Єдиний у своєму роді

Скопа – рідкісний пернатий «рибалка».

Над залитим сонцем ставком у небі кружляє великий орел… А над ним крутиться та атакує сіра ворона. Втім, орел не надто звертає уваги на такого настирного попутника. Блищить біле пір’я. Зненацька хижак складає крила і блискавкою падає на воду. Бовтається пару хвилин та злітає… Але у пазурах порожньо!

Лиски та качки неподалік навіть уваги не звернули на хижака. Знають, що він не загрожує їм… Скопа! Легендарний птах-риболов!

І ось скопа полетіла й надалі шукати собі поживу над водяним дзеркалом. Замість ворони її «супроводжувала» вже сорока…

– Скопа – дуже цікавий птах. Серед денних хижих птахів він єдиний представник окремого роду. В Україні скопи, здебільшого, перелітні. Летять через нашу територію до Росії чи Білорусі. Їх найчастіше можна побачити під час весняної та осінньої міграції, – розповідає орнітолог Олександр Матвійчук. – Але побачити скопу – велика удача для натураліста чи природоохоронця. Мігрують скопи поодинці. З серпня до жовтня включно триває зворотна міграція птахів у південні краї.

Скопа дуже вправний мисливець. Харчується рибою, інколи дрібними птахами. Полює на риборозплідниках, великих ставках, озерах, де багато риби, а ще прозора вода – де легше бачити здобич. Тоді він блискавкою кидається на поверхню і ловить свою жертву. Найчастіше полює на молодь коропа, білого амура тощо. Я особисто бачив, як скопа зловив коропа вагою десь півкілограма. Під час перельотів інколи декілька діб мешкає коло улюбленої водойми – зазвичай, на старих великих деревах, де добра видимість…

– У мисливських книжках часто можна знайти такий епізод – рибалки виловили велику щуку, а на її спині лишився скелет хижого птаха, який намагався виловити рибину, але й сам був затягнутий нею під воду та втоплений… Чи часто бувають такі ситуації?

– Втопити сильного хижака не під силу кожній рибині… Це може зробити хіба що велика щука чи сом.

Окільцьована у Скандинавії скопа

– На Сандрацькому заказнику у Хмільницькому районі, зазвичай, перелітають декілька особин. Навесні та восени під час міграцій… Їх вабить тут риба та зручне місце для відпочинку. Мені вдалось сфотографувати, як птах полював, пірнав за рибою. Але лише здалеку. Близько він не підпускає, – розповів аксакал мисливської та природоохоронної справи Вінниччини та України Антон Кащеєв. – Років з десять тому у нас був прикрий випадок. Одна скопа, яка тут полювала після «купання», сіла на стовп електромережі неподалік межі заказника. Птах розправив крила та зачепив електродроти…. Згодом його мертвого знайшли місцеві та повідомили мені. Коли я оглядав тушку птаха, то знайшов на лапі кільце. За ним встановив, що цю скопу окільцювали аж у Скандинавії… Ось звідки вони мігрують до нас.

На жаль, проблема загибелі хижих птахів на електромережах дуже актуальна в усьому світі… У багатьох країнах роблять спеціальні сідала для птахів на стовпах вище рівня електродротів, аби птахи могли безпечно сидіти.

Вкрай рідкісний хижак

– Скопа в Україні гніздується дуже рідко. Вона може оселятися подалі від людини – у глухих лісах Полісся неподалік від водойм, а ще, можливо, на території зони відчуження. Та й під час перельотів скопа теж уникає людей. Втім, зараз її можна побачити на водоймах й неподалік великих міст. Тим більше, нині, коли на ставках через карантин поменшало відпочивальників… – каже Олександр Матвійчук. – На жаль, через «рибний раціон» скопу часто стріляють орендарі та охоронці ставків, а ще недобросовісні мисливці – задля розваги… Скопа занесена до Червоної книги України та охороняється рядом міжнародних законів.

Ще сто років тому про скопу на Поділлі писали як про «вкрай рідкого гніздового птаха». А зараз вітчизняні орнітологи у «Енциклопедії мігруючих видів диких тварин України» (2018 рік) припускають гніздування лише однієї пари скоп на Поліссі.

Анатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top