Повертаються діброви

Курс на відновлення дубових насаджень.

У різних історичних джерелах натрапляємо на інформацію, що в часи княжої доби в острозьких та прилеглих до них лісах росли справжні велетні – дуби, які були окрасою цього краю. В літописах ХІV століття знаходимо чимало згадок про ці дубові ліси, зокрема, описується в них і використання деревини цієї породи для будівництва Острозького замку, Дерманського та Межирицького монастирів.

Вони могли бачити князя Острозького

Зрозуміло, що на ці споруди була використана якась дещиця дерев, що не могла помітно позначитися на загальному стані насаджень. Тож цілком закономірним може бути запитання: «А де ж поділася решта дубів з княжої доби?» Бо ж цілком вірогідно, що значна частина їх могла дожити до нашого часу. На Рівненщині є приклад, який дає підстави так думати – адже юзефінському дубові, що в Рокитнівському районі, виповнилося вже понад 1300 років, а в його битій блискавками, шматованій вітрами зеленій кроні й понині, як охоронні грамоти, видніються пташині гнізда… Тим же дубам, про які веду мову, на сьогодні виповнилося приблизно 600 років.

Роблю спробу відповісти на це запитання. Звичайно, найперше, цікавлюся заповідними об’єктами: заказниками місцевого значення, яких в угіддях місцевого Острозького лісгоспу налічується дев’ять, урочищами – їх вісім та двома пам’ятками природи загальнодержавного статусу. В результаті пошуків та розпитувань у тутешніх лісівників отримую інформацію, що в ботанічній пам’ятці природи загальнодержавного значення урочище «Острожчин» та в заповідному лісовому урочищі «Віковічні дуби» охороняються 250-річні дубові насадження відповідно на площах майже 52 та 10 гектарів. Але ж, зрозуміло, що ці дерева – не з часів доби князів Острозьких.

Доводиться розширити межі пошуку – найперше, звичайно ж, до лісових угідь поближніх районів. На жаль, у сусідніх Дубенському, Корецькому та Здолбунівському районах інформації про дуби такого віку не знаходжу. Але дуже скоро довідуюсь, що в Дублінському лісництві ДП «Млинівський лісгосп» росте дуб, якому приблизно 580 років. Оце вже щось таки є!

Невдовзі вдалося і зустрітися з цим свідком княжої доби: він вражає своєю розлогою життєздатною кроною, сягає висоти понад 30 метрів, а в діаметрі майже два метри. Росте велетень, якого огороджено, у розрідженій діброві площею 1,3 га штучного походження, в оточенні дубів віком 70–110–230 років.

А де ж інші дуби з княжої доби? На жаль, у архівних джерелах натрапляю лише на окремі згадки про дубові насадження та й про це ніхто з місцевих жителів розповісти не може. Мовляв, ще після Другої світової війни велетенських дубів повсюди було чимало. До речі, пригадую, що і в лісах біля мого села, на галявинах, зустрічав велетнів-дубів, під якими завжди росли білі гриби.

Діброва 2000

Тож стало зрозуміло, що рештки дубів княжої доби були знищені вже у повоєнні роки. І з лісівничих документів, з якими кілька років тому ознайомив мене тодішній головний лісничий ДП «Острозьке лісове господарство» Ігор Семенчук, що стосувалися післявоєнного періоду, вдалося дещо довідатися про долю тамтешніх дубових насаджень. Ці бухгалтерські «літописи» свідчили, що в повоєнних 40–50 роках, наприклад, лише в одному Верхівському лісництві щорічно в середньому заготовлялося до 50 тисяч кубометрів дуба. Без сумніву, що серед тих зрізаних дерев було чимало і свідків далекої минувшини. Не важко здогадатися, що й в інших лісництвах також «стаханівськими» темпами вирізували дубові насадження.

Але ж за технологією ведення лісового господарства прийнято на зрубах здійснювати лісовідновлення, тож тим новим дібровам повинно бути не менше 60–80 років. Де ж вони? Невже, вирубуючи, забували про створення нових насаджень? Та ні, так званих «залисин» в острозьких лісах щось не видно…

З’ясувалося, що таки не забували про лісовідновлення тодішні трудівники зелених кварталів, але площі після вирубок, звичайно ж, за розпорядженням «вищих інстанцій», заліснювались похідними культурами малоцінних порід – березою, ялиною, грабом, які на даний час уже досягають віку стиглості й підлягають рубкам головного користування. І це, зауважте, на ґрунтах, де дуб був колись домінуючою породою. Після такого лісовідновлення площі, вкриті лісовою рослинністю дуба, скоротилися до критичної маси. І якось вийшло так, що не ліс рубали, а дуби, коли ж зогледілись, а вже дібров немає.

Лісівники, як мовиться, розуміли, що це веде до знищення дуба як породи в цих місцях, били тривогу. Але їх влада не чула, а чи з якихось причин не хотіла чути.

І лише у 2000 році нарешті зогледілася і держава. В Україні було розроблено і впроваджено в дію галузеву цільову програму «Діброва», спрямовану якраз, як зазначається в цьому документі, на розширене відтворення високопродуктивних, біологічно стійких дубових насаджень. Позаяк метою програми, якою передбачалося відродження дубових лісів на місцях, де вони споконвіку росли, то вона мала пряме відношення й до Острозького лісгоспу, який, не зволікаючи, одразу приступив до її реалізації.

Зрозуміло, що всякий ліс починається із насіння. Тож, заготовивши тоді понад 50 тонн жолудів, острозькі лісівники виростили на власній базі п’ять млн сіянців дуба звичайного та посадили майже 400 гектарів лісових культур дуба. Паралельно, в 2008 році, на базисному розсаднику Верхівського лісництва запровадили експеримент стосовно вирощування сіянців дуба із завезеного з інших областей України насіння. Проаналізувавши та оцінивши його результати, позитивні набутки почали запроваджувати у власній лісокультурній справі.

Звісно, що розширення площ дубових насаджень вимагало підвищення продуктивності праці, тож виникла необхідність механізації, особливо на догляді за новими культурами. Не влаштовували, зокрема, темпи роботи щодо створення «коридорів» на площах культур дуба, тож, насамперед, придбали кілька спеціальних рубачів РКР-1,5, із допомогою якого вдалося повністю вирішити цю проблему.

– Вважаю, що саме цільова галузева програма «Діброва» надала певного поштовху стосовно відновлення дубових насаджень в угіддях нашого лісгоспу, – пояснює головний лісничий, в. о. директора Острозького лісгоспу Михайло Крук. – Беручи на озброєння рекомендації науковців, вивчаючи та запроваджуючи передовий досвід інших підприємств, острозькі лісівники прагнуть набути стабільної динаміки щодо розширення площ, вкритих дубовими насадженнями. Нині в угіддях нашого підприємства площа, вкрита лісовою рослинністю дуба, дорівнює 7972 гектари, що становить приблизно 40 відсотків у загальному обсязі лісів. Торік, наприклад, переведено ще 56,5 гектара дубових насаджень у покриту лісом площу.

Останнім часом значної уваги надають відновленню дубових насаджень і в колективі ДП «Млинівське лісове господарство». Під керівництвом та безпосереднім контролем головного лісничого Олександра Рослюка тут запроваджуються новітні технології, помітне пожвавлення щодо використання на цих роботах нової техніки, зокрема, придбали кілька рубачів коридорів, що дає можливість забезпечувати підвищення продуктивності праці на догляді за цими культурами, досягати належного рівня якості робіт.

Ці приклади вселяють надію, що в нашому краї зроблено перші важливі кроки для того, аби тут знову зашуміли розкішні діброви, подібні до тих, про які розповідають літописи та збереглися в згадках, що передалися нам від пращурів.

Петро ВЕЛЕСИК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top