Вогняний дощ з неба

Лонгрид про пожежі в Австралії від мешканця Сиднея.

Я, напевно, буду останнім, хто напише про те, що відбувається довкола мене в Австралії. Тому постараюся компенсувати це враженнями очевидця, перш за все, того, що пов’язане з пожежами, а також дати додаткову інформацію про їх причини і те, чим це загрожує (або не загрожує) Австралії.

Щоліта в Австралії відбувається сезон пожеж, який так і називається bushfire season. Зазвичай, ліси починають горіти в кінці грудня і горять із більшою або меншою інтенсивністю приблизно до кінця літа – початку осені. Самі по собі пожежі є звичним явищем для всіх – від місцевих жителів до місцевої флори і фауни. Для багатьох видів дерев пожежа є нормальною частиною біологічного циклу – шишки місцевого дерева банксія, наприклад, щільно заклеєні гумоподібною смолою, яка утримує насіння. При пожежі смола плавиться, випускаючи насіння назовні і таким чином дає можливість дереву розмножуватися. Приблизно те ж саме притаманне деяким евкаліптам. У евкаліптів є спеціальні регенераційні бруньки, які ховаються всередині стовбура або під корою, і активуються високою температурою навколишнього середовища. Справа в тому, що пожежі обпалюють лише гілки евкаліпта, стовбур же залишається неушкодженим. Після пожежі дерево викидає нові пагони з цих бруньок. На відміну від листяних або хвойних лісів, до яких ми всі звикли, евкаліптовий ліс дуже швидко відновлюється після пожежі. Відразу після проходження фронту вогню ліс «жахає» обгорілими стовбурами без листя і гілок. Через три місяці на них вже зеленіють тонкі гілки з листям, через рік це вже практично нормальні дерева з обпаленим стовбуром, а через три роки слідів пожежі вже не видно. Ми колись жили в Канберрі і їздили повз вигорілий під час пожежі ліс – швидкість регенерації його дивувала, практично на очах з’являлися нові зелені гілки.

Разом з тим, у цьому році сезон пожеж проходить значно важче, ніж зазвичай. По-перше, він почався в середині весни, місяців на два раніше звичного – ліси загорілися ще в жовтні. По-друге, він проходить на тлі того, що серйозних пожеж навколо Сіднея не було вже років шість чи сім. Причиною тому – висока ефективність превентивної боротьби з пожежною небезпекою, а також те, що в 2012–2016 рр. опадів було більше норми, в 2017 р. – практично в нормі і тільки останні два роки штат Новий Південний Вельс сильно недобирає опадів. У результаті в лісі накопичилася аномально велика кількість сухих гілок і листя, що призвело до збільшення площ і інтенсивності пожеж. По-третє, сказати, що погодні умови в цьому році сприяють пожежам – це не сказати нічого. Засуха (за півтора місяці до Нового року випало всього 1,2 мм опадів при місячній нормі в листопаді-грудні близько 160 мм), майже ураганні вітри (я пишу це, дивлячись на пальми, які гне вітер у 40 км/год з поривами до 60 км/год – і це щось на зразок рядової погоди останніх кількох місяців), а також аномально високі температури. У Західному Сіднеї пару днів назад було 49 градусів у тіні. Підвищення температури збільшує ризик пожежі – при 20 градусах евкаліпт не виділяє ефірні масла, при 35 градусах евкаліптовий ліс зверху виглядає покритим маревом від щільної ефірно-олійної суміші в повітрі над ним, і досить мінімальної іскри, щоб ліс загорівся.

Ось він і горить. Станом на сьогодні в Австралії (в штатах Новий Південний Вельс, Вікторія і Квінсленд) вигоріло більше 9 млн гектарів. Це – територія, що дорівнює Київській, Житомирській, Рівненській та Волинській областям, разом узятих. Типова лісова пожежа виглядає як лінія вогню від декількох сотень метрів до кілометра по фронту, який має температуру на поверхні горіння близько 300–400 градусів (в епіцентрі може досягати 1100 градусів, тобто температури, при якій розм’якшується сталь) і рухається зі швидкістю пішохода, близько 5 км/год. Зараз навколо Сіднея і на кордоні штатів Новий Південний Вельс і Вікторія горять кілька мегапожеж – це фронти шириною або периметром у кілька кілометрів, або кілька десятків кілометрів, які через свій розмір починають створювати місцеві погодні аномалії. Найінтенсивніша пожежа на кордоні Нового Південного Вельсу і Вікторії генерувала стовп диму заввишки більше двох кілометрів і була настільки сильною, що утворилося вогняне торнадо з полум’я і диму діаметром у півтори сотні метрів. Один із пожежників загинув через те, що його джип знесло з дороги цим торнадо і кинуло на дерева на узбіччі з такою силою, що кабіну просто зім’яло.

Пожежники – це взагалі окрема історія. Місцеві пожежники діляться на професійних пожежників (працюють у містах) і волонтерські пожежні бригади в сільській місцевості. При цьому, зі зрозумілих причин, нестачі у волонтерах немає. Згідно із законом, за волонтером-пожежником, який пішов боротися з вогнем, зберігається робоче місце, але багато хто з них – власники своїх маленьких бізнесів у селах і селищах і тому самі собі сплачують зарплату. Якщо в попередні роки пожежники, як правило, відволікалися на гасіння на пару тижнів у рік, коли пік сезону пожеж припадав на їх територію, то через тривалість і масштаби пожеж у цьому році вони практично нон-стоп перебувають на фронті боротьби з вогнем із жовтня. Вся система виявилася не дуже до цього готова, так як люди, природно, втрачають доходи і багато хто з них скаржаться, що їм просто нема на що жити. Питання компенсації пожежникам (то шляхом податкових послаблень, то шляхом прямих монетарних виплат) зараз дуже активно обговорюється.

З точки зору містянина пожежі доставляють незручність тільки катастрофічним погіршенням якості повітря. Постійно пахне горілим, повітря – сизого кольору, через яке ледве-ледве пробивається сонце, а попіл від пожеж вкриває всі горизонтальні поверхні. Бігати вулицею неможливо, займатися будь-якою фізкультурою – теж. В іншому ж будь-яких змін у повсякденному житті обивателя не відбувається. Хочеться, звичайно, написати щось у традиціях листів із Радянської Армії коханим дівчатам (у стилі «дорога, вибач за почерк, пишу тобі на чоботі тільки що загиблого товариша»), але це буде великим перебільшенням. Пожежі – це перші шпальти новин місцевих газет і ТБ, це – головна тема small talk у перукарнях і магазинах, але реального впливу на життя переважної більшості австралійських громадян вони не роблять.

До Європи все, що відбувається тут, має саме безпосереднє відношення. Ви пам’ятаєте пожежі в Іспанії і Португалії в 2017–2018 рр., коли згоріло кілька селищ і загинуло кілька десятків людей? Справа в тому, що вони загинули через те, що європейські пожежники виявилися повністю неготовими до того, щоб гасити евкаліптові ліси. На початку десятих років папероробна промисловість Європи почала активно саджати евкаліпти на півдні Європи. Справа в тому, що сосна доростає до товарного стану придатного для виробництва паперу приблизно на дванадцятий рік. Евкаліпт же доростає до товарного стану на п’ятий. Тому там, де клімат найбільше схожий на австралійський (на Піренеях), стали активно висаджувати евкаліпти для переробки на папір. Проблема була в тому, що дерева і арбористів (вальників) імпортували, а пожежників – ні. Тому перша ж пожежа в Португалії виявила, що і фронт вогню в евкаліптовому лісі поширюється набагато швидше, ніж у змішаному або хвойному, і що температура горіння набагато вища (а тому потрібні термозахисні костюми вищої марки, інакше пожежник просто не може підійти на необхідну відстань), але найголовніше – що звичні просіки не рятують, так як палаючий евкаліпт стріляє гарячим вугіллям на всі боки, і жарини ці можуть летіти на відстань до 400 метрів. Вогняний дощ з неба призвів до того, що кілька селищ у Португалії згоріли дотла.

Сергій БУДКІН,
колишній киянин,
що живе в Сіднеї,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top