Який кращий?

Аналіз набоїв нарізної мисливської зброї для полювання на велику дичину.

Ще на початку епохи створення сучасних систем вогнепальної зброї і патронів до них з використанням бездимних сортів пороху, мисливцям і зброярам було відомо, що для полювання на різних тварин і в різних погодних і географічних умовах необхідні патрони різних калібрів, різної потужності з кулями, різними за масою і конструкцією, з різною початковою швидкістю та енергією для відповідного калібру.

За перші роки ХХІ століття, досягнуті великі успіхи у справі підвищення кількості поголів’я мисливських тварин у розвинених країнах. Так, у скандинавських країнах значно зросла чисельність лося, у західній Європі збільшилося поголів’я оленя та кабана. Зазначене свідчить про те, що заняття мисливським господарством стає прибутковим. Так, зокрема, у Швеції, Норвегії та Фінляндії за 2008 рік добуто на полюванні 300 тис. голів лося. При цьому по100 тис. туш лося було продано у країни Європи та США, і ще 100 тис. було розміщено у льодових сховищах у зоні вічної мерзлоти. Таким чином мисливське господарство у розвинених країнах на початку ХХІ ст. стало ефективною галуззю економіки цих країн.

Необхідно відзначити, що ефективність цієї галузі залежить від якості товару – дичини. Так, наприклад, якщо добувати копитних за допомогою гладкоствольної вогнепальної мисливської зброї, то виникає значна кількість «підранків», тому що тварина зрідка підходить на відстань влучного пострілу такої зброї. Використання мисливської зброї під армійські кулеметно-гвинтівочні набої з оболонковими кулями та безоболонкові також призводить до значної кількості «підранків» та зниження якості м’яса дичини копитних за рахунок кровотеч та додаткових, невиправданих поранень тварин.

М’ясо від перевтомлених, загнаних тварин або тих, які мають численні вогнепальні поранення і різні травми має дуже низьку якість. Причиною цього є використання невідповідної зброї. Для запобігання такому результату, у розвинених країнах, використання гладкоствольної вогнепальної мисливської зброї для відстрілу копитних або обмежено, або взагалі заборонено. Так, зокрема, в Угорщині, полювання на оленя, лань, козулю та кабана проводиться лише з нарізної вогнепальної зброї калібром не менше 6,5 мм. У Норвегії при полюванні на оленя дозволено використовувати тільки вогнепальну нарізну зброю калібру 8 мм і більше. Нарізну вогнепальну зброю меншого калібру, у Норвегії дозволено застосовувати лише у разі застосування потужних набоїв кулеметно-гвинтівочного типу, наприклад, 6,5х55 мм або 7,62х63 мм, за умови використання куль експансивного типу.

Так, за часів СРСР у Німецькій Демократичній Республіці гладкоствольну мисливську вогнепальну зброю дозволялось застосовувати лише тоді, коли відстань до цілі була не більша за 50 м і виключно кулею, а на дистанціях більше 50 м для добування оленя, кабана чи козулі використовувались багатоствольні комбіновані рушниці з нарізними стволами, карабіни або штуцера здебільшого під патрони 7х57 мм, 7х65 мм та 8х57 мм з кулями експансивної дії.

У самому СРСР, для полювання на копитну дичину, в обмеженій кількості припускалася нарізна вогнепальна мисливська зброя, під патрони 5,6х39 мм, 7,62х51 мм та 9×53 мм. Мисливські патрони калібру 9х53 мм випускає Фінляндія. Також успішно використовуються зразки вогнепальної нарізної зброї під патрон 7,62х53 мм та 7,62х39 мм.

У 1979 р. відомий російський фахівець з мисливської зброї Г. Карагодін, зробив спробу обґрунтувати універсальність патрона 7,62 х51 мм для полювання на будь-яку копитну дичину. Він стверджував: «…цей патрон розроблено, щоб замінити патрон 9х53 мм, і він придатний для полювання як на кабана, лося, так і на ведмедя. Патрон 7,62х51 мм має більш високі балістичні характеристики у порівнянні з патроном 9х53 мм по забійній та зупиняючій дії, він самий потужний з існуючих кульових патронів».

Але згідно з практичними висновками, отриманими під час полювань, встановлено, що зазначене, науково і практично не обґрунтоване твердження є невірним. Твердження Карагодіна і прийняті на цій основі рішення завдавали і завдають серйозної шкоди мисливському господарству, заважають підвищенню ефективності полювань та покращенню якості «кінцевого продукту» – м’яса та хутра.

Адже, патрон, ефективний на полюванні в одних умовах, може бути непридатним для полювання в інших. Тому, як показує практика полювань, не існує універсальних патронів для полювання на будь-яку дичину. Один і той патрон не можна використовувати для полювання і на кабана, і на оленя, і в сніг і в дощ… Для кожної дичини в певних географічних і погодних умовах повинен бути конкретний найефективніший патрон з відповідними технічними характеристиками.

Фахівці з розробки та виготовлення мисливської зброї і набоїв вже давно дійшли висновку, що необхідно створювати не патрон, а комплект патронів кожного калібру і відповідного типу гільзи. Для кожного з комплектів патронів певного калібру необхідно створити набори модифікацій, що складаються з наважок пороху для кожного патрона, та варіантів куль (експансивних), різних за масою, бажано для кожної наважки пороху.

Такий комплект патронів дозволить використати зброю одного калібру для багатьох видів полювань. Так, наприклад, для патрона 30-06 Спрінгфілд (калібр 7,62х63 мм), що широко розповсюджений у багатьох країнах світу як мисливський, один з каталогів мисливської зброї та боєприпасів, пропонує вісім модифікацій патрона з кулями експансивого типу різних конструкцій, масою від 7,1 до 14,3 г, з початковими швидкостями від 735 до 1030 м/с, дуловою енергією від 378 до 403 кгм. Ще один широко розповсюджений у світі мисливський патрон – 308 Вінчестер (7,62х51 мм) одночасно є стандартним кулеметно-гвинтівочним набоєм, пропонується тим же каталогом у семи модифікаціях (в основному за рахунок конструкцій експансивних куль різної маси).

Але комплекти модифікацій набоїв одного калібру в залежності від навішування маси пороху і конструкції експансивної кулі не є панацеєю.

Зазначені набої, як показує практика полювань, не гарантують ефективного добування великої дичини, вагою більше 300 кг.

Так, наприклад, окрім зазначених патронів, у Великобританії, Канаді та США значну популярність отримав патрон 375 H&H Mag (калібр 9,53 мм) з кулями масою 17,5 та 19,4 г і з початковою кінетичною енергією 589 і 600 кгм.

Великі мисливські тварини, мають товсту шкіру і тому експансивна куля у такому випадку розкривається раніше, ніж дійде до життєво важливих органів, і тому не зробить необхідного ураження зазначеної тварини.

Як свідчить практика мисливствознавства, важка великокаліберна оболонкова куля з великою кінетичною енергією і початковою швидкістю до 600 м/с, яка має оживальну частину напівкруглої форми, без перешкод проходить м’язовий шар і кістки скелета, досягає життєво важливих органів і призводить у них значні ушкодження, передаючи значну частину кінетичної енергії, а не пронизує їх як куля з оживальною частиною загостреної форми.

Тому нарізна вогнепальна мисливська зброя, згідно з проведеними дослідженнями, має розподілятися на малокаліберну, середньокаліберну і великокаліберну зброю і повинна використовуватися для полювання на відповідну дичину.

Наприкінці XIX – початку XX ст. мисливствознавці Сабанєєв і Бутурлін розділили великих мисливських тварин на дві групи: перша – ведмеді, тигри, лосі, зубри; друга – олені, кабани, гірські барани і кози. Для добування зазначених тварин, вони рекомендували використовувати різну за потужністю мисливську зброю. Розподіл мисливських звірів на групи в залежності від використання мисливської вогнепальної зброї того чи іншого калібру і типу патрона зазвичай заснований на масі та на виді живучості та небезпечності тварини. Так, наприклад, у деяких випадках ведмідь і олень мають однакову масу, але, як відомо, ведмідь має більшу живучість і більш небезпечний.

Тому, для мисливських патронів дуже важливі уражаюча та зупиняюча дія кулі.

У свій час розкриваючи поняття уражаючої дії кулі, Бутурлін писав, що куля повинна уражати дичину швидко, на місці, а не мучити її пораненнями. Зупиняюча дія кулі – це такий вплив кулі на мисливську тварину, який миттєво, після влучення кулі в тулуб, виключає будь-який значний рух тварини, що несе небезпеку мисливцю, або дозволяє тварині утекти.

Індійський філософ і письменник К. Сінгх описував випадок, коли тигр, у серце якого влучила куля, стрибнув на слона та убив сидячого на ньому мисливця, після чого миттєво помер. Все це сталось за 30 секунд. З якої зброї був зроблений постріл у тигра, не встановлено, але, у цьому випадку куля, що завдала смертельного ураження, не мала необхідної зупиняючої дії.

Вадим БОЛЬШАКОВ,
Аркадій КІТЕСОВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top