За законами зеленого мистецтва

Рубіж, на якому об’єднуються людина і природа.

Основа, на якій завжди будувалася архітектура будь-якого населеного пункту – економіка, екологія, естетика. Тепер, на жаль, реалії такі, що про це й не згадується. Недоглянуті багато сіл, містечок. Втрачається колорит, неповторність. А коли ніщо в селі чи місті не радує, не звеселяє ока – який настрій може бути в їхніх мешканців? На цьому фоні виграють ті поселення, де є лісництва. Бо лісництва нині перетворюються на центри екологічного, естетичного виховання. Вони стають духовними осередками. Доречно буде згадати мудрі слова відомого академіка Дмитра Лихачова: «Сади і парки – це той важливий рубіж, на якому об’єднуються людина і природа».

Ошатна споруда на околиці села Хухря Охтирського району – наче казковий острів серед одноманітного сірого пейзажу кінця зими – початку весни. Ялівець, туя, тис, самшит… Інтродуценти, якими сьогодні мало кого здивуєш, – заморські екзоти вже дано приживаються на нашій землі. Особливо за високими парканами «нових українців». Але тут вони – не просто дерева та кущі. Кожна окрема рослина чи група – жива зелена скульптура. Створена за допомогою садових ножиць і садової драбини самобутнім ландшафтним архітектором Юрієм Невдачиним. Він – помічник лісничого. Після школи закінчив Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум, заочно здобув вищу освіту в Харківському аграрному університеті імені Докучаєва. Наступного року відзначатиме своєрідний ювілей – два десятиріччя, як трудиться в лісництві. Щоправда, з перервою, бо більше року в лавах ЗСУ захищав країну від російської чуми на Донбасі. Демобілізувавшись, відразу приступив до улюбленої роботи в лісі, а паралельно спробував себе і в якості ландшафтного архітектора. Дуже скоро всією душею прикипів до нової, творчої справи.

Помічник лісничого Хухрянського лісництва, ландшафтний архітектор Юрій Невдачин: «Формуванню крони підлягають практично всі рослини, що ростуть у відкритому ґрунті»

Разом із Юрієм Невдачиним і лісничим Іваном Гашутою оглядаємо садибу. Створені руками майстра живі скульптури – справжні природні дива, об’єкти естетичної насолоди. Яких тільки вічнозелених фігур тут не побачиш: у вигляді спіралей, пірамід, циліндрів, деякі зверху прикрашені такими ж вічнозеленими кулями… З міні-дендропарком органічно злилися адміністративні приміщення лісництва, інші будівлі – вони стали його частиною, рукотворним продовженням. Оригінально оформлені доріжки ведуть ще й до саду, розсадника. Тут є на що дивитися, чим милуватися. І все створено за допомогою ножиць, секатора. Та ще завдяки великому терпінню та любові. Без любові нічого не буде.

Пан Юрій розповів, наскільки цивілізованіше стали вести себе серед природи мешканці села, як збільшується кількість весільних молодят, охочих сфотографуватися біля незвичайних скульптур. До творення їх підключаються члени невеличкого колективу лісництва, навіть дехто із селян. Та найзавзятіші помічники – члени учнівського лісництва, які аж горять бажанням опанувати ази ландшафтної архітектури, аби своїми руками творити казку.

Головний лісничий підприємства Олександр Бугай і лісничий Охтирського лісництва Віктор Шукалович на зимовій ділянці оглядають новорічні сосонки зі спеціально сформованими кронами

Територію Хухрянського лісництва, як і Охтирського, перетинає річка Ворскла. Права частина її – хвилясте плато, де переважають лісові сірі та темно-сірі ґрунти, які добре підходять для плекання дібров. А лівий берег представлений заплавно-лучними, торф’яними, дерново-підзолистими ґрунтами – там домінують хвойні насадження. Серед останніх, крім сосни звичайної, яка є головною лісотвірною породою, вирощують модрину європейську, ялину, навіть метасаквойю. В коробах висівають насіння і ялівця, туї, самшиту – отримують прекрасні саджанці екзотів, левову частку яких продають. Використовують власний садивний матеріал і для озеленення садиб лісництв, підприємства. Юрій Невдачин, для котрого справжнім хобі стала фігурна стрижка, зауважив, що формуванню крони підлягають практично всі рослини, які ростуть у відкритому ґрунті. Тільки в листяних, на відміну від хвойних, спершу виганяють штамб, а потім формують зверху сферичну крону. В лісгоспі останніми роками пропонують покупцям навіть новорічні ялинки зі спеціально сформованою кроною.

Такі показали лісничий Охтирського лісництва Віктор Шукалович і головний лісничий господарства Олександр Бугай. Коли я приїхав на Сумщину, то потрапив у справжню зиму. Всю ніч ішов сніг, і хоч він після обіду почав танути, все ж неабияк порадував слобожанців. Бо вони вже й не сподівалися, бодай, наприкінці зими побачити білих мух. Мені вдалося зробити гарні знімки – погляньте на один з них, на деревця, що виглядають з-під снігу. То новорічні сосни 3–4-річного віку, посаджені на площі 2,3 га. Через рік-два вони вже веселитимуть у домівках дітвору як неодмінні символи найочікуванішого свята. Сосни, зазначте, не звичайні, а зі спеціально сформованою формою. Раніше відведені ділянки просто засаджували, молоді дерева в міру зростання вирубували й везли на ялинкові базари, а останніми роками взялися ще й формувати крону, щоб підвищити конкурентоздатність атрибутів Новоріччя. Минулої осені лісники на чолі з помічником лісничого Максимом Тананіком на половині ділянки справилися з формуванням, на решті площі завершать роботи влітку. На власному досвіді переконалися, що пухнасті, оригінальні красуні привертають більшу увагу дорослих і малечі, відтак користуються більшим попитом і дорожче коштують. «Люди ідуть від нас задоволені й неодмінно повертаються за покупкою на наступне свято, – пояснили мої супутники. – Це не може не радувати».

Нинішньої весни в лісництві також садили сіянці новорічної сосни. Відвели під неї спеціальну ділянку площею 2,6 га. Впорали силами колективу – за кілька годин землю прикрасили 13 тисяч ніжних деревець. Сіянці власні, вирощені в теплицях. Загалом плекають у межах 100 тис. штук сосни звичайної і 20 тис. штук ялини колючої, до 300 тис. штук дуба звичайного забезпечує щосезону розсадник. Насіння заготовляють з плюсових дерев, на лісонасінних ділянках, зазвичай, усе воно високоякісне. Зберігають у морозильній камері. Побудували також шишкосушарку, яка задовольняє потреби всього лісгоспу.

…Охтирські лісівники постійно у творчому пошуку. «Часом доводиться чути, що нам належить лише садити ліс, – сказав на прощання помічник лісничого Юрій Невдачин. – Ми ж дотримуємося тієї думки, що треба не просто садити, а творити. І не лише нові діброви та бори – треба звертатися до формування садово-паркового господарства. Парк чи сквер, створені за законами зеленого мистецтва, виховують людину. Красою».

Микола ПУГОВИЦЯ,
Сумська область,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top