Попереджений – означає озброєний

Травматизм мисливських собак на полюванні.

Собака володіє інстинктом самозбереження, та коли входить у раж, то йому «зриває дах», пес викладається на усі двісті відсотків, а вже після підраховує понівечення. Чого треба остерігатись, як запобігти травмам, про це поговоримо у цій статті.

Сезон плювання… Драйв від майбутніх трофеїв, передчуття азарту та п’янкого запаху диких трав, ватри й дичини – це неймовірні емоції. Такі миті з нашого життя ще довго зберігаються у пам’яті й допомагають втриматись на оптимістичній хвилі життя. Та все ж бувають непередбачувані випадки, коли трапляються неприємності на полюванні. Чи ви самі, чи ваш чотирилапий напарник не застраховані від нещасних випадків на природі.

Травмування, які може отримати собака на полюванні, поділяються на два типи:

1. закриті (переломи, забиття, розтяг сухожилок та зв’язок);
2. відкриті (рвані рани, порізи, покуси).

Мисливець обов’язково повинен мати базові знання про допомогу своєму собаці, бо іноді найменше запізнення або хибна дія коштують життя. Навіть при незнач­них ушкодженнях треба вірно оцінити стан пошкоджень, це допоможе уникнути ускладнень.

Види травмувань, їх ознаки та перша допомога:

Забиття. Тварина може отримати забиття під час падіння, швидкого бігу за звіром та ударі об землю або твердий предмет. Навіть при незначному забитті сильно ушкоджуються дрібні кровоносні судини. Таке травмування супроводжується набряком та болем, який швидко минає. У собак зі світлою мастю, згодом можна бачити червоно-синю пляму (синець, гематому).

Забиття на вухах – це досить серйозна проблема. Гарячі, м’які набряки, що досить швидко утворюються та збільшуються у розмірах. Вушна раковина деформується, набуває нехарактерного положення, гематома спричиняє свербіж, через який собака трясе вухами й намагається розчесати причину своїх неприємностей. Якщо нічого не робити, то вухо остаточно деформується та порушиться слухове сприйняття.

Перша допомого при забитті – спокій, накладання тиснучої пов’язки бинтом або іншою тканиною, навіть рушником. У першу добу застосовують холодні компреси, на другу, навпаки, теплі ванночки, грілки. Якщо тиснучу пов’язку не застосувати відразу, то стається (особливо у вушних раковинах) накопичення крові, а це може згодом потребувати хірургічного втручання.

Переломи. У польових умовах головна допомога собаці при переломах – термінове накладання нерухомої пов’язки, шини. Застосовують різні підручні засоби: гілки, рейки. Накладають так, щоб один суглоб був зафіксований над переломом, другий – під ним. Застосовують бинти або будь-яку тканину. Якщо буде розвиватися набряк кінцівки, то необхідно послабити пов’язку.

Вивих. Найрозповсюдженіша травма мисливських собак – зміщення голівки кістки стегна. При частковому вивиху у собаки виникає кульгавість, а через кілька годин з’являються набряк та біль. При повному вивиху спостерігається зміна форми суглоба та довжини кінцівки. Неможливою є спроба надати кінцівці інше положення та й вправити цю ваду може тільки ветеринар.

Іноді під час спроби схопити собакою дичину великого розміру стається вивих нижньої щелепи. За такої травми паща собаки відкрита, а всі спроби самостійно її закрити лишаються марними. Вправити щелепу – справа віртуозів. На корінні зуби поперек пащі собаки кладеться палиця. Після чого руками захоплюють нижню щелепу і щільно притискують одну до одної, поки вони не стануть у нормальне положення. Протягом трьох наступних діб собаці дають лише м’який корм.

Рани. Мисливським собакам притаманні рвані, колоті, вогнепальні рани та рани набуті при забитті, особливо твердим предметом. Рвані поранення собакам наносять зуби великих хижаків, колоті можна отримати шипами рослин, наступивши на гвіздок, проволоку тощо. Та найнебезпечні рани ті, що отримані від вогнепальної зброї, особливо дробом за близької відстані.

За внутрішньої кровотечі у собаки стають блідими слизові оболонки очей, пащі, спостерігається тремтіння тіла та хитання.

Зовнішню кровотечу побачити легко і вона потребує термінової ліквідації. Для цього на кінцівку накладають саморобний або гумовий джгут. Роблять лише три оберти джгутом і лише на дві години, щоб не сталося некрозу тканин.

Кровотечу можна тимчасово зупинити, якщо натиснути пальцем на травмовану судину над місцем поранення.

Обов’язково необхідно провести хірургічну обробку рани. Рану накривають тканиною (марля, бинт тощо), вистригають навколо неї шерсть, шкіру змащують йодом. Потім обережно прибирають тканину з рани, видаляють з рани бруд та чужорідні тіла. Дріб видаляти з рани не потрібно, особливої шкоди собаці він не спричинить. Мертві, відірвані шматочки шкіри обережно відрізають.

Поверхню рани присипають стрептоцидом або йодоформом та перев’язують стерильним бинтом.

Якщо поверхня рани дуже забруднена – застосовують антибіотик.

При подальшому загоєнні рани застосовують мазі Вишневського, Левоміколь, спрей «Кубатол» тощо.

При внутрішній кровотечі собаці обов’язково дають 10% розчин хлористого кальцію: малим породам – по десертній ложці, великим – по столовій. Гарний лікувальний ефект на рану має сухе тепло (грілка, лампа).

Укуси зміями та комахами. Змії частіше кусають собак за живіт, голову та лапи. На місці укусу з’являється болючий тістоподібний набряк. Спостерігається прискорення пульсу, ускладнюється дихання, блювота. Якщо допомогу своєчасно не надати – виникає параліч. Лікування направлено на видалення отрути з тканин та її знезаражування. Для цього на місці укусу робиться розріз і отруту видаляють разом із зараженою кров’ю. Для нейтралізації отрути рана промивається великою кількістю 3% марганцевокислим калієм. Цим розчином непогано обколоти ранку, при цьому теж добре нейтралізується отрута. Якщо рана на лапі, то варто на кінцівку накласти джгут, щоб отрута не розповсюдилася по організму. Для підняття тонусу тварини варто підшкірно ввести кофеїн або камфорну олію.

Якщо собака на полюванні був ужалений осами або бджолами, треба швидко видалити жало. Потім на уражене місце прикласти компрес з 10% розчину нашатирного спирту.

Ніколи не треба забувати про кліщі. Є місця, де їх достатньо багато. Йдучи в такі місця, для профілактики треба собаці зробити ін’єкцію «Амітразину» («Беринілу»), бо традиційні обробки можуть не подіяти. Адже той, хто хоч раз пережив зараження кліщами, знає, як це позначається на всьому житті.

Через такі випадки мисливцю – господарю собаки, необхідно зав­жди поруч мати аптечку, де будуть ліки, що необхідні для першої допомоги: стерильні бинти, йод, стрептоцид, антибіотик, вата, гумова трубка (джгут), ножиці, хірургічна голка, нитки, шприц, нашатирний спирт, марганцевокислий калій.

Попереджений – означає озброєний! Нехай вищезазначені негаразди обходять вас стороною. Будьте здорові й вдалого вам полювання.

Уляна ЯНЕНКО,
“Лісовий і мисливський журнал”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top