«Гуманна країна»

Перетворення мисливських угідь у розплідник лисиць, вовків та бродячих собак. До чого це призведе?

14 січня під стінами Верховної Ради України зібрались люди, яким небайдуже майбутнє мисливства та тваринного світу України. Мітинг проти чергового безглуздого, навіть злочинного Законопроєкту № 2232, який мав у цей день потрапити до порядку денного, об’єднав представників Федерації мисливського собаківництва, Асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, Мисливської спілки та багатьох інших.

Проєктом Закону № 2232 забороняється регулювання бродячих котів і собак, а також шкідливих хижаків (вовка та лисиці) під час законного полювання на іншу дичину, а головне, під час патрулювання мисливських угідь єгерською службою. Також передбачено ряд заборон для мисливського собаківництва стосовно притравлювання чотирилапих помічників мисливців, що призведе до деградації та зникнення деяких порід собак, їхньої загибелі під час полювань, та вплине на якість полювання та на його культуру.

Протестувальники вимагали від народних обранців не підтримувати цей Законопроєкт, створений гран­то­їдами-«природолюбами», ме­та якого знищити мисливське собаківництво та створити умови для розповсюдження лисиці та бродячих собак, як наслідок, знищення дичини та виникнення спалахів сказу всією країною, які, до речі, нещодавно вже зафіксовані в деяких областях.

З мітингувальниками поспілкувався депутат Верховної Ради Олександр Матусевич, який повідомив, що напередодні збиралась робоча група з цього питання, прийняла рішення, що ставити на голосування цей Законопроєкт у такому вигляді не можна, він потребує доопрацювання, тому що заборона притравочних станцій взагалі загубить мисливське собаківництво в країні, а в частині заборони полювання на хижих мисливських та бродячих тварин призведе до спалахів небезпечних хвороб. Тому в парламенті вирішили ще раз зустрітися з радикально налаштованими екологами, зокрема, з міжфракційного об’єднання «Гуманна країна», які відстоюють заборону притравочних станцій, залучивши до обговорення фахівців мисливського господарства, науковців, екологів, щоб досягнути певних домовленостей і знайти компроміси.

Що про цей Законопроєкт говорять безпосередні учасники мітингу, яких підтримує багатотисячна армія мисливців та власників мисливських собак, тих, хто займається мисливським господарством, і тих, хто розуміє, які наслідки матиме цей Закон у разі його прийняття, читайте у «Прямій мові».

ПРЯМА МОВА

Віктор Червоний, віце-президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь (ВАМКМУ):

– Законопроєкт спрямований на знищення цілої галузі – мисливське господарство і його невід’ємної частини – собаківництва. Але ж це цілий пласт культури і традицій українського народу. До того ж полювання з собакою – більш гуманне до тваринного світу. Без собаки важко добрати поранену дичину, яка приречена на страждання.

Це тільки частина наслідків, до яких може призвести цей Законопроєкт. Друга частина ще згубніша для суспільства – це заборона регулювання чисельності шкідливих для мисливського господарства тварин, рознощиків небезпечних хвороб. Нині вже країни ЄС занепокоєні ситуацією в Україні й наслідками цього документа, якщо його буде прийнято, адже вони теж постраждають, коли ці небезпечні тварини хлинуть до них.

Депутати, зокрема автор документа О. Качура, які лобіюють цей Законопроєкт, не є фахівцями з цього питання, більш того, вони не хочуть враховувати думки науковців та експертів.

Натомість вони керуються тим, що їм нав’язують екоекстремісти, які працюють на відповідні Фонди. Дякувати Богу, нещодавно депутати Екокомітету Верховної Ради зрозуміли згубність наслідків і готові шукати з нами компроміс.

Тетяна Теличко, Всеукраїнська мисливська спілка (ВМС):

– З одного боку, я знаю, як важко організовувати мітинг і збирати на нього учасників, тому вважаю, що організатори провели прекрасну роботу і за такий короткий промі­жок часу зібрали майже 200 учасників з різних областей. З іншого боку – якщо ми стверджуємо, що Україна має багатотисячну «армію» мисливців, то на такі заходи має приходити точно значно більше учасників!

Мисливцям потрібно терміново переглянути свою позицію «мене це не стосується»: я не полюю на лося, я не є власником мисливського собаки і т.д. Ми не втомлюємось повторювати – це лише початок! Антимисливці вже відкрито говорять про свій намір знищувати мисливство поступово. То ж навіщо чекати, коли вони досягнуть своєї мети? Так, можливо, полювання завжди буде, але в якому вигляді воно збережеться – залежить від кожного мисливця.

Упевнена, що завдяки цьому мітингу депутати побачили, що просувати заборони в царині мисливства без опору їм не вдасться. Але оскільки Законопроєкт № 2232 все ж буде розглянутий Верховною Радою, зарано здаватися. Сьогодні кожне мисливське господарство і кожен мисливець може зробити свій внесок у відстоювання прав мисливців, навіть не виходячи з дому, – звернутися до депутата свого округу з аргументованими поясненнями, чому не можна голосувати «за» Законопроєкт № 2232. Ми маємо всіма методами демонструвати, що нас багато і ми активні.

Володимир Грановський, віце-президент Федерації мисливського собаківництва України (ФМСУ):

– Вперше мисливці зібралися під стінами Верховної Ради, щоб зупинити протягування Законопроєкту, який передбачає заборону підготовки мисливських звірових собак за допомогою диких звірів. Проблема у тому, що у нас 2/3 собак саме звірові – це норні та лайки. Заборона як контактного, так і безконтактного способів підготовки собаки призведе до того, що на полюванні будуть використовуватись ненавчені собаки, які ніколи не бачили звіра. Це як відправляти солдатів на війну без попередньої військової підготовки. Уявіть, у скільки б разів збільшилась загибель солдатів у реальному бою. Те саме і з мисливськими собаками. Не підготовлений собака під час контакту з лисицею у норі чи з кабаном обов’язково отримає травми, найчастіше смертельні. Цей Законопроєкт у відношенні до мисливських собак порушує діючий Закон «Про жорстке поводження з тваринами».

Стосовно закидів авторів документа, ніби він відповідає міжнародному досвіду, то тут хочу заперечити, у країнах ЄС практикується як контактний, так і безконтактний методи підготовки мисливських собак. Більше того, без підготовки там взагалі заборонено використовувати собак на полюванні. А ми прагнемо заборонити це. Більш того, ми вже почали використовувати безконтактні способи притравки і продовжуємо рухатись у цьому напрямку, але повна заборона використання звірів для підготовки мисливських собак – це безглуздо і дикунство.

Наступне. Хто запобігає спалаху епідемії сказу в країні? Тільки у 2018 році було зафіксовано більше 80 випадків захворювання на цю небезпечну хворобу. Лише мисливці регулюю чисельність лисиці та запобігають епідемії та й ще за свої кошти. Хоч один екофонд чи природозахисна організація допомагає у цій боротьбі? Ні! От і робіть висновки.

Володимир Нижник, журналіст, мисливствознавець:

– Найбільша небезпека цього Законопроєкту для мене, як для мисливствознавця є те, що ним передбачається виключення від регулювання всіх видів хижаків. 90% лисиці сьогодні добуває єгерська служба, яка за цим документом не буде цього робити. Лисицею перенасичені мисливські угіддя, її чисельність навіть за заниженою держстатистикою перевищує норму у кілька разів, за якою її повинно бути 1 голова на га угідь, нині 5–6 голів. Раніше на півдні країни під час полювання на зайця ми зустрічали 25 зайців і одну лисицю, нині у тих же угіддях співвідношення 4 фазани, 4 лисиці.

Жоден мисливець, купуючи відстрільну картку на зайця, не буде займатись лисицею, вона нікому не потрібна, вона нічого не варта, але вона дорого обходиться мисливському господарству, винищуючи птахів та зайців. Ще велика біда – бродячі собаки. Єгерська служба стріляє на рік до 10 тис. бродячих собак і до 2 тис. котів. Йдеться не про домашніх тварин, а тих, які живуть і харчуються в угіддях. Якщо лисиця є мисливським видом і за Законом її ще можна буде якось регулювати, але вже не єгерям, то боротись із бродячими собаками та котами взагалі буде неможливо, це не передбачено чинним законодавством. Через 2–3 роки, якщо буде прийнято Законопроєкт № 2232, ці собаки влаштують нам пекло. Уявіть собі, що буде з дичиною, якщо зграя бродячих собак впевнено може завалити лося. Це вам підтвердить будь-який єгер з Полісся. Що пропонується цим Законопроєктом? Фактично інтегрувати нам в угіддя новий вид – дикого собаку «Дінго», вид, який буде знищувати все на своєму шляху.

Це фальшивий, порожній, антиприродний і антидержавний проєкт, написаний дилетантами заради отримання грантів. Жодна копійка з них не йде на охорону природи.

Василь Новицький, вчений-еколог, доктор с.-г. наук:

– Хочу подякувати всім мисливцям, які взяли участь у цьому мітингу, хоча їх зібралось не так багато, як хотілось. Але ми продемонстрували владі, що нам не все одно, що відбувається з мисливською галуззю, і далі будемо ще запекліше відстоювати її.

Щодо згаданого Законопроєкту № 2232, то найгірше те, що ним не передбачено жодних альтернативних дій з боку держави на введені обмеження, таких, наприклад, як відлов та утримання бродячих тварин у державних притулках (яких практично не існує). Таким чином законотворці, без усілякої відповідальності, готують нам наступне:

1. Інтенсивне знищення українського біорізноманіття здичавілими котами й собаками.
2. Таке ж інтенсивне розповсюдження зооінфекцій та зооінвазій.
3. Ставлять під загрозу безпеку домашніх тварин, життя і здоров’я сільського населення.

Варто нагадати, що в Україні, як і в багатьох країнах ЄС, щороку добуваються сотні тисяч бродячих, здичавілих та шкідливих тварин, які вже з наступного року можуть ще більше наповнити наші ліси і поля, а також прибігти до вас на подвір’я. Частина з них буде агресивною, частина – хворою на сказ… Цей «європейський» Законопроєкт фактично блокує виконання окремих рекомендацій Бернської конвенції (1979) щодо повного викорінення інвазивних видів. Тож, як фахівець і громадянин України, звертаюся до народних обранців з проханням двічі подумати перед тим, як натиснути зелену кнопку і поставити під черговий удар вітчизняне, і без того збіднене, біорізноманіття, безпеку та благополуччя населення України.

Роман НОВІКОВ,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top