Місто, яке не залишає байдужим

У Ніжині Микола Гоголь знайшов натхнення.

Непересічна історія та зручність сполучення визначили ще одне моє знайомство з одним із найцікавіших міст України – Ніжином. Його культурне минуле і сучасне настільки багатовекторне і глибоке, що справедливо дало підставу Ніжинській міській раді порушити клопотання перед відповідними державними органами про надання місту статусу історико-архітектурного заповідника. Варто тільки зазначити, що у місті нараховується 117 пам’яток архітектури, 72 пам’ятники історії, 12 пам’яток монументального мистецтва, збережено 17 храмів, а також старовинних приміщень VIII ст.

Рано прибувши з вокзалу у центр, став шукати розташування краєзнавчого музею, з якого, зазвичай, і починаю вивчення місцевих пам’яток старовини і сучасності. Перше, що я побачив варте уваги – пам’ятник Герою Радянського Союзу Якову Петровичу Батюку, керівнику підпілля у Ніжині під час німецько-радянської війни. Я знав про цю героїчну людину, яку в ООН назвали «єдиним сліпим солдатом світу», після перегляду фільму «За ніччю день іде», в межах кінофестивалю, присвяченому участі України у Другій світовій війні.

Далі, вулицею, вийшов до парку, де побачив ще один, дуже чудовий пам’ятник, М.В. Гоголю, який можна вважати мальовничою візитівкою міста. Цікаво, що це найперший у світі пам’ятник видатному письменнику, встановлений ще у 1881 році, за проектом петербурзького академіка мистецтв П.П. Забелло (Забіла), уродженця Чернігівщини.

Встановлення пам’ятника у місті не є випадковістю, адже Микола Васильович навчався тут з 1821 по 1828 рік у Гімназії вищих наук, що була осередком високої якісної освіти і готувала дворянських дітей до державної служби. Тут уперше він розпочав свою літературну діяльність, заклав основи подальшої творчості, надрукував перші вірші та повість «Браття Твердиславичі» у рукописному журналі «Зірка». Навчання і життя у Ніжині надали для спостережливого юнака матеріал для його майбутніх творів: «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», «Ревізор», «Мертві душі».

Якщо перейти через річку Остер по мосту, то перед нами постане будівля чудових гармонійних форм, – це Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.

Цей навчальний заклад заснований в одному з найстаріших полкових міст України за ініціативи графа Іллі Безбородька і був названий його іменем. Будівництво закінчили у 1820 році, яке, до речі, велось за його власні кошти.

Всім, хто буде у Ніжині, раджу не оминути увагою Ніжинську поштову станцію – унікальний пам’ятник як історії, так і архітектури, адже це фактично єдиний в Україні, майже повністю збережений об’єкт подібного типу, що знайомить нас із організацією поштових і людських перевезень із княжої доби до кінця XIX cт. У 1765 році на території України було запроваджено регулярну доставку пошти і перевезення пасажирів екіпажами. З дев’яти поштових трактів України того часу сім проходили через Ніжин на Київ, Москву, Санкт-Петербург, Ригу, Полтаву, Харків, Крим. У музеї експонуються копії унікальних документів, а саме: подорожні М.В. Гоголя, що їхав з Одеси до Москви, і Т.Г. Шевченка, що їхав з Севська до Кролевця.

З певним здивуванням і радістю дізнався, що у приміщенні станції народився один із моїх улюблених художників, натхненний співець козаччини, академік М.С. Самокиш, на жаль, його твори не так часто можна бачити в українських музеях.

Сергій ГОЛОТІН,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top