Леонтович долучився до організації Українського Національного хору, яким керував О. Кошиць, працював над його репертуаром, був хормейстером. З величезним успіхом хор гастролював по Європі. Один з учасників хору, земляк М. Леонтовича Г. Шандровський згадував, що у Парижі, Лондоні, Відні, Берліні можна було почути як після концерту перехожі наспівують душевну мелодію з «Щедрика». Пізніше хор гастролював в Америці, Мексиці, де мав незмінний, шалений успіх. Його твори звучали по радіо, в Америці були перекладені на англійську мову і виконувалися різними хорами.

Так сталося, що здобутої світової слави при житті йому не довелось сповна пережити. Тут, у Тульчині, в трагічні часи громадянської війни від злодійської кулі загинув цей великий композитор.

А ще тут були і творили письменники І. Карпенко-Карий, Марко Вовчок, друг Т. Шевченка – художник І. Сошенко, який майстерно розписав іконостас Нестерварської церкви і багато інших постатей української та світової культури. Побувайте в Нестерварі – Тульчині, торкніться скарбниць світової історії і культури.

Сергій ГОЛОТІН,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top