Видатний діяч лісівничої науки

Професор Петро Степанович Пастернак – видатний український вчений у галузі лісознавства і лісівництва, лісової типології, лісового ґрунтознавства та екології лісу.

У 1950 році після закінчення з відзнакою лісогосподарського факультету Київського лісотехнічного інституту Петро Степанович вступив до аспірантури Інституту лісу Академії Наук України. Його перші роботи були опуб­ліковані в доповідях АН України і безпосередньо пов’язані з планами створення лісових насаджень у Степовій зоні України.

У грудні 1953 року П.С. Пастернак захистив кандидатську дисертацію на тему: «Жовта акація та її вплив на родючість лісових ґрунтів» і по закінченню аспірантури працював молодшим, а потім старшим науковим співробітником Інституту лісівництва (з 1955 р. – Інститут лісу, м. Київ) Академії Наук України, до об’єднання цього інституту в 1956 р. з Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА, м. Харків).

У 1956 році П.С. Пастернак був призначений директором Закарпатської лісової науково-дослідної станції (ЛНДС) Укр­НДІЛГА, що у м. Мукачевому.

З цим призначенням розпочався плідний, наповнений творчою атмосферою і продуктивною працею період у житті станції. Порівняно в короткий строк Закарпатська ЛНДС стала потужним науково-дослідним закладом, одним із головних лісових наукових закладів у Карпатському регіоні.

Наукові дослідження Петра Степановича спрямовувалися на вирішення проблем відтворення лісів Карпат, підвищення їх продуктивності та стійкості. В результаті вивчення впливу рубок головного користування на стан лісових ґрунтів, визначення особливостей біологічного кругообігу речовин у системі «ліс-грунт» були запропоновані науково обгрунтовані методи заліснення еродованих схилів Карпат. Завдяки цим розробкам були проведені масові заліснення кам’янистих розсипів у горах. Вивчення теоретичних питань ґрунтотворення в лісах, встановлення зв’язків між типами ґрунтів і продуктивністю лісів дало можливість розробити класифікацію лісових ґрунтів Українських Карпат, на базі якої проведено грунтово-типологічне обстеження лісового фонду. З цих питань П.С. Пастернак видав монографію «Лісові ґрунти Українських Карпат» (1967) та підготував докторську дисертацію на тему: «Взаємодія між лісом і ґрунтом в основних типах лісу Карпат», яку успішно захистив у 1969 році.

Працюючи у Карпатському регіоні, Петро Степанович проявив себе як активний організатор лісівничої науки в Україні. Він був одним з ініціаторів створення в Івано-Франківську Карпатської філії УкрНДІЛГА. У 1964 році Петро Степанович стає першим директором цієї філії. За його директорства у стислі терміни було обладнано сучасні лабораторії, набрані висококваліфіковані, енергійні, переважно молоді співробітники. У Карпатській філії за порівняно короткий термін вирішили низку важливих завдань – розробили ефективні способи та технології експлуатації лісів у горах, вивчили причини катастрофічних вітровалів і буреломів та розробили заходи з їх запобігання, розробили типи лісових культур на базі механізації трудомістких робіт, узагальнили дослідження з біологічного кругообігу речовин. Під керівництвом П.С. Пастернака Карпатська філія УкрНДІЛГА стрімко піднялася до рівня самостійного наукового закладу. Тепер це Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака.

У серпні 1968 року Петра Степановича Пастернака призначають директором УкрНДІЛГА. З цього часу почався новий відповідальний етап у його житті – керівництво лісівничою наукою в Україні. Нові виклики, які постали тоді перед лісівничою наукою, були пов’язані із збільшенням антропогенного пресу на довкілля та підтримка екологічних функції лісів. Працюючи директором УкрНДІЛГА, Петро Степанович зосередив головну увагу на вивченні екологічної ролі лісів, їх стабілізуючого значення в охороні навколишнього середо­вища. Під його безпосереднім керівництвом були організовані масштабні дослідження з вивчення впливу промислових викидів в атмосферу на стан лісів у різних природних зонах, досліджувалася роль лісу у збереженні чистоти річок, озер, інших водних об’єктів, розпочалися дослідження з моніторингу лісів України.

Професор П.С.Пастернак з молодими науковцями у дендрарії Данилівського лісгоспу УкрНДІЛГА (зліва – направо): М.В. Чернявський, І.Ф. Букша, П.С. Пастернак, М.Д. Кучма, В.П. Ворон, М.Є. Ліщук, М.Ю. Попков, Ю.О. Болтенков

У 1976 році Петро Степанович створив в УкрНДІЛГА лабораторію екології лісу, де під його науковим керівництвом були проведені значні роботи зі створення стаціонарів для дослідження стійкості лісових екосистем при різних типах аеротехногенного забруднення у різних природно-кліматичних зонах України: Полісся, Лісостеп, Степ, Прикарпаття. Багаторічні дослідження динаміки стану лісових екосистем, оцінка ступеня їх пошкодження залежно від характеру аеротехногенного забруднення, видів фітотоксикантів та їх концентрації у атмосферних опадах і ґрунтах дозволили розробити систему лісогосподарських заходів щодо підвищення стійкості лісових насаджень до техногенного забруднення атмосфери. Для основних типiв лiсу було визначено асортименти стiйких до промислових викидів деревних i чагарникових порiд, які можуть бути використані при лiсовiдновленні, лiсорозведенні, а також озелененні мiст і селiтебних територiй в умовах забруднення сполуками сiрки та азоту, цементним пилом і важкими металами. Розроблено типи лісових культур та агротехніка їх створення в залежності від грунтово-кліматичних умов, визначені інтенсивність і технологія рубок догляду, санітарних рубок різної інтенсивності диференційовано до природних зон України. Вивчена можливість підвищення стійкості соснових насаджень до фітотоксикантів шляхом застосування мінеральних добрив та мікроелементів. На прикладі типових джерел емісій найпоширеніших фітотоксикантів проведено дослідження з проблеми екологічного нормуванням навантажень, що є необхідним для зниження аеротехногенного пресу на ліси та запобігання лісогосподарським збиткам.

Проведені у лабораторії екології лісу дослідження переконливо довели, що ефективним засобом захисту водойми від забруднення поверхневим стоком є створення на водозборі лісових насаджень. У результаті їх меліоративного впливу на формування і поглинання поверхневого стоку (переведення поверхневого стоку у ґрунтовий) значно зменшуються обсяги забрудненого стоку з сільськогосподарських угідь у водойми. Були визначені нормативи оптимальної і мінімальної водоохоронної лісистості водозбору малих і середніх річок, а також кількісні показники очікуваних змін річкового стоку при різній лісистості, породному складі та розміщенні лісонасаджень по території водозбору. Було встановлено, що під впливом лісових смуг і насаджень винесення біогенних елементів із сільськогосподарських земель зменшується: азоту в 2,5–7 разів, фосфору – в 5,5–32 рази.

З перших днів Чорнобильської катастрофи під керівництвом П.С. Пастернака розгорнулися дослідження лісів у тих регіонах України, що зазнали радіоактивного впливу. Результати досліджень дали можливість оцінити характер розподілу радіонуклідів у лісових екосистемах, визначити шляхи їх міграції, прийняти рішення з режиму господарювання на територіях з різною щільністю радіаційного забруднення. На закладених під керівництвом П.С. Пастернака дослідницьких об’єктах дотепер проводяться науково-дослідні роботи. Накопичений досвід дозволив розробити перші «Тимчасові рекомендації з ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення» (1988). Основні положення цього документа з доповненнями і уточненнями діють і нині. Наукові праці П.С. Пастернака, в яких аналізуються наслідки аварії на Чорнобильській АЕС для лісів, є одними з перших робіт, у яких обґрунтовується система ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами.

На посаді директора Укр­НДІЛГА Петро Степанович проявив себе як талановитий організатор лісівничої науки в Україні, який доклав багато зусиль для розвитку лісових наукових досліджень, зміцнення лісодослідної бази, він гармонійно поєднував теоретичні розробки і практичні аспекти наукових досліджень. Під його керівництвом та безпосередній участі були розроблені лісорослинне і лісогосподарське районування України, природно-господарське районування лісових ґрунтів, районування за небезпекою забруднення природних вод стоками з сільськогосподарських угідь, інструкція з крупномасштабного обстеження і картографування лісового фонду, критерії оцінки стану лісових екосистем при нормуванні аеротехногенного забруднення зов­нішнього середовища, кадастр типів лісу у зв’язку з промисловим забрудненням.

Професор П.С. Пастернак та його учні (1986 р.) – сидять (зліва – направо): В.П. Ворон, М.В. Чернявський, П.С. Пастернак, П.С. Кравцова, П.Я. Слободян, стоять (зліва – направо): І.Ф. Букша, О.Б. Величко, В.А. Мостепанюк, Г.В. Бондарук, В.П. Ткач, М.Ю. Попков, В.М. Михалків, М.Д. Кучма

Петро Степанович опублікував понад 280 наукових праць, під його редагуванням вийшли у світ близько 80 наукових збірників, монографій. За його участі підготовлено і видано низка наукових монографій, які мають важливе значення для практичного застосування у лісовому господарстві: «Посібник Карпатського лісівника» (1980), «Водоохоронні лісонасадження» (1986), «Довідник з агролісомеліорації» (1988), «Справочник лесовода» (1990).

Людяність і чуйність Петра Степановича була тією рисою його характеру, яка притягувала до нього багатьох людей, а організованість, працьовитість і позитивний заряд енергії сприяв формуванню під його керівництвом такого наукового колективу, якому під силу було вирішення найскладніших наукових проблем. Працюючи у відрядженнях і польових експедиціях, Петро Степанович ніколи не цурався ніякої роботи, часто він виконував одночасно роботу і професора і лаборанта чи інженера.

Петро Степанович був хорошим чоловіком і батьком, дуже любив свою сім’ю, турбувався про дружину Галину Михайлівну, дітей, родинний затишок. Він виховав хороших синів, які продовжують науковий шлях батька: старший Тарас – кандидат біологічних наук, працює у Німеччині, у Фрайбургському університеті імені Альберта і Людвіга за спеціальністю молекулярна біологія та генна інженерія. Молодший син Володимир – доктор сільськогосподарських наук, плідно працює в лабораторії моніторингу і сертифікації лісів УкрНДІЛГА на посаді провідного наукового співробітника.

Велику увагу П.С. Пастернак приділяв підготовці наукових кадрів, створив власну школу лісівників-екологів, під його керівництвом понад 30 науковців захистили кандидатські дисертації.

Помер П.С. Пастернак 10 січня 1994 р. у м. Харкові.

Учні професора Пастернака сьогодні очолюють важливі напрямки наукових досліджень у лісовій та інших галузях і гідно продовжують його справу, розвивають методи та ідеї, започатковані Петром Степановичем. Всі, хто знав Петра Степановича, пам’ятають і шанують його як великого вченого, мудрого наставника і чудову людину.

Ігор Букша,
Володимир ВОРОН,
Віктор Ткач,
Укр­НДІЛГА,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top