Хто захистить ліс від вогню?

МВС пропонує перекласти відповідальність на лісгоспи, тоді як країні потрібна нова система охорони лісів.

Лісові пожежі не вщухають. На щастя, горить уже у менших масштабах, ніж палало на Житомирщині та Київщині всередині квітня. Однак спільної реакції Уряду, парламенту та РНБО, як же запобігати подібним природним катастрофам, так і не з’явилося. Натомість Міністерство внутрішніх справ поширило заяву, що гасінням лісових пожеж мають займатися винятково лісові господарства. Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко пояснив, що саме лісгоспи повинні брати на себе витрати на гасіння пожеж, у тому числі, й оплачувати проживання та харчування рятувальників, оскільки саме лісові підприємства отримують прибуток від продажу лісу та його похідних. Якби ж лісгоспи справді мали у себе всі необхідні ресурси для приборкання вогню, певно, могли б і зараз обійтися без підтримки Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Що можуть зробити лісгоспи без грошей та без нової техніки?

Із пропозиціями МВС незгодні в ДСНС. Так, Володимир Овсяник, заступник начальника відділу взаємодії зі ЗМІ та комунікацій із громадськістю ДСНС, вважає, що якби лісгоспи самі справлялися із гасінням лісових пожеж, то не зверталися б до служби: «З одного боку, кожна пожежа у лісі повинна гаситися лісівниками, у них є сили та засоби, але часто пізно повідомляють про пожежі, або ж вони розростаються у великі масштаби, коли пожежна охорона лісгоспів не може з цим впоратися. Тоді підключається ДСНС. Служба, звісно ж, має більше сил та засобів для гасіння пожеж, ніж лісгоспи, бо ідеться не тільки про пожежі у лісах, а й проведення інших заходів з порятунку різних об’єктів».

На приклад, до гасіння пожеж у Зоні відчуження 25 квітня було залучено 1050 осіб та 250 одиниць техніки, з них від ДСНС – 1000 осіб та 240 одиниць техніки, у тому числі, три ґвинтокрили. Тобто залучені величезні ресурси, яких у лісгоспів просто нема.

«Наші підприємства потребують оновлення та покращення засобів пожежогасіння, – каже Ігор Будзінський, начальник відділу охорони і захисту лісів Державного агентства лісових ресурсів. – Техніка, яку мають підприємства, вже застаріла і зношена. Це техніка 1970–1980-х років. На оновлення треба кошти. У середньому один пожежний автомобіль коштує від трьох мільйонів гривень. Це досить суттєві кошти. Наші підприємства з таким податковим навантаженням і з тим, що 90% прибутку забирає назад бюджет, неспроможні придбати нові машини. За дуже приблизними підрахунками потреба становить 70–80 автомобілів на галузь. Особливо у скрутних умовах перебуває південний регіон. Там потрібні кошти навіть на пальне. Окремі лісгоспи розповідали телефоном, що на три святкові дні мали 40 літрів бензину на все підприємство. А в південних областях лісовий фонд дуже строкатий та розкиданий по площах. Відстані треба долати швидко, а нема на чому. Деякі обласні ради звертаються до нас за коштами на протипожежні заходи, але агентство – це не Мінфін. Якби на місцях цим питанням зайнялися обласні ради і місцеві органи самоврядування, адже в областях є фонди з охорони навколишнього середовища, який наповнюється за рахунок штрафів тощо. Окремі області саме так і роблять, приміром, Луганська область виділила певну кількість пального нашим підприємствам, чому інші не можуть так само?»

«Потрібна злагоджена взаємодія всіх систем та служб»

Через масштабні пожежі, пилові бурі та посуху експерти закликають Уряд якнайшвидше готувати план дій для адаптації країни до кліматичних змін. Однак, після секвестру бюджету через боротьбу з коронавірусом, грошей на довкілля практично не залишилось. Видатки на природоохоронні заходи урізані на 96%, галузь недоотримає 433 мільйони гривень. За таких умов державні структури мають об’єднатися та діяти спільно, а не перекладати відповідальність на когось одного.

«Неможливо сьогодні в умовах кліматичних змін та у тій пожежонебезпечній ситуацій, що виникла у країні, покладатися лише на конкретного землевласника чи конкретного лісокористувача, – продовжує Ігор Будзінський. – Потрібна злагоджена взаємодія усіх без винятку систем та служб, котрі відповідають за пожежну безпеку. Тільки спільними зусиллями та тільки з підтримкою держави можна діяти. Інакше це буде мати катастрофічні наслідки, як в Австралії. Це стосується усіх без винятку служб, зокрема, і Національної поліції. От за останні кілька днів були зафіксовані зумисні підпали у Поліському заповіднику, у Херсонській області. Спочатку в одному місці підпалили, через півгодини запалили у протилежному місці, чому мовчить у таких випадках Національна поліція?»

Про те, що лісівникам потрібна підтримка від держави, ішлося також під час останньої відеоконференції Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів. Її представники зауважили, що «лісівники України самотужки, без системної підтримки держави та суспільства, в умовах економічної кризи та суттєвих законодавчих обмежень не в змозі повною мірою вберегти державу від екологічного лиха, спричиненого лісовими пожежами та їх наслідками».

Спільна проблема і відповідальність

Із подібними заявами нещодавно виступила Європейська Бізнес Асоціація: держава мусить посилити фінансування лісового господарства, зокрема, задля охорони лісів від пожеж, та підготувати стратегію захисту екосистем від пожеж. У Регіональному Східноєвропейському центрі моніторингу пожеж (REEFMC) також підготували звернення до Уряду, в якому наголошують, що цього року Україна зустрілася із новим типом надзвичайної пожежної небезпеки, що призвело до найбільших в історії України площ пожеж у Зоні відчуження та довкола (більше 30000 га).

Вогонь знищив не лише ліс, а й житлові будинки, став причиною радіаційного забруднення значних територій за межами Зони відчуження, а на гасіння пожеж було задіяно надзвичайну кількість міжвідомчих протипожежних сил та засобів. Також у зверненні центру ідеться, що за таких умов не можуть відповідати за кількість та площі пожеж винятково керівники державних лісогосподарських підприємств. А з пожежами нового типу не впорається самотужки ні одне відомство.

«Загалом у державі має працювати міждисциплінарна група чи аналітичний центр, у якому б були різні фахівці, у тому числі, спеціалісти з обробки супутникових знімків, метеорологи, бо лісництва тримати такий штат не можуть. Ці центри якраз би і реагували на масштабні пожежі та складали плани, як їх уникати, – вважає Тетяна Кучма, старший науковий співробітник Інституту агроекології та природокористування НААН. – Приміром, за допомогою супутникових даних можна робити досить детальні карти з оцінками ризиків від кліматичних змін та приймати рішення про посилену охорону територій, де спостерігається високопожежна небезпека. Зараз у лісництвах встановлюють камери відеоспостереження. Це справді ефективне рішення. Проте треба рухатись далі, особливо в умовах адаптації до кліматичних змін, але всі рішення чи звіти від Уряду виглядають як переписування наукових звітів. Комунікації між різними відомствами майже немає, обміну даними теж, а має бути спільна стратегія, треба вивчати різні протипожежні заходи та їхню ефективність з точки зору збереження біорізноманіття. Усе це повинно виходити на рівень загальнодержавної дискусії».

У ДАЛРУ готують низку документів, щоб змінити систему охорони лісів від пожеж. Та який би документ не напрацювали фахівці, без належного фінансування і злагоджених дій усіх відповідальних відомств – результату не буде.

Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top