Кожна птиця знайде свого Гриця

Що могло значити «каші не звариш»?

– Коли моїй дочці було п’ять років, – розповідає етнограф Яна Яковенко, – ми приїхали з нею в село до моїх батьків. І коли вони побачили як дівчинка грається з ляльками «Кеном» і «Барбі», притискаючи їх один до одного, рекомендували показати її лікарям на предмет сексуальних відхилень. Але, розговорившись, батько згадав, як у свої чотири роки теперішню бабусю старші діти жартома водили на «побачення» з п’ятирічним хлопчиком.

Захоплюючись українською культурою, я багато вивчала предмети побуту наших предків, рушники, вишиванки. І чим глибше занурювалася в символіку, я стала розуміти, що кожен символ, візерунок мав своє практичне значення. Подальше спілкування з ученими, етнографами переконало у моїй правоті. Символи плодючості і вагітності відображалися на рушниках і сорочках. Якщо жінка могла народити, вона вишивала одні візерунки, якщо ні – інші. Жінка, яка досягла віку клімаксу, не мала права носити сорочки, вишиті червоними нитками. Червоний колір був пов’язаний виключно з можливістю народити дитину. Жінки у віці зобов’язані були випорювати червоні нитки і заміняти вишивки нитками інших кольорів. По вишиванці чоловіки могли знати, з якою метою можна підходити до жінки.

Тобто, секс – невід’ємна складова нашої культури. Більше того, багато націй, що живуть землеробством, виставляли секс у ранг певного божества, ототожнюючи його з подобою сіяння насіння в землю, яка народжує урожай, завдяки чому нація живе. Так і чоловік «сіє» насіння в дружину, яка народжує дітей, завдяки чому і продовжується рід.

Яна (Ясна) Яковенко – берегиня Руського Православного Кола, поетеса, письменниця, народознавець, громадський діяч. Народилася в місті Гуляйполі Запорізької області. Живе в м. Запоріжжі. У 1999 закінчила Запорізький державний університет (зараз ЗНУ) зі спеціальності «Українська мова та література». Засновник сайту духовного і патріотичного виховання «Берегиня Роду». Укладач і виконавець духовних і народознавчих обрядів.

На жаль, у радянські часи ця традиція була порушена і нав’язана нам інша модель, певним чином запозичена. Тому сьогодні в головах українців у питаннях статевої культури і виховання суцільна каша.

Не по-справжньому

В українській же традиції секс колись був не гріхом, а навіть богоугодною справою, до тих пір, поки при цьому народжуються діти… Будь-яке перешкоджання вагітності не просто не віталося, а навіть каралося.

Відрізнявся він лише: секс по-справжньому і не по-справжньому. Тобто, до заміжжя, коли діти були небажаними, займатися сексом можна було, але не по-справжньому, не вдаючись до дефлорації і тим більше вагітності. Більше того, батьки навіть заохочували такі побачення, допомагаючи влаштовувати так звані вечорниці.

Стартували вони з свята «Калити» (калита – по-російськи «мошонка), яке відзначалося 30 листопада. Пеклися коржі з отвором у середині і підв’язувалися на мотузочках трохи вище рівня зросту учасників заходу. Молоді люди і дівчата стрибали і намагалися відкусити частину цих ритуальних коржів. Причому жіночі «калити», які намагалися відкусити хлопці, були підведені медом, а чоловічі – сухі і тверді.

Для подібних «паті» у старих сільських дів або вдів дівчата знімали хату, де і зустрічали своїх кавалерів. Причому, якщо хлопці могли гуляти по подібних хатах, вибираючи пасію до душі, то дівчата повинні були перебувати саме в знятій ними і чекати приходу представників протилежної статі. Ця традиція породила і свої ритуали. Наприклад, дівчата варили обрядову кашу і закопували горщик з нею на початку вулиці, щоб хлопці приходили саме до них. Варіння каші символізувало сам статевий акт. Коли чоловіча сутність – зерно змішувалося з жіночої водою – й утворюється абсолютно нова речовина. Хлопці приносили невелику кількість спиртного, ті, хто багатший, брали з собою музикантів. Дівчата в цей час готували вечерю, іноді вишивали. Зібравшись, починали танці, веселощі, спілкування… А закінчувався захід тим, що дівчата стелили постіль. Вся підлога в кімнаті устилалася соломою, на яку вже клали простирадла. І парами укладалися. Але перед цим хлопець повинен був домовитися з дівчиною, щоб та його пустила до себе під бік. І коли гасили світло, хлопці шукали тих, з ким домовилися. Причому в наступний вечір пари, які з якихось причин не підійшли один одному, могли змінюватися. Кульмінацією вечора були сексуальні практики, що відомі і нам сьогодні, але без дефлорації. Хлопці повинні були суворо стежити за цим. І якщо до ранку вечорниці закінчувалися для пари взаємно сприятливо, то це було приводом для початку сватання.

Вважалося, що дівчина, яка не ходить на вечорниці, була неповноцінна і до неї ніхто не сватався. Тому батьки своїх дітей до подібних заходів заохочували. Хлопцям же давали гроші на горілку і музикантів, дівчат споряджали продуктами як для застілля, так і розрахуватися за орендовану хату.

Виховний момент

Виховної роботи з дітьми батьки не проводили. Цю функцію виконував, передусім, фольклор. Так звані сороміцькі пісні, казки, билини, з яких діти і дізнавалися, що можна, а що не можна. Іноді запрошувалися сусідки, куми, які розповідали повчальні історії про нечесних наречених, їхнє покарання. Про те, як нечесним дівчатам ворота будинку мазали дьогтем і обсипали пір’ям і все село знало, хто тут живе. Нечесним дівчатам також могли обрізати косу, якої дівчата позбавлялися тільки при заміжжі, або змусити ходити в хустині. Що теж говорило про її невірність.

Також сексуальній освіті допомагали і вечорниці, на яких старші дівчата ділилися з молодшими досвідом і порадами. Та й самі батьки могли вночі залишитися вдвох, поки діти осягали ази статевого життя в компаніях з друзями.

Потрібно відзначити, що не завжди ці уроки проходили гладко. Коли в села стали заходити чужі парубки (військові, наймані працівники), то необізнані у любовних премудрощах дівчата могли бути обмануті. Заїжджі женихи могли здійснити повноцінний статевий акт, сказавши дівчині, що це тільки прелюдія. І подібні інциденти могли трапляться з дівчиною в перебігу кількох вечорниць, тому що іноді такі «любовні аферисти» ділилися такою інформацією один з одним.

І бідна дівчина, сама не відаючи, могла виявитися з дьогтем на воротах. Були випадки, коли самі дівчата свято вірили, що вони незаймані, поки не народжували. І як батьки не допитувалися від кого, дівчина щиро не могла відповісти, хто ж батько її дитини.

По-справжньому

Повноцінне статеве життя дозволялося тільки після одруження. Після ритуальної шлюбної ночі статевий акт набував статусу по-справжньому. Причому, відбуватися він міг тільки з метою набуття жінкою вагітності. Будь-яке запобігання вважалося смертним гріхом на рівні з дітовбивством. Такого поняття, як спільне ложе для заняття сексом, не існувало. Оскільки сім’ї на ті часи були великі (малі діти, люди похилого віку) і всі жили в одній хаті, то сам статевий акт між подружжям проходив у різних місцях. Грубо кажучи, де чоловік застав дружину, там все і здійснювалося, подалі від очей родичів. Будь-то дорогою на город або шляхом до вечірнього доїння корови.

Коли ж у жінки наступав клімакс, їй суворо заборонялося не тільки займатися сексом, а навіть лягати спати біля чоловіка. Це траплялося приблизно до сорока років. Тоді подружжя набували статусу діда і баби. У жінки підвищувався соціальний статус. Вона мала більше соціальних прав щодо виховання підростаючого покоління, лікування, знахарства. А у чоловіків стільки було важкої фізичної роботи, що їм було не до сексу.

Записав Олег ЛОКТЄВ,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top