Шакал завойовує Європу

Хижак, який може заподіяти біди більше, ніж вовк та лисиця.

Цей звір жарких пустель та степів нині вже зустрічається як в Україні, так і в інших європейських країнах, тягнучи за собою серйозні проблеми як для мисливського господарства, так і для людей.

У легендах, народних, літературних казках, оповіданнях шакал був та є символом ницості, підлості, зради та інших негативних людських рис. Назвати людину «шакалом» є однією з найстрашніших образ у мусульманському світі. То ж який цей хижак і яку загрозу несе? Запитаємо у експертів.

Нині найчастіше шакали зустрічаються у південних областях України. Найбільше їх на Одещині. За даними таксації, в 2017 році в Одеській області нарахували 209 шакалів. У 2018 – 125 особин, а у 2019 році – 232. В основному – це Татарбунарський та Кілійський райони Одещини. Водночас згадану чисельність варто помножити вдвічі, а то й втричі. Бо шакал – нічний та дуже обережний звір, якого важко навіть побачити, не те що спостерігати за ним. Результати полювань теж красномовні – у 2018 році мисливці, єгерська служба державних лісогосподарських підприємств та інших користувачів мисливських угідь добули 215 шакалів.

– Щороку в наших угіддях ми відстрілюємо близько сотні шакалів. Ще стільки тварин увесь час спостерігаємо… Трохи почистили від них місцевість. Але за пару тижнів вони знову повертаються. У нашому районі їхня чисельність може досягати тисячу, а то й більше голів. Вони вільно себе почувають у дельті Дунаю, плавнях та рисових полях. Я сам живу неподалік річки, тож часто вночі слухаю моторошні шакалячі концерти, – розповідає голова Кілійської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, що на Одещині, Сергій Іванов. – Шакали свого часу прийшли до нас із Румунії. У них немає ворогів у природі, крім вовка та людини. Вони вже витіснили лисицю. Раніше було десять лисиць на одного шакала. Нині на сотню шакалів один лис. Єнотоподібних собак шакали повністю знищили. Що казати про інших мисливських тварин.

– Я особисто бачив, як шакал атакував дику свиню з поросятами, намагаючись відбити одного малюка. Відволікав увагу матері, а коли розлючена льоха захищала себе та поросят, то вміло та впевнено уникав її атаки. Судячи з побаченого, шакали добре вміють полювати на молодняк диких свиней.

Раніше селяни та працівники тваринницьких ферм вільно випасали стада кіз, овець, ягнят. Нині, через нашестя шакалів, біля свійських тварин вже є озброєна охорона. Шакали не раз нападали на овець та кіз, у селах ловлять курей, гусей, собак, котів. Ми спостерігаємо зграї шакалів на околицях села Приморського. Зустрічаються вони й у місті на воді – Вилковому. Ситуація там дуже складна, – бідкається очільник райорганізації.

– Ці хижаки вперше з’явились у нас близько десяти років тому. Тоді взимку замерз Дунай і шакали з Румунії та Молдови перейшли до нас. Спершу вони зустрічались уздовж лиманів, на морській косі. Далі оселились у національному парку «Тузловські лимани». У плавнях, очереті, на водоймах під час весняної та осінньої міграції птахів шакали знищують гусей, качок, чайок, чапель, інших птахів. Навесні з’їдають у пташиних гніздах кладки яєць та малих пташенят. Через шакалів значно поменшало зайців, – обурюється й голова Татарбунарської райорганізації УТМР Володимир Друговін. – Вони масово поїдають перепілок, куріпок, фазанів. У нас здобували шакалів вагою до 45 кілограмів. Добряче наїдені.

Шакали вільно заходять до сіл. Нещодавно у селі Тузлі наш мисливець Петро Михайлов убив шакала у себе на господарстві. Звір хотів викрасти домашню птицю. Одного разу мисливці полювали в очереті на качок. Кілька збитих птахів впали у комиш. Коли мисливці за 20 хвилин дісталися до того місця, то від качок вже було лише пір’я. Хитрий шакал стежив за мисливцями й викрав здобич у них із-під носа. Вполювати шакала у очереті досить важко. Хоча є бригади, які успішно полюють на нього з мисливськими собаками. У минулому році в угіддях нашого району «взяли» 46 шакалів, у 2018 – 63. У цьому році наш мисливець Валентин Рунак вже здобув шість шакалів в угіддях неподалік міста Татарбунар. Загалом упродовж трьох останніх років у нас добули 126 шакалів. Ми ввели премію у 100 гривень за кожного звіра. Але хитрий звір знаходить собі прихисток на заповідній території. Добувати його там ми не маємо права. На наші прохання, запити до профільного міністерства, адміністрації національного парку нам щоразу категорично відмовляли.

– Мисливцям буде цікава інформація про шакала звичайного (Canis aureus). Вперше його появу в Одеській області зареєстровано в 1998 році на території Нижньодністровського національного природного парку Білгород-Дністровського району. До харчового раціону цього хижака входить безліч різних видів тварин і рослин. Всеїдність і висока питома вага рослинної їжі – видова особливість екології цього виду. Серед тваринних кормів на перше місце можна поставити мишоподібних гризунів, потім зайця, птахів, – повідомила начальник відділу лісового та мисливського господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Олена Мальченко. – У межах своєї індивідуальної ділянки шакал активно полює на нелітаючих качок і лисух, є випадки нападу на дикого кабана та свійських тварин. Крім негативного впливу на кількість мисливської фауни, шакал є носієм небезпечного захворювання – сказу.

Дійсно, у своїй більшості шакал переховується на заповідній території Дунайського біосферного заповідника, Тузлівських лиманів та інших територіях природно-заповідного фонду. Але без дозволу відповідних служб неможливо проводити там боротьбу зі шкідливими хижаками… А звір сповна тим й користується, роблячи напади на мисливські та людські господарства, а потім повертається на захищену територію…

У заповідниках у шакала дуже велика кормова база, тому він добре та вільно розмножується. Самиця шакала може привести в одному приплоді шість-вісім, інколи навіть й десяток цуценят. Вік шакала куди більше за лисячий чи вовчий. Він може жити до 15 років. До того ж, значно витриваліший, хитріший та розумніший за своїх родичів з роду собачих. Відсутність природних ворогів, заборона полювання на територіях природно-заповідного фонду є благополучними чинниками для збільшення його чисельності та розселення. Тож у майбутньому варто очікувати, що звір освоїть й решту території Одещини. І це дуже серйозна проблема. Тому кожний мисливець, зустрівши шакала, повинен його добути, тим самим зменшуючи небезпеку розповсюдження сказу та збереження чисельності корисної мисливської фауни.

До речі, за даними прес­служби Головного управління Держпродспоживслужби Одещини, за минулий рік в області нарахували три випадки сказу серед шакалів. Усі в Ізмаїльському районі. Один хворий на сказ шакал покусав жінку. Це сталось у самому місті на території місцевого паперового комбінату. Ще два випадки були підтверджені вже після санітарних відстрілів цих тварин.

Вже нападають на людей

Крім Одещини, шакали завдають клопоту й на Миколаївщині та Херсонщині.

– Шакали зустрічаються вже десь у 2/3 районів Миколаївщини. Вони прийшли до нас із боку Одещини. Бо саме у тих районах наші мисливці близько 15 років тому вперше відстріляли цього звіра. Шакали вже зустрічаються неподалік обласного центру. Був шокуючий випадок у Миколаївському районі. Жінка поверталася додому у передвечірню пору через безлюдні поля. Її зненацька атакувала ціла зграя шакалів. Усього вона нарахувала сім особин. Добре, що вона встигла зателефонувати своєму чоловіку. Це точно були шакали, а не бродячі собаки. Жінка не постраждала, але дуже перелякалась. Це, мабуть, перший в Україні офіційно зареєстрований випадок нападу шакалів на людину. Тоді були терміново проведені заходи з відстрілу хижаків, – розповів головний спеціаліст Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства Геннадій Бойко. – Станом на 1 січня цього року в області добули вже 30 голів звіра. Минулого року ми нарахували близько 70 шакалів. Тож цього року може бути більше сотні… Полювання на хижих тварин у нас триватиме ще до кінця лютого. Тоді вже будуть відомі остаточні цифри відстріляних хижаків.

Крім того, великого клопоту завдають й бродячі собаки, які теж полюють зграями. Але цікаво, що зграї бродячих собак та шакалів між собою не конкурують. У них свої території. Спільний ворог у них обох – це вовк.

У Херсонській області минулого року відстріляли дев’ять шакалів. За даними обласного управління лісового та мисливського господарства, відразу трьох тварин добули в угіддях Генічеської районної та місцевого науково-виробничого об’єднання «Екофільтр».

Шакал не дивина й на Вінниччині. За словами голови обласної ради УТМР Юрія Карвацького, вже трьох тварин здобули у Могилів-Подільському, Козятинському та Шаргородському районах області.

«Як шакал вкрав у мене їжу…»

Кандидат біологічних наук, відомий український зоолог та мисливець Микола Роженко вже більше 20 років досліджує шакалів в Україні:

– Нині відбувається реінтродукція шакала на територію сучасної України. Є відомості, що у ХV–XVII століттях хижак зустрічався на території нинішньої Дніпропетровської та Запорізької областей, а тоді Запорізької Січі, – розповідає науковець. – Сучасна історія шакала в Україні починається з Одеської області. Саме навесні 1998 року у Білгород-Дністровському районі я знайшов на дорозі невідому збиту автомобілем тварину, що зовні була схожа на собаку. Із фахівцями Одеського національного університету імені Мечникова ми разом дослідили знахідку і дійшли висновків, що це є шакал звичайний. Рік потому, у 1999 році, під час полювання на кабана мисливці взяли відразу чотирьох незвичайних на вигляд «собак». Це виявилися молоді шакали. Тож у нашій області утворилось угруповання цього виду. Впевнений, що шакал прийшов до України саме з Румунії.

– Далі Херсонська, Миколаївська області. Водночас паралельно до України зайшла ще хвиля міграції шакалів із території Російської Федерації, зокрема, Кавказу. Тоді вони з’явилися на Донеччині. До ще не окупованого Криму шакали зайшли з двох боків – у суворі зими, коли замерз Сиваш, із боку Херсонщини, та по кризі Керченської протоки з Росії. Нині відомості про шакалів надходять чи не з усіх регіонів України. Є інформація, що здобули хижаків у Мукачівському районі на Прикарпатті. Шакал не дивина у Росії, Білорусі, Прибалтиці, Польщі, Угорщині. Чи з’явиться він у Західній Європі? Легко! У Молдові він вперше з’явився ще у 1972 році. Теж «румунський» мігрант, – розповідає науковець. – За цими даними можна зробити висновок, що шакал, крім реінтродукції, ще обрав Україну як транзитну територію, екологічний коридор у колонізації нових місць існування. Раніше цю міграцію ще пов’язували з війнами на Кавказі, на Донбасі тощо. Але тут, на мою думку, основна причина інша. Клімат змінюється, глобальне потепління, зими стають м’якими та безсніжними, весна та літо жаркі та бездощові. Європейські степи, лісостепи перетворюються у напівпустелі. В Африці та Азії напівпустеля чи сухий степ – це звичне місце існування шакалів. Тварини відчувають ці зміни та йдуть у пошуках благодатних місць далі. Шакалів два підвиди – азійський та африканський. В Україні та Європі, здебільшого, зустрічають саме азійських шакалів. Але вже трапляються й «африканці».

На жаль, навіть на Одещині мисливці часто не звертають на хижака уваги. Думають, що це собака заблукав чи втік від господарів. Вполювати його досить важко. Зі свого мисливського досвіду скажу, що на шакала можна успішно полювати на принаді. Головне, в жодному разі не стріляти альфа-пару, яка тримає ієрархію та володіє першим правом парування у своїй зграї та чітко слідкує за цим. Бо якщо вбити альфа-самця та альфа-самку, то «рядові» члени зграї безконтрольно швидко розмножаться.

– У нашій експозиції та наукових фондах є опудало шакала, дві шкури, генетичні матеріали та близько 20 черепів. Саме ми за допомогою цих експонатів ідентифікували першого хижака, тушку якого у 1998 році й знайшли на Одещині. Нині збираємо матеріали, аби в подальшому детально вивчати походження шакалів в Україні, на Одещині зокрема. Тож мисливствознавці, екологи, науковці можуть звертатися до нас за необхідною інформацією, – повідомив завідувач зоологічного музею Одеського національного університету ім. Мечникова Володимир Лобков.

Мисливствознавці та науковці спільні у думках – шакал, як і кожна тварина, має право на життя та існування. Але його треба надалі вивчати та регулювати чисельність, аби він завдавав якнайменше шкоди мисливському господарству та людям.

Коментар експерта

Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства та полювання Державного агентства лісових ресурсів України:

– У 2019 році шакалів, крім південних регіонів України, фіксували вже у Вінницькій та Кіровоградській областях. Чи не зайде він з лісостепової зони України й на Полісся, до Київської, Житомирської областей? Особливої користі для ведення мисливського господарства, поголів’я зайців, куріпок, перепілок, козуль поява шакалів точно не принесе. На мою думку, терміново на законодавчому рівні внести зміни до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до статті 33 та офіційно ввести цю тварину до переліку видів хижих та шкідливих тварин нарівні з вовком, лисицею, бродячим собакою та сірою вороною.

Анатолій МЕЛЬНИК,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top