Легко слово мовиться…

Як одні садять ліс, а інші через пресу насаджують сумнівні думки про ліси і лісівників.

Приємне знайомство чекало на мене в Острозі – з юними лісівниками учнівського лісництва «Вікова діброва», яке діє на базі НВК «Оженинська ЗОШ І–ІІІ ступенів (ліцей) – ДНЗ» імені Т.Г. Шевченка. Торік виповнилося 10 років, як навчальний заклад підписав угоду про спів­працю з ДП «Острозький лісгосп». Термін, на перший погляд, невеликий, але за цей час про «Вікову діброву» дізналася вся Україна. Чим прославилася, невдовзі наші лісові видання розкажуть детально, а поки що виконаю прохання, яке прозвучало нещодавно від юних лісівників із Оженина та їхніх друзів із Білорусі й Польщі, з котрими підтримують міцні зв’язки. Однолітки з Пінського району і Сандомирського повіту прибули до Острога, аби обмінятися досвідом діяльності учнівських лісництв, а також взяти участь у виготовленні новорічно-різдвяних композицій, створенні святкової екібани. Погляньте на знімок, як захоплено працюють юні. Вони попросили через фаховий журнал передати всім лісівникам України – як державних, так і шкільних лісництв – вітання з Новим роком та побажати, щоб у 2020-му щедро родили лісова і духовна ниви. Радо виконую дитяче прохання.

Тепер про те, що покликало мене в «край лісів, боліт, озер», як охарактеризував свого часу Острожчину Геродот. Писав захоплено, а по-іншому, мабуть, не міг, вражений красою. Не випадково тут давньоруські князі будували свої укріплення, мов гриби після дощу, з’являлися городища. Про Острог перші згадки датуються серпнем 1100 р. – вже тоді в літописі йшлося про «велетнів дубів, які виростали в лісах, та велику кількість бортів, де добували мед». Більш детальні описи датовані ХІV ст., коли Острог став столицею князів Острозьких. Багатство, розмаїття тутешніх дібров згадується не в одному давньому рукописі, в яких описуються виїзди князів на полювання, будівництво Острозького замку, Дерманського та Межирицького монастирів.

Така історія. А ось – дещо з сучасних писань. Влітку в Києві проходила міжнародна конференція, присвячена всиханню соснових лісів. Учасники її побували в Іванківському лісгоспі Київського обллісоуправління, де на практиці познайомилися з наслідками стихійного лиха, обговорили шляхи боротьби з ним. Після того в ЗМІ з’явилася низка публікацій, а відтак і коментарі їх та самої конференції. На популярному лісовому сайті прочитав відгук еколога Петра Тєстова: «Треба було делегацію возити не в Іванківський лісгосп, а, наприклад, у Дубенський чи Острозький, де на місці дубових та дубово-вільхових лісів продовжують садити сосну…» Звинувачення на адресу лісівників Рівненщини серйозні, тим паче, що обидва лісгоспи розташовані не в зоні Полісся, де домінують бори, а на півдні області, в краї, який з давніх-давен славився, за Геродотом, «велетнями дубами». Засумнівавшись у написаному відомим екологом, я при нагоді завітав до Острога.

Директор лісгоспу Михайло Крук: «Чітко тримаємо курс на збільшення в насадженнях твердолистяних порід»

Передусім, ще кілька слів із минулого, вже недалекого. У вересні 1939 р. ліси навколо Острога об’єднали в лісництва, а в березні 1940-го на їх базі створили Острозький лісгосп. Більшість насаджень на землях, де до цього господарювали поляки, були низькопродуктивними, зрідженими та переважно молодого віку і порослевого походження. Збереглося свідчення відомого на той час лісівника Григорія Тарасюка, з якого видно, що дісталося лісгоспу в «спадок»: «Для загребущого барона Закомельського ліс був лише діловою деревиною. Під ударами сокир падали дуби, берези, граби й корабельні ялини. Лишилася спустошена, гола земля, здіймалися, як у пустелі, піщані кучугури».

Лісничий Хорівського лісництва Дмитро Ткачук: «Дуб звичайний домінує і в молодому лісі»

– Тільки взялися за відновлення лісів, як почалася Друга світова війна, під час якої зелені масиви в черговий раз піддалися сильному виснаженню та знищенню, – розповів начальник лісового відділу підприємства Ігор Семенчук, котрий давно цікавиться історією рідного краю, володіє багатою інформацією. – Після перемоги на весь Союз з вуст вусатого керманича пролунало: «Стране нужен лес». І знову розгулялися сокири у вцілілих дібровах. Документи 40–50-х років свідчать, що лише в одному Верхівському лісництві щороку вибирали до 50 тис. куб. м деревини, зазвичай, найкращої дубової. Схожа ситуація спостерігалась і в інших лісництвах. Інтенсивна експлуатація призвела до зміни продуктивних деревостанів на похідні насадження малоцінних порід… Тепер ліси, народжені шляхом насівання берези, граба, ялини в післявоєнний період, добігають віку стиглості і першочергово охоплюються рубками головного користування. На їх місце повертаються дубові, де вони споконвіку виростали. Особливо пожвавилося лісовідновлення з часу прийняття в країні спеціальної галузевої цільової програми «Діброва», спрямованої на розширене відтворення високопродуктивних, біологічно стійких насаджень патріарха нашого лісу. Так, лише за десятиріччя після розробки її (2005 р.) у лісгоспі було створено лісових культур з головною породою дуба звичайного понад 400 га. Нині спостерігається стабільна динаміка зростання площ, вкритих дубовими насадженнями. По лісгоспу з 20,5 тис. га лісового фонду під твердолистяними маємо 10,1 тис. га, хвойними – 7,3 тис. і м’яколистяними – 3,1 тис. га.

У Мостівському лісництві «дитячими яслами», де плекають сіянці дуба звичайного і скельного, опікуються ветеран галузі старший майстер Василь Прокопчук (справа) і помічник лісничого Роман Тоненчук

…Їдемо в Хорівське лісництво. Те саме, в якому після війни почав працювати легендарний Григорій Тарасюк, слова котрого про «спадщину», що залишили польські господарі, я наводив вище. До лісівництва він долучився, маючи за плечима 50 років, тривалий час стояв біля керма лісництва – за його участю створили 460 га лісу, з них 150 га на малопродуктивних піщаних землях колгоспів. Навіть у 80 років не полишав улюбленої справи. Інший ветеран, теж колишній очільник цього лісництва Георгій Чехович, згадував: «Настане зима, прийде Тарасюк та й скаржиться: «Час, мабуть, на пенсію. Жінка все нарікає, оговтайся, мовляв, онде молодші за тебе і ті вже сидять удома, внуків колишуть». Отак поговорить Григорій Назарович, а напровесні, дивись, знову з ранку до вечора в лісі. «А як з пенсією?» – питаю. «Відкладемо це діло до зими». І щось подібне – кожного року».

Начальник лісового відділу підприємства Ігор Семенчук (справа) і старший майстер Верхівського лісництва Василь Савіцький аналізують стан експериментальних насаджень географічних культур дуба звичайного у базовому розсаднику

Отакі, віддані зеленому другу лицарі піднімали, відроджували діброви древнього краю. Гідно продовжують благородну справу попередників їхні нащадки з дружного колективу Острозького лісгоспу, який за грамотного керівництва (протягом останніх десяти років) директора Михайла Крука вийшов у число кращих серед споріднених підприємств Рівненщини. Молодий лісничий Дмитро Ткачук запропонував відразу вирушити в глибинку. Пам’ятаючи слова еколога про насадження сосни на місці дубових та дубово-вільхових лісів, пильно вдивляюся в навколишні краєвиди. В заплаві річки Горинь густо вільхи, яка насіялася природним шляхом, вдалині бачу зелену смугу – то пишаються красою сосни на фоні голих осінніх дібров. Останні ж тягнуться і тягнуться обіруч лісової дороги. Дістаємося тимчасового розсадника площею 1,6 га – і з задоволенням оглядаємо стрункі ряди здорових сіянців листяних порід, переважно дуба звичайного. Є й тендітні рослинки сосни звичайної, але їх порівняно мало. Рухаємося від урочища до урочища, на постійній лісонасіннєвій ділянці фотографую 95-річних красенів патріарха, які обдаровують господарів високоякісними жолудями, потім – чотирирічні культури дуба разом з кленом-явором, ще далі – вже переведені в покриту лісом площу (там закладено пробні проби на освітлення наступного року). Міжряддя молодих насаджень чисті, в них проведено догляди мотокосами або рубачами коридорів РКР–1,5.

Лісничий Мостівського лісництва Ігор Нечипорук біля дуба скельного

– Як бачите, домінує дуб звичайний, – пояснює лісничий. – Із загальної площі 3,7 тис. га він займає 40,4%, а загалом під листяними 75% площ. Дуб росте в шубі: крім клена-явора доповнен­ням служать ясен, граб, береза, кожне 35-те місце в ряду займає модрина європейська. Але це на багатих ґрунтах. Піщані, яких у лісництві близько чверті від усіх, – для сосни звичайної. У зв’язку з хворобами та всиханням збільшилися суцільні рубки сосни, та чистих хвойних культур не створюємо – обов’язково з домішками листяних, які розкислюють ґрунти, виконують роль протипожежних розривів.

У протилежному боці лісгоспу, ближче до межі з Тернопільщиною, розкинулося Мостівське лісництво. «Там наші Карпати», – кажуть господарі. І справді: поминувши відоме селище Мізоч, спускаємося в глибоку долину, а далі дорога карабкається високо вгору. Перед очима відкрилася широка панорама: в низині – зелене море хвойних, а чим вище, тим більше листяних. Проглядаються навіть бучини. Оскільки в лісництві, як розповів лісничий Ігор Нечипорук, чи не найбідніші ґрунти, то підходять саме для сосни звичайної – займає 48,8% площ, тоді коли дуб звичайний – 30,3%. Але теж чітко тримають курс на збільшення в насадженнях твердолистяних. Мають генетичний резерват патріарха площею 67 га, на 44 га – постійну лісонасіннєву ділянку, де паспортизовано 10 плюсових дерев віком до 130 років. А ще… Погляньте на знімок лісничого біля могутнього дуба скельного. Виявляється, територія прилягає до Кременецького, Мізоцького кряжів і місцями дуже кам’яниста, скеляста – в такій місцині люблять рости дуби скельні. Відновлюються природним способом, але в урожайні роки під ними теж збирають жолуді. Сіянці сосни звичайної плекають у тимчасовому розсаднику, а дубів звичайного та скельного – в 15-ти коробах на садибі лісництва. Зі знанням справи опікуються «дитячими яслами» старший майстер Василь Прокопчук, котрий віддав галузі 45 років і продовжує працювати, хоч уже пенсіонер, та молодий колега його – помічник лісничого Роман Тоненчук.

Інженер лісового господарства Сергій Сьомак і старший майстер лісу Василь Савіцький на клоновій плантації модрини європейської

Базовий розсадник лісгоспу розташований у Верхівському лісництві. Останні 10 років завідував ним великий ентузіаст Олександр Олендер, перетворивши зелене дітище на своєрідну візитівку лісгоспу, району, краю. На жаль, у році, що минає, перестало битися серце Лісівника з великої літери. З березня заступив на відповідальний пост теж неабиякий фанат своєї справи старший майстер Василь Савіцький (трудиться в одному лісництві ось уже 40 років). Пліч-о-пліч з ним несе лісівничу вахту дружина Неоніла Савіцька – майстер розсадника. На її плечах – тонка справа живцювання декоративних порід. Щороку плекають до 12–13 тис. живців, потім переносять у шкілку для дорощування.

Мене особливо зацікавило в розсаднику експериментальне насадження географічних культур дуба звичайного – ще одне переконливе свідчення того, якої уваги приділяють головній лісоутворюючій породі. При створенні експериментального насадження 2008 року, свій внесок зробив уже знайомий нам Ігор Семенчук: на площі 3,5 га висадили 9908 штук сіянців із 15 областей України, для кожної відвели по 12 рядів. «Нині ведемо догляд та спостереження за ними, – наголосив Ігор Валерійович. – Почнуть плодоносити десь під 40 років, врожай збиратимуть уже діти та внуки. Але маємо унікальні рукотворні насіннєві ділянки, які й тепер родять». І показав у бік лісонасіннєвих плантацій сосни та модрини. Знову ж таки, не звичайних плантацій, а клонових.

Інженер лісових культур Людмила Самчука: «Уже два роки підряд серед літа саджаємо в культури сіянці модрини із закритою кореневою системою»

Тож до відома пана Тєстова: в Острозькому, та й, переконаний, у Дубенському лісгоспах із хвойних не тільки сосну садять (звичайно, там, де їй належить рости), а й шукають, випробовують інші породи. Інженер лісового господарства Сергій Сьомак і старший майстер лісу Василь Савіцький показали 5-гектарну клонову плантацію модрини європейської, яка щороку щедро плодоносить. Так, уже восени 2019 року лісгоспом заготовлено 42 кг якісного насіння. Вирощують сіянці, висаджують у шахматному порядку з дубом звичайним, або ж куртинами на невеликих ділянках, що вийшли з-під рубань. А в теплиці під керівництвом Неоніли Савіцької плекають десятки тисяч штук сіянців модрини із закритою кореневою системою. Інженер лісових культур Людмила Самчук не без гордості повідомила: два роки підряд серед літа (!) саджали в культури такі сіянці, вирощені в таблетках JIFFY данського виробництва, і дуже задоволені результатами. Упевнені, що в майбутньому не залежатимуть від стислих весняних термінів садіння лісу.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Рівне–Острог,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

One Reply to “Легко слово мовиться…”

  1. Здоров”я та наснаги на многії літа – це тяжка праця. Пожинати плоди кожен здатний, а садити та плекати по пів століття – тільки лісівники!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top