Коли за справу береться майстер

Жінки в лісовій галузі.

Про кожного з колективу Державного підприємства «Роменське лісове господарство», що на Сумщині, його керівник Олег Салов міг би розповісти багато хорошого. А от про одну працівницю відгукнувся особливо тепло:

– Вона – справжній професіонал. Хоч і не має спеціальної освіти, але знаннями й досвідом не поступиться дипломованим та іменитим.

Робітниця лісокультурних, лісогосподарських робіт Ольга Кононець привітно зустріла мене біля своїх «володінь». Вона разом із чотирма колегами опікується 0,76 га насаджень у розсаднику декоративних та чагарникових рослин ДП «Роменське лісове господарство» і теплицею площею 0,025 га, де кількість зачеренкованого та висіяного матеріалу становить 81600 штук.

Це зараз про своїх «підопічних» Ольга Іванівна може розповідати годинами. А в дитинстві навіть і на думку не спадало пов’язати життя з цією галуззю. Її вабила медицина. Але не так сталося, як гадалося. Юною вийшла заміж, переїхала в Ромни, не забарилося й поповнення в молодій родині. Свою трудову стежину моя співрозмовниця розпочала вихователькою в дитячих яслах, навіть вступила на заочне відділення Лебединського педагогічного училища. Та доля знову розпорядилася по-своєму. Понад 15 років Ольга Кононець пропрацювала в міському територіальному центрі обслуговування населення. А коли відчула, що не може дати стареньким усього того, чого від неї очікують, вирішила спробувати себе в кардинально іншій сфері.

Незабаром Ольга Іванівна відзначатиме «кругленьку» дату – десять літ спілкування з рослинами. Начебто й небагато для ювілею, але в лісівництві це ціла вічність. Адже за цей час жінка так навчилася розуміти безмовний зелений світ, що безпомилково визначає будь-які його примхи. І якщо на зорі своєї кар’єри виконувала роботи хоч і належним чином, але виникало багато запитань, то нині її можна назвати справжнім майстром. Тільки людина допитлива, з величезним бажанням осягнути всі тонкощі справи, за яку береться, здатна так захоплено розповідати про улюблене заняття.

– У нашому розсаднику «оселилися» декоративні рослини. Спочатку вирощували тільки тую, ялину, ялівець і самшит у відкритому ґрунті, продажів практично не було. Тому перейняли досвід інших господарств. І сьогодні в теплиці вкорінюємо, а згодом саджаємо в короби і мультиплати топіарні культури. Серед них, зокрема, ялівець скелястий, лапчатка, керія, вейгела. Популярні також вічнозелені рослини, наприклад, піроканта. Її листочки і дрібненькі червоненькі ягідки створюють неповторну атмосферу серед снігу. А от метасеквоя на зиму хвою скидає, – проводить мені екскурсію Ольга Іванівна.

Особливе враження справила туя смарагд, вистрижена спіраллю. Спочатку здалося, що то якась в’юнка рослина оповила підпору.

– Це проводимо туї спеціальні «пострижені», надаємо особливої форми. Зараз усе більшої популярності набирають саме такі наші «підопічні», бо люди стали частіше бувати за кордоном і хочуть на власних обійстях мати таку красу. Тож задовольняємо їхні потреби, – пояснила фахівець.

Клієнти трапляються різні. Дехто прямо в розсаднику визначається, що придбати. А є, так би мовити, «підковані» – обізнані з різновидами конкретної рослини, її «характером», особливостями догляду. Від вибраного «місця дислокації» залежить, якого обранця придбати. Адже одні полюбляють сонячні місцини, а інші краще почуваються в тіні. Якщо в проєкті рокарій чи топіарій, то Ольга Іванівна порекомендує відповідні сорти високих і низькорослих сортів рослин, тих, які добре сусідять, аби на вашому подвір’ї все виглядало гармонійно.

– Приємно, що з’явилися поціновувачі ялинок у горщиках. Серед різновидів, наприклад, ялина колюча і псевдоцуга, хвоя якої пахне цитрусами. В такий спосіб і зелену красуню рубати не треба, і новорічне деревце матимете, – торкнулася ще однієї особливості роботи галузі працівниця. У перспективі також вирощування туй високорослих сортів у фігурах тварин.

Взагалі, говорить Ольга Кононець, хвойні дерева надзвичайно корисні. Вони виділяють фітонциди, які очищують наші легені. Недарма ж усі санаторії розташовані саме в таких лісах. А в роки Другої світової війни навіть операції проводили серед ялівцевих насаджень.

Звідки ж стільки знань у простої 58-річної жіночки? Багато корисної інформації повідомляють клієнти, інтернет-джерела. Неабияку роль відіграють чіпка пам’ять, небайдужість до професії і любов до всього сущого. А йде, мабуть, та любов ще й від міцного селянського коріння, від батька, який у молодості працював вальщиком лісу.

– Все, що робиш, роби, як для Господа. Тоді матимеш наснагу до праці, спокій у душі й розуміння себе в цьому світі, – таке життєве кредо Ольги Іванівни.

Упевнена, що в моєї співрозмовниці все це є. Вона випромінює таку доброту, що, здається, відчуваєш її. А отже, відчувають і рослини. Тому, мабуть, і віддячують їй по-своєму.

А це вже вищий ступінь професіоналізму. І хоч Ольга Іванівна скромно зазначила, що нічого особливого не робить, побачене в розпліднику підтверджує: жінка в лісовій професії не випадково. Вона майстер своєї справи. А від цього виграє, безперечно, вся галузь.

Алла БАБЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top