Майбутнє хутра

Чи заборонять вирощування хутрових тварин для промислового використання в Україні.

12 лютого у Верховній Раді України відбувся круглий стіл на тему: «Вдосконалення правового регулювання виробництва хутра в Україні». А по суті дискусія звелася навколо закону № 2360 «Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні», суть якого – заборонити вирощування хутрових тварин для промислового використання.

«Ми всі розуміємо, що навколо саме цієї галузі – виробництва хутра – склалася важка ситуація, оскільки поєдналися екологічні, соціально-економічні та інші проблеми, – зазначив, відкриваючи форум, голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко. – У суспільстві зараз немає однозначної думки як поводитися з виробництвом хутра як в Україні, так само і в інших країнах».

Саме тому, під егідою цього комітету зібралися всі зацікавлені сторони, аби виробити конструктивний підхід до цієї проблеми. Звірівники, представники громадських організацій, депутати обговорювали загалом єдину проблему – норкові ферми.

Першопричиною законотворення стала інформація про те, що при промисловому вирощуванні хутрових тварин мають місце численні порушення – жорстоке поводження з тваринами, нестерпні умови їхнього життя, антисанітарія, забруднення довкілля тощо, пояснив ініціатор закону депутат Сергій Литвиненко. За його власним зізнанням, інформація була у нього, здебільшого, зі ЗМІ. Коли ж законопроєкт уже було подано, до нього почала надходити зовсім інша інформація. Саме тому, він поїхав на одну із звіроферм і запропонував учасникам круглого столу подивитися відеосюжет.

«Після відвідин цієї ферми я зробив висновок, – підкреслив Сергій Литвиненко. – Саме ця ферма працює успішно, дотримуючись усіх стандартів. А от чи так працюють інші, у мене є сумнів. Тому я пропоную провести інспекцію всіх без винятку ферм, а вже потім робити висновок».

Унаслідок такого повороту подій під час круглого столу почалася дискусія. Було висловлено чимало конструктивних пропозицій, у тому числі, і звинувачень один одному. Зоозахисники звинувачували звірівників в усіх негараздах навколо ферм – від прямого забруднення довкілля до жорстокого поводження з тваринами.

«Прикриваючись гуманним ставленням до тварин, громадські зоозахисники виконують пряме замовлення, що надходить від лобістів, – заявив член асоціації звірівників, представник норкової ферми «Вікінг» Євген Чарфас, і на зауваження голови комітету бути конструктивним додав: – у мене є виписки з відкритих джерел правозахисних організацій, де дуже точно вказані суми грантів, які вони отримують, зокрема, в Україні. Кому і навіщо це потрібно? Це потрібно тим, хто хоче позбутися індустрії, яка реально створила сьогодні конкуренцію на світовому ринку. Навіщо? Аби закрити звіроферми, необхідно знищувати відходи. А хто будуватиме утилізаційні заводи – держава, чи знову таки прийде іноземний капітал, аби знищувати відходи після рибо- та птахопродукції? Відповідно зростуть ціни на ці продукти».

У дискусії, що тривала три години, узяли участь і народні депутати, і представники громадських організацій, і представники звіроферм.

Депутат сільської ради села Шульгівка Петриківського району Дніпропетровської області Віктор Зезюлін розповів про антисанітарні умови та екологічні порушення звірівницької ферми «Агропромінвест». Намагання ж громадськості звернутися до екоінспекції, правоохоронних органів ні до чого не приводять.

«Я вважаю, що, можливо, не раціонально їх закривати. Але у нас немає тих важелів, законів, які б могли контролювати їх діяльність», – зазначив Віктор Зезюлін.

Після цього взяла слово голова жіночої організації «Надія» Переяслав-Хмельницького району, Київщина, Тетяна Андросенко, яка розповіла про хутряну ферму ТОВ «Тіволі фюр».

«Я з початку теж була проти побудови цієї ферми, – наголосила вона. – Але у нас зараз така ж ферма, як показували у відеоролику. Якщо ферма дотримується стандартів якості, якщо бізнес соціально відповідальний – інша справа. Треба виконувати стандарти Євросоюзу, спілкуватися з громадою, то ж давайте на цьому круглому столі враховувати різні варіанти співпраці і до цього іти».

Враховуючи кардинально протилежні думки, народний депутат Андрій Жупанін наприкінці дискусії висловив власну ідею надати право приймати рішення про заборону звіроферм місцевим ОТГ.

«Як людина, яка слухала вас дві години, скажу чесно, об’єктивності прозвучало мало,– зазначив він. – Та й об’єктивної інформації в публічному доступі дуже мало. Немає жодних досліджень у нашій державі, про які ми могли б сказати, що це є об’єктивна інформація. Тому, можливо, варто надати право місцевим ОТГ приймати рішення про заборону».

Отже, перше – що дають звірові ферми – щорічна валютна виручка хутрових ферм дає Україні 70 мільйонів доларів. Більше 30 мільйонів гривень сплачено податків до бюджетів різних рівнів. Хутрова галузь дає роботу майже 1500 людям у сільській місцевості. Це – щодо фінансового боку. Годують норок відходами птахофабрик та рибозаводів – до 80%, ці відходи людина не споживає – кишки, голови, лапи, хребти, плавники тощо. За рік звірогосподарства «утилізують» 50 тис. т біовідходів. Це, у свою чергу, дає змогу здешевити рибо- та птахопродукцію для населення. Заводи отримали від галузі, приміром, за минулий рік 253 млн грн. Крім того, гній норок – цінніший за відходи життєдіяльності інших тварин, використовується у сільському господарстві місцевими аграріями. Лідирує сьогодні з виробництва шкірок норки Данія, яка виробляє 17 млн шкірок на рік. У цій маленькій країні розташовано 1400 ферм, що вже працюють кілька десятків років. В Україні таких ферм нараховується лише 10.

Друге – щодо закидів зоозахисників. Уся продукція норкових ферм з України 100% експортується у Данію на міжнародний аукціон. Усі шкурки мають історію FURMARK – незалежної світової програми сертифікації та відстеження, що унеможливлює порушення екологічності утримання тварин та вичинки хутра. Забій тварин відбувається єдиним способом згідно з Директивою ЄС – евтаназією, охолодженим фільтрованим газом СО. Цей метод вважається найгуманнішим способом забою сільськогосподарських тварин, якою, у свою чергу, є американська норка – штучно виведена тварина, на кшталт корів, кіз, кроликів та птиці.

Від звірівників була озвучена пропозиція заборонити корів та іншу сільськогосподарську худобу. Отже, дискусія тривала практично три години.

Логічним завершенням став виступ заступника міністра енергетики та захисту довкілля Ірини Ставчук.

«Я людина, яка прийшла з громадського сектору, – зазначила вона, – не хочу звинувачувати якісь конкретні ферми. Але з власного досвіду знаю, що дійсно є багато промислових ферм, не лише хутрових, діяльність яких дає значне екологічне навантаження на довкілля. Реальні цифри потребують уточнення. Раніше міністерство не замовляло незалежних досліджень. Тому будемо намагатися його провести. Скоріше за все, це будуть зарубіжні методики та фахівці, аби не було жодних спекуляцій».

Віталій ГОПКАЛО,
фото Віктора ПОДЕНКА,
Газета “Природа і суспільство”

One Reply to “Майбутнє хутра”

  1. (Цензура), а не веган как ел мясо так и буду есть 🖕🖕🖕🖕

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top