З досвідом Житомирщини

Хмільницькі лісівники у бойовій готовності.

У працівників Хмільницького держлісгоспу Вінниччини кореспондент газети поцікавився, як готувалися там до пожежонебезпечного сезону.

– Через безсніжну та теплу зиму цей період розпочався у нас фактично з початку березня – на місяць-півтора раніше від звичного терміну. У нас є 22700 га лісових угідь у чотирьох районах Вінниччини. В основному це змішані та широколисті ліси. Працівники кожного лісництва забезпечені ранцевими вогнегасниками, шанцевим інструментом. Є у нас п’ять мотопомп, хлопавки, інші підручні засоби гасіння пожежі, – розповів головний лісничий держлісгоспу Анатолій Гаращук. – У кожному лісництві створена й добровільна пожежна дружина.

– Чи були вже пожежі сухої трави, які загрожували лісовим масивам?

– Так, було п’ять підпалів сухої трави, коли вогонь міг реально перекинутись на ліс. Остання пожежа трапилась коло села Голодьок Хмільницького району. Тоді були задіяні рятувальники, наші працівники. Спільними зусиллями побороли полум’я.

З початком сухого сезону із усіма сільськими радами, на чиїй території є лісові угіддя, підписані обов’язкові до виконання мобілізаційні плани. За ними у разі пожежі сільські ради мають терміново направити від 10 до 100 чоловік чи більше із підручними засобами пожежогасіння, трактори, вантажівки, інші машини нам на підмогу. Така практика діє по всій країні. Тож ми можемо розраховувати на допомогу місцевих мешканців.

На жаль, у нашому лісгоспі немає своєї пожежної автоцистерни. Зараз розглядаємо можливість придбання цієї техніки.

– Які інженерні протипожежні заходи ви проводите?

– В цьому році зробили власними силами вже 85 кілометрів мінералізованих смуг. Ще сто кілометрів таких смуг, що були зроблені раніше, ми наново впорядкували, очистили тощо.

Впорядкували ще один водопій для мисливських тварин. Адже у нас велике поголів’я парнокопитних, зокрема, червонокнижні зубри… Тому ми зробили водойму поблизу тих самих Голодьок. Звісно, ці водойми та інші водопої для тварин теж можуть слугувати й протипожежними на випадок біди…

У нас є й десять суто пожежних водойм. Усі вони позначені на картах, до них веде дорога із твердим покриттям для під’їзду пожежних автомашин. Зараз ми співпрацюємо із рятувальниками. Ось провели навчально-методичні збори у Літинському районі, де два наші лісництва із досить великими лісами. Відпрацьовували теоретичну частину, гасіння умовної пожежі, порядок дій наших працівників, як вони поводяться із вогнегасниками, за скільки часу приїдуть рятувальники тощо. Далі теж будемо проводити навчання. Тяжко у навчанні – легко у бою…

– Хмільницькі лісівники гасили резонансні пожежі у Житомирській області?

– На Житомирщину їздили наші інженер-мисливствознавець Володимир Ткач та майстри лісу Широкогребельського й Березнанського лісництв Володимир Наумов та Михайло Моторний. Четвертий – доброволець, наш громадський інспектор із Широкої Греблі Віктор Король.

– Де саме гасили пожежу хмільницькі лісівники?

– У Словечанському лісгоспі. Ми працювали на одній ділянці спільно із колегами з Могилів-Подільського, Жмеринського та Вінницького держлісгоспів. Звісно, з нами були й рятувальники та військові на своїй потужній техніці…

Боротьба із вогнем була, дійсно, надважкою. Там палав сосновий ліс. Сухі дерева, уся земля у сухій хвої. Непрохідні галявини, де трава інколи сягала вище метра.

От з цієї трави вогонь перекидався й на самі дерева, навіть на їхні верхівки. Відпочинку практично не було. Працювали до пізньої ночі, далі короткий перепочинок і знову – у бій. Загалом, там горіли десь чотири тисячі гектарів лісу. Площа тієї пожежі, яку гасили наші хлопці, була понад чотири-п’ять гектарів. А смуга вогню інколи доходила до 100–200 метрів довжиною. Ми були наче на війні…

Спілкувався
Анатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top