Спадок магнатів

Радзивілівська колекція у Волинському краєзнавчому музеї.

У Волинському краєзнавчому музеї експонується виставка «Радзивілівська колекція (з фондів ВКМ)», на якій представлені предмети побуту (меблі, дзеркала, посуд), твори мистецтва, в тому числі декоративного, які належали цій шляхетній родині та були врятовані в 1939–1940 рр. під час експедиції працівників музею. Реконструйовані костюми заможної шляхти XVII ст. були представлені для виставки автором Іриною Погоржельською, науковим співробітником Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України.

На виставці також експонується родинне дерево Радзивілів – унікальний твір шовкографії, одне з трьох, відомих науці. Вперше після реставрації можна побачити картину «Вінчання князя Миколи Радзивіла з Катериною Гонгадзе, на якій відображена подія, що відбулась у Відні в 1553 році. Цікавими є «трунні» портрети фундатора костелу, великого канцлера литовського Альбрехта Станіслава Радзивіла та його дружини Кристини Анни Любомирської, які було знайдено у 2016 році у криптах костелу Святої Трійці в Олиці.

Альбрехт Станіслав Радзивілл

Радзивіли – потужний литовсько-польський рід, який проживав на території України впродовж чотирьох століть. Мали Радзивіли маєтки і на Волині, зокрема, в місті Олиці, яке перейшло у їхню власність у 1533 році. Ян Радзивіл, завдяки шлюбу з Ганною Кішанкою, дочкою луцького старости Кішки, став землевласником Олики. Після його смерті володіння розділили між синами. Найбільшого розквіту місто досягло за правління Альбрехта Станіслава Радзивіла, який представляв Волинське воєводство у польському сеймі.

Майстерне ведення господарства, висока освіта, культура, внутрішня гідність, релігійність поглядів, благородство, скромність, повага до простих людей – риси, характерні для багатьох осіб шляхетного походження.

Девіз Радзивілів: «Бог нам радить». Пожертви на будівництво та утримання храмів, допомога бідним, ікони, скульптури святих, які були невід’ємною складовою частиною їх житла є свідченням релігійності цієї заможної родини.

Радзивіли володіли замком в Олиці, який був збудований у 1540–1564 рр., ймовірно, на місці давньоруського городища. Замок був не лише оборонною спорудою з чотирма бастіонами, а й резиденцією князівської родини, культурним центром, в якому зберігалась численна колекція книг, живопису, вишуканих меблів, порцеляни, амуніції, рукописів.

Замок, в який можна було потрапити лише через підйомний місток, містив 365 кімнат.

На території замку стояв мурований палац. Навколо нього було розбито парк.

Олицький замок

Поруч із замком збудовано гарний костел, в основному на кошти Альбрехта Станіслава Радзивіла, із великим органом. Таких органів було лише три в Європі: у Відні, Кракові та Олиці.

За часів правління Радзивілів Олика здобула Магдебурзьке право в 1564 році, носила статус міста. Важливі питання міста вирішувались за участі князів Радзивілів.

Крім Олики, знатні литвини володіли палацами на території дев’яти теперішніх держав – Литви, Латвії, Білорусі, Росії, України, Польщі, Німеччини, Франції, Італії.

У 1750 році родині Радзивілів, згідно з дослідженнями професора німецького університету у Гетінгемі Карла Фрідріха Ейхорна, належало 2023 земельні маєтки, 10053 села з кріпаками, 23 замки, 426 більших та менших міст.

Із родини Радзивілів вийшли державні, військові діячі, художники, композитори, музиканти, меценати тощо.

Володіючи 140 тис. га лісів, боліт та озер на Поліссі, Радзивіли вели лісове господарство на належному європейському рівні, іноді створюючи найкращі зразки такого господарства. Так, деревина на Цуманський лісопильний завод, створений на базі тартака князя Ф. Радзивіла, вивозилась лише взимку після випадання снігу. Таким чином дбали про те, щоб менше травмувати підріст і не руйнувати підстилку. Для зменшення вивезення деревини з Волині у вигляді сировини було налагоджено випуск оброблених матеріалів, зокрема, паркету.

Й. Крашевський зазначає: «Одним словом, все, що може дати життя, було в їхніх руках, а якщо і траплялись плями на картах їхньої історії, то де ж, питається, їх немає?.. Мушу визнати, що є мало родин, які б у різний час так прислужилися своїй батьківщині».

По-різному склались долі нащадків великого князівського роду. Останній ординатор міста Олики – Януш Радзивіл був арештований більшовиками, а після Другої світової війни повернувся із таборів до Польщі.

А в колишній резиденції князів Радзивілів – Олицькому замку ось уже півстоліття функціонує обласна психіатрична лікарня. Поточні ремонти, які проводяться в приміщенні замку, не рятують його від руйнування. Костел погодились відреставрувати польські реставратори.

Оксана ГАВРИЛЮК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top