Чи повернеться в українське Полісся зубр?

Найбільший парнокопитний звір Європи освоює Чорнобильську зону.

Свіжі сліди зубра знайшли недавно у Зоні відчуження вчені Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Свого часу бик-гігант населяв пущі українського Полісся, поки не був остаточно знищений… Але через століття зубр, як і бурий ведмідь, знову повертається в рідні ліси… І теж може стати символом чорнобильських лісів!

– У 2007 році під час експедиції у верхів’я річки Прип’ять науковці Зони відчуження відвідали світлі дубово-букові ліси з широкими галявинами. Тоді один зоолог сказав: «Поглянь на ці ліси, це місце створене для зубра». Дійсно, вперше сліди зубра на українській території Зони відчуження були знайдені у квітні 2012 року при обстеженні лісових масивів Луб’янського лісництва. У березні 2015 року на одній з ділянок цього ж лісництва фотопастка зафіксувала дорослого самця. Впродовж 2015–2016 років фотопастки 19 разів фіксували зубра в секторі між селами Бовище, Красне, Товстий Ліс. Є чимало усних свідчень про зустрічі з зубром, – розповідає начальник відділу екології флори та фауни Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський. – У 2016 році нібито бачили двох зубрів у районі сіл Ладижичі та Теремки. А от 14 серпня 2018 року експедиційною групою вчених з нашого заповідника та Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів і радіоекології в секторі між селом Ладижичі, хуторами Золотніїв та Заглиб’я було знайдені свіжі сліди зубра.

Нині науковці не можуть стверджувати, що на території заповідника існує стабільна група особин цього виду. То була фіксація одинаків, які навідувалися з білоруської території. Напевно, іде процес освоєння видом нової території, – продовжує Денис Вишневський. – Задля свого комфортного існування зубр потребує великих площ території з відповідними біологічними умовами та відсутністю поблизу людей. Територія (більше 450 тис. га разом із сусіднім білоруським Поліським державним радіаційно-екологічним заповідником), умови та кормова база відповідають біології звіра. На думку вчених, на суміжних територіях двох заповідників у майбутньому може комфортно проживати кілька сотень зубрів…

Варто зазначити, що відновлення популяції зубра в порівнянні з іншими видами ссавців – набагато складніше завдання. Український вчений Іван Сокур у праці «Історичні зміни та використання фауни ссавців України» (1961 р.) наводить такі дані: «Життя цих тварин становить у середньому 40 років, статевозрілими вони стають після трирічного віку, а розмножуватися починають лише на шостому році життя. Після дев’ятимісячної вагітності самки народжують одне теля. Якщо врахувати, що здатність зубриць до наступного розмноження настає через 2–3 роки, а тривалість їх життя на 10 років менша, ніж у самців, то весь приплід від однієї самки за все її життя при найкращому збігу обставин буде становити16 голів».

Дещо з історії зубрів

Як свідчать науковці, в епоху пізнього голоцену ареал існування зубра включав у себе Західну, Центральну, Східну Європу та Кавказ. На півночі Східної Європи ареал доходив до узбережжя Балтійського моря, а на півдні – до Чорного та Азовського морів. До ХVІ–ХVШ ст. цей звір був звичайним мешканцем лісів і одним із головних об’єктів полювання.

– У минулому зубри були досить звичайними тваринами на території нинішньої України. Про це свідчать викопні рештки, літописні джерела. Згадка про цю тварину залишилася й у назві рослини «зубрівка». На території України є багато топонімів, пов’язаних із цією величною твариною. Наприклад, с. Зубрівка на Хмельниччині, с. Зубриця на Львівщині, урочище Зубринець на Буковині, річка Зубра на Львівщині.

У давні часи люди, для двох різних видів тварин «тур» і «зубр» давали переважно назву «тур», «тур-бик». У «Слові про похід Ігорів» «тур» слово як додаток до імені князя Всеволода (буй-тур, яр-тур) згадується кілька разів. У часи написання цієї літописної пам’ятки тури ще існували, але вже в невеликій кількості. Літописні джерела свідчать, що Володимир Мономах за все своє життя з туром зустрічався лише двічі. Згодом чисельність цих велетенських тварин стрімко скорочується й до початку XVII ст. тур практично зник із теренів нинішньої України, а з території Західної Європи набагато раніше. Зубр, як вид, проіснував на території України до початку ХХ ст. Але й тут можна припустити, що його також часто називали туром. Враховуючи це, можна стверджувати і про розширення території розселення зубрів, і значно більшу кількість згадок про нього в різних джерелах, фіксацію тварини у назвах…

Варті уваги факти охоронної діяльності щодо зубра в давні часи. У ХІІІ ст. князь Володимир Волинський видав указ про охорону Біловезької Пущі з метою зберегти зубрів. Згодом у 1538 році польський король Сигізмунд наслідував приклад князя Володимира. У Литовському статуті 1529 року є розділ «Про лови, пущі, про бортні дерева, про озера, про боброві гони, про хмільники, про соколині гнізда». У цьому розділі сказано, що за вбивство зубра винний мав сплатити дванадцять рублів (дуже велика сума на той час). Але вже на початку ХХ ст. зубр, як і багато інших копитних, був під загрозою знищення. Втім, активна діяльність зі збереження цього виду з середи­ни ХХ ст. дозволили відновити його і навіть повернути в природні умови. Сьогодні на території Східної частини Європи у природних умовах зубри живуть у Польщі та Білорусі.

У 1996 році до Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника (Білорусь) було завезено 25 зубрів із Біловезької Пущі. Станом на 2016 рік стадо збільшилося до 116 тварин, які періодично й заходять на територію Чорнобильського заповідника…

«Екосистемний інженер»

У фауні Східної Європи немає іншої тварини, яка була би таким виразним символом первозданної природи листяних та мішаних лісів, як зубр. У нашій уяві ця могутня, але не агресивна тварина міцно пов’язана з лісом. Це твердження має також сенс з точки зору екології. В часи, які передували аграрному освоєнню Європи, ліси були не монотонним щільним рослинним покривом, а мозаїкою закритих, відкритих та напіввідкритих ділянок із домінуванням, відповідно, різних типів рослинності – дерев, кущів та трав. Таку неоднорідність лісового покриву створювала сукупна діяльність багатьох чинників – пожежі, вітровали, риюча та харчова поведінка тварин, зокрема, копитних.

Зубр є найбільш відомим «екосистемним інженером» таких мозаїк. Стада зубрів на місцях тривалого перебування (водопої, стежки) знищують деревинну рослинність, завдяки чому виникає угруповання рослинності, що характерна для узлісь та луків. Розміри таких галявин – від 0,1 до 5 га.

Стадо зубрів таким чином змінює вигляд лісу: постійний випас призведе до ущільнення ґрунту і появи дернинних злаків, пошкодження дорослих дерев, вживання в корм підросту зупиняє відновлення деревинної та кущової рослинності. Через деякий час у суцільному лісовому покриву виникає система великих прогалин, які поєднуються широкими стежками з кормовими ділянками та водопоями.

З часом, унаслідок перевипасу, зубри покидають ці галявини і вони поступово заростають лісовою яблунею, грушею, глодом, шипшиною, кленом. У цілому система стежок та галявин є шляхом розповсюдження в лісі світлолюбної флори. Особливо це має значення для поновлення дуба звичайного – основної лісотвірної породи європейських широколистяних лісів. Майже повне знищення в ХVІ–ХІХ ст. зубрів та інших великих копитних призвело до зміни складу лісової флори – стали домінувати тіньолюбні види, а світлолюбні були витіснені на сінокоси, поля, узбіччя доріг та галявини.

Отже, Чорнобильський заповідник можна розглядати як перспективний осередок збереження та відтворення зубрів, що відповідає цілям і завданням міжнародної програми збереження виду. Фахівці заповідника з оптимізмом прогнозують, що зубр, за умови належної охорони та контролю, може стати звичайним лісовим видом українського Полісся.

Володимир РОМАНЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top