А навкруги, немов веселі діти…

Тростянець – як взірець.

«Михайлові навіть сняться вкорінені живці – настільки любить свою справу, Так, як він своїми пучечками перебирає сіянці, як акуратно викопує їх, ніхто не зможе. Він живе розсадником, лісом. І таких працівників у нас більшість. Завдяки їм лісгосп міцно стоїть на ногах». Це – слова директора Тростянецького лісового господарства Віктора Зубка про помічника лісничого Нескучанського лісництва Михайла Краснікова. Нещодавно мені випала нагода ближче познайомитися з «асом» декоративного розсадництва. Знайомлю з ним і читачів нашої газети. Більш детальна розповідь про багатогранну діяльність ентузіаста і його колег – на шпальтах одного з найближчих номерів «Лісового і мисливського журналу».

Михайло Олексійович місцевий, родом із села Ніцаха. З дитинства захоплювався рослинним світом, допомагав мамі вирощувати квіти, збирав та висівав насіння, спостерігав за тим, як прокльовуються ніжні росточки. Бажання глибоко пізнати дива природи, долучитися до творення краси на землі привели після закінчення школи до Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму, де з найбільшим задоволенням відвіду­вав уроки викладача лісових культур Олександра Окопного. Ловив кожне слово, не пропускав жодного практичного заняття. «Я загорівся, коли Олександр Романович почав знайомити з азами живцювання, – пригадував незабутні уроки вчителя. – Ходив буквально слідом за ним, про все розпитував, усім цікавився».

На десятому небі був мій герой, коли у 1988 р., отримавши диплом, прибув за направленням до Тростянецького лісгоспу і побачив, що там працюють над створенням лісонасінних плантацій, а паралельно займаються живцюванням декоративних порід. «Я тоді зрозумів, що це моє, що розсадництво буде головною моєю справою», – скаже.

Виконував покладені на нього обов’язки майстра лісу і водночас не забував про екзоти. Починав з трьох – самшиту, туї колоноподібної, ялівця козацького. На той час першочергова увага приділялася основним лісовим породам, декоративні були в полі зору лише ентузіастів.

– Кардинально змінюватися ситуація почала на початку 2000-х,­ коли до керівництва обласним управлінням лісового і мисливського господарства прийшов Віктор Чигринець, – розповів пан Михайло. – Будували теплиці, закладали нові розсадники. Віктор Петрович вникав у кожну дрібницю, розповідав про досвід сусідніх країн, де йому доводилося бувати і звідки привозив спеціальну літературу та яскраві журнали й буклети. Орієнтував на розширення асортименту, застосування новітніх технологій. Значну підтримку ми відчували від директорів лісгоспу – спершу Леоніда Романенка, а останні десять років від Віктора Зубка. Маємо капітальні теплиці, сучасні системи поливу, міні-техніку – трактор, мотофрезу, всі необхідні знаряддя праці. І маємо результати праці, якими можна пишатися. Маємо до чого докладати рук – і це не просто робота, а труд душі, серця…

Члени учнівського лісництва «Нескучанське» з помічником лісничого Михайлом Красніковим і вчителькою біології Катериною Солохою в розсаднику (фото минулого року). Нині юні з нетерпінням чекають закінчення карантину та літа, коли можна буде приступати до живцювання екзотів

Постійний базовий розсадник розташований на околиці Тростянця в урочищі Нескучанська дача поряд з відомою дослідною установою – Краснотростянецьким відділенням УкрНДЛГА, науковці якого надають всіляку допомогу, консультують з питань селекції, насінництва. Розсадник – це солідний комплекс із вирощування основних лісотвірних і декоративних порід площею 6,1 га, з яких 4,5 га – корисна, решта – під чорним паром. Розбитий на чотири відділення. Почнемо з посівного, де на 0,3 га щороку плекають понад 1 млн сіянців головних і супутніх лісотвірних порід (15-ти видів). Крім сіянців дуба звичайного, всі інші вирощують у контрольованому середовищі – в теплицях відкритого типу з притіненням та системою дрібнокрапельного поливу, що дає можливість значно зменшити посівні площі та заощадити на доглядах, а на виході гарантовано отримати потрібну кількість стандартного садивного матеріалу.

У маточному відділенні – понад півсотні найменувань декоративних порід із ботанічних садів, державних і приватних розсадників країни. Колекція поповнюється. Є й маточні плантації основних порід, як, скажімо, горіха чорного, а також горіха маньчжурського, карії серцевидної та овальної… З рослин інтродуцентів заготовляють живці для подальшого укорінення в спеціально спорудженому відділенні живцювання. Як наголосив лісничий Анатолій Овчаренко, більшість рослин при живцюванні за два періоди утворюють розгалужену гарно розвинену кореневу систему. Вкорінені живці чи сіянці сортують, підрізають коріння, обробляють речовинами проти шкідників і хвороб та переносять у шкільне відділення, де перед тим ґрунт боронують, культивують, вносять добрива. Садивний матеріал, надто із закритою кореневою системою, зазвичай високоякісний, тому користується попитом не лише в області, а й далеко за її межами. Асортимент – понад 60 видів і форм як хвойних, так і листяних порід. Для прикладу назвемо хоча б тую, яка широко використовується в зеленому будівництві: тут ростуть золотиста, золотокінчикова, колоноподібна, Ельвангера, верескоподібна, нитчаста, куляста, жовта, спіральна, зонтична… Є низка й рідкісних для країни екзотів.

Рік у рік збільшується реалізація декоративних саджанців. Якщо п’ять років тому їх відпустили на 209 тис. грн, то 2019-го – на 585 тис. грн. Але не тільки фінансову вигоду переслідують – радує те, що красивішають Суми і Тростянець, близькі і далекі села, де знайшли зелену прописку викохані лісівниками екзоти. А ще Тростянець став школою для колег із інших областей, які приїздять почерпнути гарний досвід. І, що вкрай важливо, він став зразковою екологічною школою, де виховують справжніх природолюбів.

Коли бродив я стежками Нескучного, пригадалися поетичні строфи неперевершеного співця природи Максима Рильського:

Ростуть дуби,
купають в небі віти,
а навкруги, немов веселі діти,
дубки та липки
зводяться рясні…

Наче про тростянецьку оазу написано. І не тільки про неї, а й справді про діток, котрі поспішають після шкільних уроків до школи лісової. Минулого року при лісгоспі на честь 70-річчя Сумського обл­управління лісового і мисливського господарства відкрили Дім лісу, та ще й «Клас, де навчають любити природу» (просто неба). Завбачливо облаштували кімнату для занять холодної пори року і в музеї. Крім того, торік у лісгоспі відзначили ще одну ювілейну дату – 50-річчя учнівського лісництва «Нескучанське», створене при державному підприємстві та закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів школи № 2 Тростянецької міської ради. Керує ж ним багато років… Так, помічник лісничого Михайло Красніков. І коли тільки він встигає? Встигає! Бо по-іншому не може.

– Дбайливе ставлення людини до природи складається не лише з уміння користуватися її плодами, – поділився думками. – Вкрай важливим є те, щоб усвідомлення значення довкілля стало внутрішнім бажанням особистості. Тому слід формувати екологічну свідомість школярів, передусім, шляхом зацікавлення їх світом навколишнього, світом живої природи. Плідна співпраця лісгоспу і школи через учнівське лісництво «Нескучанське» – це є шлях формування екологічної культури та грамотності учнів. Діти мають можливість під керівництвом лісівників та очільниці учнівського лісництва, вчительки біології Катерини Солохи, котра своїм натхненням додає їм творчого ентузіазму, – вчитися дієвої, а не споглядальної любові до «друзів наших менших» і всього того, що нас оточує. Спільними зусиллями виховуємо патріотів рідної природи, рідної країни.

ПРЯМА МОВА

Віктор ЗУБКО, директор Тростянецького лісгоспу:

– Нині надзвичайно актуальне питання виховання в підростаючого покоління гуманного ставлення до природи, тому приділяємо неабияку увагу роботі з юними. На базі підприємства діє учнівське лісництво, сформоване з вихованців загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 2 Тростянецької міської ради. Того року воно відзначало півстолітній ювілей своєї діяльності. В числі почесних гостей на святі були працівники лісгоспу – шефи нашої майбутньої зміни. Ми прекрасно розуміємо, що для того, аби діти цінували навколишній світ, їм треба давати не лише теоретичні знання, а й формувати певні навички. Тож вихованці учнівського лісництва мають змогу доторкнутися до природи практично – сприяємо створенню всіх необхідних умов для їх повноцінного фахового розвитку. За школярами закріплено експериментальні ділянки в розсаднику, вони допомагають лісівникам садити молодий ліс та доглядати за ним, виготовляють та розвішують шпаківні, підгодовують пташок, виходять на боротьбу зі сміттям, беруть активну участь у різноманітних природоохоронних заходах, акціях, конкурсах тощо.

Душу і серце віддають дітям керівники учнівського лісництва помічник лісничого Нескучанського лісництва Михайло Красніков і вчителька біології Катерина Солоха.

Підключаються до організації різних заходів всі лісівники та педагоги. Віднедавна центром екологічного виховання стали обласний музей лісу та клас просто неба, відкриті на території лісгоспу з нагоди 70-річчя Сумського обласного управління лісового і мисливського господарства. Музей із задоволенням відвідують не лише наші підшефні, а й учні шкіл міста та району. Вони знайомляться з історією створення лісгоспу та Краснотростянецького відділення УкрНДІЛГА, з яким підтримуємо міцні зв’язки, слухають розповіді про життя та наукову діяльність учених дослідної установи, дізнаються про те, чим живе лісове господарство району та області. Дітям цікаво побачити інструменти, якими користувалися лісівники століття тому, ентомологічні колекції, гербарії основних лісотвірних порід. У музеї та навчальному класі проходять уроки природи. Минулої осені там уперше відбулася посвята нових вихованців у повноправні члени учнівського лісництва. В урочистій обстановці їм вручили новенькі форми, пошиті на замовлення лісгоспу.

Людина – частина природи. Її існування можливе за умови гармонійних стосунків із навколишнім середовищем. Саме такі стосунки і стараємося формувати в юного покоління спільно з педагогами краю.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Сумська область,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top