Розстріляний садівник

Симиренківські читання «Садівничі генії України».

У кінці лютого в Ірпінській міській бібліотеці відбулися Симиренківські читання «Садівничі генії України». Читання були присвячені видатним українським вченим садівникам і помологам Левку Платоновичу та Володимиру Левковичу Симиренкам. Ініціював читання академік, лауреат премії ім. Левка Симиренка НАН України Петро Вольвач. Від Інституту садівництва у заході взяла участь доктор с. г. наук Ольга Рудник-Іващенко.

Метою читань, за словами Петра Вольвача, є донесення до широкого загалу масштабу діяльності вчених. Батько і син Симиренки створили унікальну садівничу школу. Саме Левком Симиренком були обґрунтовані і запропоновані, нині поширені у садівничій справі, терміни: промисловий сад, промисловий сорт.

Як сказав академік Вольвач, нині підтверджуються дані симиренківської наукової школи про те, що більшість українських природо-кліматичних зон надзвичайно сприятлива для промислової культури садівництва. На значній території України можна успішно вирощувати найцінніші світові сорти плодових культур.

На жаль, праця Симиренків ще недостатньо оцінена українським суспільством. У 2002 році вийшла Постанова про вшанування пам’яті видатних садівників. Але багато з її пунктів досі так і не виконано.

Дивним виглядає той факт, що досі Інститут садівництва НААН не носить ім’я організатора і першого директора професора Володимира Симиренка, не має його імені й у назві створеної ним Мліївської дослідної станції. Ніяк не вшановано його ім’я в Київському національному університеті, в якому він навчався 4 роки, досі не перейменовані вулиці Мічуріна. Скажімо, у Києві їх аж чотири.

Мічурінці, за словами Петра Вольвача, доклалися до погрому української садівничої науки у 30–40-х роках минулого століття. Вони не простили Володимирові Симиренку слів, сказаних ним на нараді: «Іван Володимирович Мічурін вважає, що можна вивести гібриди шляхом схрещування і що можна шляхом застосування ментора (виховання) змінити генетичну суть гібридів. Я в даному разі в це не вірю, я вважаю, що це не метод, і такої ж точки зору дотримується величезна кількість людей як у нашій країні, так і за її межами».

Розстріл видатного вченого і знищення української садівничої науки на їх совісті.

Учасники читань мали змогу ознайомитися з виставкою плодів селекції Інституту, перегорнути сторінки унікальних книг, послухати про потужну родину Симиренків – підприємців-цукрозаводчиків, учених-садівників, меценатів української справи.

Коротко про Симиренків

Рід Симиренків споконвічно проживав на Городищині, поблизу річки Вільшанки. Федір Степанович Симиренко (1787–1867) був кріпаком у поміщиці Браницької. Вона дала йому відпускну. Разом зі свояками заснував фірму «Брати Яхненки і Симиренко». Фірма спорудила перший у Російській імперії механічний цукрово-рафінадний семиповерховий завод, машинобудівний завод з обслуговування цукроварень, перші пароплави на Дніпрі – «Українець» та «Ярослав».

Поблизу заводів були збудовані 150 будинків для працівників. На території функціонували безкоштовні лікарня, школа, були магазини, їдальня. Вулиці освітлювались газовими лампами.

Згодом заводи, містечко були знищені вщент.

Син Федора, Василь (1835–1915), ввійшов в історію України як могутній меценат. Підтримував українські газети, театр, науковців, видавав книги, купив у Львові будинок для НТШ, друкарню. Свій особ­няк у Києві на Десятинній, 9 (нині там Британське посольство) з садом та 10 млн карбованців заповів українській громаді.

Син Федора Платон (1821–1663) вивчав у Франції цукрове виробництво. Плекав сади, які ставали розсадниками. Вони стали базовими для наукової діяльності сина Левка та онука Володимира.

Нащадків Платона Федоровича чекала трагічна доля.

Левко Платонович Симиренко (1855–1920).

Навчаючись у Київському університеті, за участь у русі народників попав у поле зору поліції. Завершував навчання у Новоросійському університеті. У цьому ж році його заарештували. З 1879 до 1886 року перебував на засланні у Східному Сибіру. Працював садівником.

Повернувшись до Млієва, створив найкращий у Російській імперії колекційний та маточний сад. Всього нараховувалось близько 3000 сортів різних рослин, з них 900 сортів яблунь, 889 – груш, 350 вишень тощо.

Особливе місце у його житті займав упродовж 25 років Крим. У 1912 р. видав перший том «Кримське промислове плодівництво», що стала подією в історії світового плодівництва. Справа всього його наукового життя зібрана у тритомному рукописі «Помологія». Видана через 40 років після його вбивства чекістами.

Левко Симиренко був членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, Почесним членом Французького національного помологічного товариства.

Був застрелений у себе вдома 6 січня 1920 р. За рік перед тим за загадкових обставин загинули двоє його молодших братів – Микола і Олексій, які мешкали у Києві.

Володимир Левкович Симиренко (1891–1938).

Закінчив агрономічний факультет Київської політехніки. На базі вже розграбованого і зруйнованого Помологічного розсадника свого батька створив у 1921 році Мліївську садово-городню станцію. Залучив найкращих науковців України. Видаються наукові праці. Будується лабораторний корпус станції. В розсадниках росте близько 40 000 гібридів овочевих дерев і ягідних кущів.

Президією Академії ВАСГНІЛ та Миколою Вавіловим приймається рішення про створення у Києві Всесоюзного інституту садівництва. Інститут починає функціонувати у Китаєві біля Києва.

Але мічурінці не дрімали і добилися ліквідації Інституту як всесоюзного. Інститут з науковим обладнанням та провідними співробітниками переводять до Мічурінська (Козлова).

На Різдво 1933 р. Володимира Симиренка заарештовують. У каміні згорає увесь родинний архів, рукописи вченого. Смертну кару замінили виправною трудовою колонією у Херсоні.

У 1937 р. звільняють. Їде у Москву до Вавілова. Арештовують на Курському вокзалі. Знову допити, знущання. Через 10 місяців відправляють на Курщину агрономом. Там садить останній у своєму житті сад.

У 1938 р. – третій арешт за участь в антирадянській шкідницькій організації. В ніч з 17 на 18 вересня 1938 р. професора Володимира Симиренка розстріляли в урочищі Солянка під Курськом.

Система знекровлювала та нищила національну еліту.

Цього року виповнилося 85 років з дня арешту та 80 років з дня загибелі Володимира Симиренка. Наш обов’язок гідно вшанувати видатного вченого і великого патріота України.

Данута КОСТУРА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top