Поліетиленова «чума»

Світ переосмислює цінність пластикової зручності.

Сьогодні багато країн не лише здійснюють переробку пластикових пакетів, але й намагаються зменшити їх використання. Директива ЄС 2015/720 «Про скорочення споживання легких пластикових пакетів» передбачає поступове зниження споживання пакетів. В окремих містах світу введено додаткові податки на продаж пластикових пакетів або повністю заборонено їх реалізацію. Як світ відмовляється від цього небезпечного атрибуту торгівлі і коли до цього процесу приєднається Україна?

Зручно, але небезпечно

Поліетиленові пакети (ПЕП) вперше почали використовувати в США ще в середині 50-х років минулого століття. Практичність та дешевизна цього виробу сприяла його шаленій популярності спочатку у сфері торгівлі, а потім і в інших галузях. Виробництво ПЕП стало високоприбутковим ділом. Втім, з часом людство зрозуміло, яку шкоду завдають довкіллю та організму людини ПЕП. Перш за все, вони тривалий час не піддаються біологічному розкладанню, утворюючи стійке забруднення.

Щодо зберігання харчових продуктів у ПЕП, то вченими вже давно доведено не лише відсутність у цьому якоїсь користі, а навпаки, ризики для здоров’я. Так, встановлено, що продукти, які зберігаються у ПЕП, через присутність на них великої кількості різних бактерій, починають псуватися швидше, ніж, наприклад, у паперових пакетах. Крім того, у щільно закритих прозорих ПЕП швидко утворюється конденсат, який сприяє розвитку цвілі. Зберігання продуктів з підвищеною кислотністю (наприклад, квашених огірків, капусти тощо) згубно впливає на сам ПЕП, де в результаті реакції починають утворюватися хімічні сполуки, які потім проникають у ці продукти, отруюючи їх.

Зашкодити організму можуть напівфабрикати. Як відомо, деякі виробники прямо рекомендують готувати чи розігрівати їх безпосередньо в пластиковій упаковці. Але, як показали дослідження, під впливом високої температури з пластику виділяється формальдегід, токсичний газ. Не краща справа й із замороженням продуктів у ПЕП. У процесі заморозки з поліетилену також виділяються небезпечні для організму людини речовини.

Таким чином використання ПЕП для збереження харчових продуктів є вкрай небезпечним. Ця проблема достатньо довго замовчувалася, оскільки виробництво ПЕП – справа великих трансатлантичних компаній, які, попри очевидну шкоду для людини і природи, і сьогодні прагнуть мати з цього зиск.

ПЕП і екологія

Екологи з багатьох країн світу б’ють тривогу щодо надзвичайної шкоди, яку приносять пластикові пакети. Щороку мільйони тонн виробів із поліетилену потрапляють на глобальний смітник планети, заражаючи її токсичними речовинами. За деякими підрахунками, період природного розкладу ПЕП становить від 100 до 500 років, тож продовжуючи їх виробництво та використання людство просто завалить ними планету до катастрофічних обсягів.

Втім, просто спалювати такий вид сміття вкрай небезпечно. При згорянні утворюються канцерогенні речовини, що забруднюють атмосферу. Водночас, вторинна переробка ПЕП розвинута ще доволі слабко. За даними екологічних організацій вона становить трохи більше 1% усієї кількості поліетилену на планеті.

ПЕП дуже легкі, тому розносяться вітром на велику відстань, забруднюючи довкілля. Дуже потерпає від пластику і Світовий океан. Пластик разом з іншими відходами людської життєдіяльності утворює величезні скупчення, які щорічно збільшуються. На сьогодні загальна площа таких скупчень уже перевищує територію Сполучених Штатів Америки.

ПЕП стають однією з причин загибелі морських тварин, птахів та риб, які сприймають яскраву упаковку за їжу, але проковтнувши її, згодом гинуть.

Хто як бореться?

Слід зазначити, що світове співтовариство доволі рішуче налаштоване проти використання поліетилену. У багатьох країнах світу поступово вживаються відповідні заходи, зокрема, пропонують замість ПЕП довготривалого розкладу використовувати паперові пакети, які виробляються з вторинного матеріалу, пакувальні пакети, що добре розкладаються (біопакети), а також полотняні торбинки.

Піонерами цього руху стали на початку 2000-х Сінгапур, Тайвань та Бангладеш. Катастрофічне забруднення поліетиленовими відходами каналізації та річок призвело до масштабних повеней. Це змусило уряди цих країн ввести укази про заборону використання ПЕП. На сьогодні уряди близько 50-ти країн обмежили чи повністю заборонили використання одноразових ПЕП. Також, багато країн Азії, Америки та Австралія оголосили ПЕП довготривалого розкладу «ворогами екології» та вилучили з торгівельних мереж. Крім того, встановлено значні штрафи і навіть кримінальну відповідальність за їх використання.

У деяких країнах ЄС ще до введення в дію Директиви ЄС 2015/720 розпочали боротьбу проти ПЕП. Так, Велика Британія ще в 2004 році почала перехід на нові біопакети для хліба, які здатні впродовж 4-х років повністю розкластися на вуглекислий газ та воду. Італія в 2011 році заборонила використання ПЕП. Замість них – спеціальні сумки або біопакети. У Данії введено значний податок на роздачу в магазинах одноразових ПЕП, що суттєво знизило їх використання. В супермаркетах та інших торгових точках Фінляндії встановлені автомати, що приймають використані ПЕП для їх подальшої переробки. Загалом, соціальна реклама в ЄС закликає покупців використовувати замість шкідливих ПЕП паперові або зроблені з матеріалу, що швидко розкладається.

У Франції з 2016 року введено повну заборону на одноразові ПЕП. Крім того, країна стала першою в світі, де з 2020 року буде заборонено виробництво та продаж одноразового пластикового посуду.

В порівнянні з ЄС, Україна поки що програє в боротьбі з ПЕП. Низька вартість полімерної пакувальної тари робить її доступною та сприяє широкому розповсюдженню у багатьох сферах, і не лише пов’язаних з харчуванням. Таке масове і практично нерегульоване використання ПЕП довготривалого розкладу загострює проблему забруднення довкілля та впливає на благоустрій територіальних громад, спричиняючи засмічення вулиць, зелених та прибережних зон, систем водовідведення, водойм та морських акваторій.

За деякими підрахунками, в Україні на одну особу щорічно припадає понад 500 поліетиленових пакетів. Проте надто активної боротьби з цим явищем як на законодавчому рівні, так й у суспільстві поки що не спостерігається. Варто відзначити, що у комітетах Верховної Ради вже більше року перебуває на доопрацюванні законопроект № 6020 «Про регулювання виробництва, використання, ввезення та розповсюдження на території України полімерних пакетів». Безумовно, його прийняття дало б значний поштовх у справі боротьби з такими шкідливими відходами як одноразові ПЕП.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top