Мисливські святині

Як мисливці у Львові будували каплицю Cвятого Губерта.

Вплив християнської моралі був домінуючим у формуванні правового регулювання мисливського законодавства Галичини, де в політичній верхівці переважали особи польської національності і переважно католицького віросповідання. Зрозуміло, що з ідеологічних причин ця тема в національній науці не досліджувалася. Спробуємо дослідити і проаналізувати її.

Із давніх-давен людина в боротьбі з природою за своє виживання шукала заступництва в Божественних сил. Ще до нашої ери у грецькій міфології було багато язичницьких богів-покровителів тієї чи іншої сфери людської діяльності: Артеміда – дочка Зевса, сестра Аполлона, була первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу, пізніше – як богиня мисливства, лісів і гір. Улюб­леним місцем перебування Артеміди була гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання. В Етолії їй був присвячений вепр, в Аркадії й Аттіці – ведмідь (жриці надягали ведмежі шкури й виконували культовий танець ведмедів), але в усій Греції вважали, що її улюбленицею була лань. У Римі Артеміду ототожнювали з місцевою богинею Діаною. На Діану переносили всі функції грецької богині, і вона стала покровителькою полювання, дітонародження, захисницею деяких звірів.

У книжці Миколи Реймана «Господарство мисливське з прадавньою історією мисливства польського» (1845), відзначалося, що слов’яни, як й інші народи, також поклонялися своїм богам у лісах, приносячи їм жертви. У міру того, як слов’яни асимілювалися з греками та римлянами, вони перебрали на себе і їхню міфологію. Для вшановування Діани – богині лісів і мисливства, мисливці приносили їй різні пожертви: віддавали частину добутої дичини. Так, добута лисиця оцінювалась в одну драхму, а добута козуля – в чотири драхми. Ті народи, які вели активне мисливське життя, складали жертву своїм язичницьким богам під великим деревом або на вершині гори, благаючи їх про силу і прихильну долю на полюванні. Із дерев вибирали дуб, бо його вважали вічним деревом. Опікуном лісів, річок і фауни слов’яни вважали також Сильвана, а його помічниками – різних німф (мавки, нявки). Пізніше, з утвердженням на слов’янських землях християнства, на язичницьких капищах було побудовано християнські святині. Автор книжки відзначає: «Тим, що є для нашого сучасника церква, для наших предків таким було місце поклоніння язичників».

Відповідно до переказів літописців у 966 р. польський король Мешко (Мечислав) І, який запровадив християнство в Польщі, побудував першу християнську святиню – каплицю саме на місці язичницького капища. На початку зародження християнства своїми покровителями мисливці взяли собі Святого Мартина (316–397) та Святого Германа – християнського святого, який був Константинопольським патріархом протягом 14 років. Серед християн покровителем мисливців був також Святий Михайло. З Х ст. мисливці почали віддавати честь Святому Губертові.

Губерт Льєжський, також відомий як Апостол Арденн, онук короля Харіберта I (династія Меровінгів), старший син герцога Аквітанського Бертрана, народився в Маастріхті (Голландія) у 655 р. Юність провів у північно-західній частині Франції, був придворним. У 682 р. одружився з Хлорібанне, дочкою Дагоберта, графа Льєвонського. У шлюбі в них народився син, який став згодом пристрасним мисливцем. У п’ятницю, а за іншою легендою на саме Різдво 695 р., у ранковій гонитві за рогачем Губертові явилося видіння хреста між оленячими рогами, а небесний голос його попередив: «Губерте, якщо ти не навернешся до Господа і не вестимеш святе життя, то швидко потрапиш у пекло». Незабаром після описаного випадку померла його дружина. Губерт відмовився від маєтку, опіку над сином передав братові, почав вивчати духов­ні науки. Після посвячення в духовний сан, він став помічником у Святого Ламберта. Під час подорожі до Риму Ламберта було вбито. Губерт став єпископом Маастріхтським. Після наступного одкровення і на згадку про свого наставника Губерт на місці смерті Ламберта побудував у Льєжі церкву, куди перевіз прах наставника. Так він став першим єпископом Льєжським. Губерт передбачив дату власної смерті (30 травня 727 р.). Його похоронили в церкві Св. Петра у Льєжі. 825 р. мощі було перенесено до абатства, названого його іменем. 3 листопада 743 р. під час розкриття склепу виявилося, що його тіло не піддалося розкладанню. Відтоді день Святого Губерта відзначається 3 листопада. Під час кальвіністських воєн мощі Святого Губерта було втрачено. З 1616 р. про них нічого не відомо.

Опис аналогічної ситуації зустрічаємо у згадці про іншого поганина – Планиду. Як звичайно, він зі своїми воїнами виїхав на полювання, на якому зустрів стадо оленів. Переслідуючи найбільшого оленя, який відбився від стада, Планида побачив об’явлення хреста між його рогами. Олень до нього промовив: «Для чого ти мене переслідуєш, Планидо. Я – Ісус Христос. Піди до християнського священика і прийми від нього хрещення». Відтоді Планида став християнином. Невдовзі Євстахія Планиду було визнано церквою святим.

Проте покровительством са­ме Святого Губерта користувалося багато мисливців і мисливських товариств Галичини. Відомо, що в 1876 р. у Львові було засновано мисливське товариство ім. Святого Губерта. У 1880 р. воно нараховувало 25 членів, а статут товариства було затверджено Галицьким намісництвом 19 грудня 1879 р. Уже в 1886 р. товариство нараховувало 90 осіб та орендувало для права полювання 70 тис. моргів лісу та 200 тис. моргів поля. Як відзначалося в статуті товариства, основ­ним його завданням було згуртування мисливців та контроль за виконанням мисливського закону. Товариство виконувало свої завдання лише на орендованих товариством мисливських угіддях, мало мисливську охорону, що складала присягу для охорони дичини від браконьєрів і шкідників. Аналогічні за назвою товариства ім. Святого Губерта були в Жовкві (організоване в 1883 р.), а також у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ). Товариство з аналогічною назвою існувало до 1939 р. в селі Ріпне (теперішній Рожнятівський район).

Крім вшанування свого покровителя у назві товариств, на території Галичини було багато сакральних споруд, присвячених Святому Губерту. Так, у селі Мілоцін біля Жешова князь Любомирський збудував церкву на честь Святого Губерта в подяку за чудове зцілення після зустрічі з ведмедем.

Звісно, мисливці тодішньої столиці Галичини Львова не могли не закласти у місті товариство мисливців ім. Святого Губерта. Та прагнули зробити щось більше. І тут трапилась нагода. У 1911 р. освятили костел Святої Ельжбети (Єлизавети), будівництво якого тривало з 1903 р., а перший камінь у фундамент храму заклав Франц Йосиф I. Але під час освячення храму внутрішнього оздоб­лення ще не було. Отож мисливці вирішили використати цю обставину і долучитися до вшановування свого патрона. На зборах Галицького мисливського товариства член товариства – доктор Йозеф Єкельський – підняв питання про спорудження каплиці Святого Губерта у новозбудованому костелі. Цю пропозицію одноголосно підтримали всі учасники зборів. За благословенням розпочатої роботи товариство звернулося до правлячого архі­єпископа Юзефа Більчевського.

Для збору коштів на створення каплиці було відкрито спеціальний рахунок, а в журналі «Ловець» надруковано звернення до всіх мисливців Галичини про допомогу: «Нехай Ваша щедра рука, хоча б вдовиною лептою спричинеться до так дорогого кожному серцю мисливця святого Губерта і підтримає традицію наших батьків вшанування культу цього святого. Нехай живуть у наших серцях не лише емоції, а й справи, якими ми засвідчуємо нашу віру». Крім того, у журналі друкувалась інформація про збір коштів. Уже на кінець 1912 р. було зібрано пожертв на суму 3880 крон. Проте цієї суми було мало, щоб почати зведення вівтаря Святого Губерта.

Костел Святої Ельжбети (Єлизавети). Львів

Перша світова війна перешкодила планам щодо побудови каплиці. Слушна нагода випала вже після війни: на 1926 р. припав п’ятдесятилітній ювілей з часу заснування Галицького мисливського товариства. До цієї події було вирішено завершити будівництво каплиці та вівтаря. На їх спорудження було витрачено 18 587 злотих, але на час святкування ювілею робота не була завершена, і будівництво затягнулося до 1927 р.

16 червня 1926 р. у костелі Святої Ельжбети літургією розпочалося святкування п’ятдесятилітнього ювілею Галицького мисливського товариства. Під час літургії відбулось освячення ще не добудованої каплиці Святого Губерта. На святкування прибули представники від органів державної влади, а саме радник Міністра сільського господарства Польщі Юліан Есмонд, воєвода Львівський, генерал Сікорський, Меравільгія та інша мисливська еліта.

Голова товариства відзначив, що всі з’їзди товариства розпочиналися з прославляння Бога, і ця традиція збережеться й надалі. Чин освячення каплиці виконав ксьондз Болеслав Твардовський, наголосивши у проповіді, що «католицька церква має багато святих у різних сферах – святих королів, святих вчених, святих рільників, святих слуг. У цьому великому переліку святих є й ім’я Святого Губерта, яке особ­ливо дороге для мисливців. Від найдавніших часів у всіх християнських країнах він об’єднує мисливців, і вони до нього прихиляються. У Святого Губерта мисливці шукають опіки та допомоги під час тяжких полювань, у небезпеках, які супроводжують мисливське життя». Саме цим можна пояснити факт, що мисливське товариство пожертвувало вівтар на честь Святого Губерта, а також благало його, щоб він заступився за них перед Богом при кожній мисливські пригоді.

Святий Губерт, однак, є не лише патроном у мисливській діяльності та небезпеці. Легенда про його навернення підказує нам ще одну глибоку думку – як йти до праведного життя. А на думку архієпископа, «нашою ціллю є Бог. Тому в нашій земній подорожі нам не можна відхилятися від Бога і від тієї дороги, що веде до Бога».

Про розуміння життєвих цілей мисливця свідчить їх велике зібрання у християнській святині і святкування ювілею Галицького мисливського товариства за християнськими традиціями. Більше того, будівництво вівтаря на честь Святого Губерта є свідченням їх віри і прикладом для наступних поколінь.

Каплицю розмалював художник Казимир Сіхульський, професор промислової школи у Львові. Перед вівтарем був постелений гарний килим з емблемою Галицького мисливського товариства. Лисовицьке мисливське товариство пожертвувало для вів­таря світильники.

Але, як з’ясувалося пізніше (1935 р.), мисливська громада Львова мала проблеми з парафіянами костелу, які побажали, щоб вітраж Святого Губерта був прикритий іконою Діви Марії, бо в їхньому розумінні святий не може зображуватися зі зброєю в руках, добуваючи дичину. Це дуже обурило мисливців, які за власні кошти побудували каплицю, а особливо те, що місцевий священик нічого не робив, бо не хотів вступати у конфлікти з парафіянами. На думку голови Галицького мисливського товариства, така ситуація склалась через те, що парафіяни походили з нижчих прошарків суспільства і були малоосвіченими. Від Галицького мисливського товариства було подано відповідне звернення до архієпископа, який пообіцяв цю ситуацію виправити на їхню користь.

Патронат церкви над мисливцями триває і нині, про що свідчить Великоднє послання до голів і членів мисливських товариств на 2012 р. правлячого архієрея Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, який одночасно головний капелан мисливців.

Олег ПРОЦІВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top