Віддають замок у добрі руки

Мої мандри Львівщиною.

Знайомлячись із цікавими куточками Львівщини, намітив також відвідати замок Свірж, що розташований у Перемишлянському районі, куди я перебрався з Бережан, сусідньої Тернопільської області. Як у будь-якого мандрівника в мене виникло питання, а де ж притулитися на ніч у незнайомому місті? На моє щастя, все владналося дуже добре, завдяки пораді доброзичливої співробітниці автостанції. Зовсім поруч у затишному місці, серед невеличких ставочків, розкинувся відпочинковий комплекс, що радо прихистив мене.

Вивчивши розклад руху автобусів, сів на перший-ліпший, і ось за якихось 30 хвилин я вже був у селі Свірж Перемишлянського району Львівської області. Пройшовши сільською вуличкою вийшов до замку.

Замок стоїть на горі Белз, що з тилу і з двох боків оточена озером та болотами. Вони утворилися завдяки дамбам і шлюзам, збудованим на річці Свірж, лівої притоки Дністра, що справно функціонували аж до кінця XIX століття. Так, природа і люди подбали про свою безпеку. З фронтального боку, найбільш вразливого, захист забезпечував штучний рів, що, ймовірно, колись був заповнений водою. Нині через нього можна пройтись по мосту до надбрамної вежі замку.

Походивши навколо замку та околицями села, надибав ще одне озеро, де можна відпочити і взяти на прокат човна, побачив старий непрацюючий млин, і нарешті зрозумів – звідки в мене враження «deja vu», що я десь вже це бачив! Виявилось, що замок-палац слугував чудовою натурою для художніх фільмів і найзнаменитіший з них «Д’Артаньян і троє мушкетерів». Замковий міст, що веде до в’їзної брами, напівзруйнована башта біля палацу і млин, що поруч із сусіднім озером, неодноразово з’являються у кадрах фільму.

З’ясував, що замок давній і веде свій родовід ще з початку XV ст. Місцеві жителі мені розповіли, що його назва походить від назви села, яким володіли князі, що зробили Свірж своєю резиденцією, та й взяли його у своє родове ім’я, тобто стали називатись князями Cвіржськими. Але інші джерела згадують про Миколу Романовського, якого вважають першим його власником, при якому, скоріше за все, і з’явились перші укріплення, які пізніше були вдосконалені братами Андрієм і Мартином Свіржськими. Свідченням перебудови замку є дата 1530 рік, що вирізьблена на надбрамній башті з внутрішньої сторони замку-палацу.

З XVII ст., а точніше у 1641 році, замок переходить у власність до графа Олександра Цетнера, рід якого і володів цим замком і містечком Свірж, що вже тоді відокремилось від села, аж до XIX cт. Він починає його реконструкцію, адже старі будівлі застаріли і не могли забезпечити надійний захист. Є небезпідставна думка, що перебудову замку здійснював Павло Гродзінський, за проектом якого споруджено Королівський арсенал у Львові, з огляду на подібність архітектурного стилю. Новий власник хотів мати не тільки надійну фортечну споруду, але й затишну, комфортну резиденцію, у якій зручно проживати. Замок будувався під впливом стилю бароко, але архітектори визначають його як стиль доби пізнього Ренесансу.

Зовні замок досить непогано зберігся, а завдяки надзвичайно вдалому розташуванню та гармонійним архітектурним формам, його можна вважати одним з найкрасивіших в Україні. Не гіршим, ніж інші замки Львівщини, такі як Підгорецький, Олеський або Золочівський замки, і його можна сміливо включати у свій маршрут.

У 2009 році Кабінет Міністрів України включив Свіржський замок у реєстр об’єктів, що можливо передати приватним особам у концесію, на пільгових умовах для відновлення і використання. Така практика поширена у європейських країнах і слугує справі збереження культурного надбання. Чи знайдеться в нас такий меценат? Побачимо.

Сергій ГОЛОТІН,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top