Як «вилікувати» ґрунти?

40 млрд дол. – щорічні втрати від деградації ґрунтів.

За даними останніх досліджень, близько третини ґрунтів на планеті є неродючими через людську діяльність. Особливо актуальна ця проблема для України, як країни, що входить до світових лідерів за площами чорнозему. Як у світі й Україні борються з деградацією ґрунтів?

Глобальна проблема

Однією з найважливіших умов існування життя на планеті є родючість ґрунту, тобто його здатність забезпечувати рослинний світ повітрям, вологою і поживними речовинами. Здоровий ґрунт забезпечує людину їжею, чистою водою і цілющим повітрям. Ґрунт є відновним ресурсом, проте, за підрахунками вчених, на створення його повноцінного сантиметрового шару потрібно майже тисячу років. Деградація ґрунтів сьогодні є однією з найбільших екологічних проблем планети. Під цим поняттям маються на увазі всі ті негативні процеси, які змінюють стан ґрунту, погіршують його функції, що в підсумку призводить до втрати родючості.

За підрахунками вчених за весь період свого розвитку в результаті нераціонального землекористування людство втратило майже два млрд га продуктивних земель. Це більше, ніж сьогоднішня світова площа ріллі. На жаль, така тенденція продовжується і в наші дні. Щорічно в результаті деградації ґрунтів із глобального сільгоспобороту випадає, в середньому, 10 млн га продуктивних земель. Вони йдуть під забудову або перетворюються в пустелі. Загалом, за оцінкою ООН, зменшення родючості ґрунтів нині спостерігається приблизно на половині усієї поверхні суші. Якщо такі темпи деградації збережуться і надалі, то ґрунтовий покрив Землі повністю виснажиться вже через 100 років.

Особливо гостро проблема втрати родючості ґрунту постає в країнах, де швидко росте кількість населення або сільгоспвиробники не дотримуються необхідних агротехнологій. В результаті, за дослідженнями ООН, лише прямі втрати від деградації ґрунтів щорічно становлять майже $40 млрд.

Світовий досвід

Сьогодні багато країнах направляють зусилля і ресурси на заходи зі збереження земельного фонду і поліпшення його структури. Як у глобальному, так і в регіональному аспекті вони координуються спеціалізованими органами під егідою ООН – ЮНЕСКО, Продовольчою і сільськогосподарською організацією (ФАО) та деякими іншими. Одним із прикладів результативності подібних зусиль може служити світова ґрунтова карта, що дозволяє достовірніше оцінити глобальний агроприродний потенціал. Зокрема ФАО пропонує вирішувати проблему деградації ґрунтів шляхом впровадження спеціальних програм управління земельними ресурсами. Крім того, організація пропонує ввести на міжнародному рівні заборону на використання шкідливих способів ведення сільського господарства, а також жорстко регулювати використання пестицидів та антибіотиків в аграрному секторі.

В ЄС існують програми надання дотацій сільгоспвиробникам за здійснення контролю забрудненості земель, для підтримки стабільності ландшафтів, дотримання заходів із охорони ґрунтів, єдиних стандартів застосування агрохімікатів. Так, для забезпечення стійкості агроландшафтів в Австрії, Данії та деяких інших країнах ЄС землевласник зобов’язаний виводити з економічного обігу від 10 до 13% земель. У ФРН вже кілька десятиліть здійснюється щорічний моніторинг ґрунтів, включаючи аналізи на вміст нітратів та інших шкідливих речовин. У випадку перевищення встановленої норми, агровиробник повинен сплатити не лише великий штраф, але й може збанкрутувати через заборону продажу його продукції. Іспанський закон про охорону і поліпшення сільгоспугідь зобов’язує землевласників застосовувати агротехнічні прийоми відповідно до норм, визначених Міністерством землеробства. А в США дозволяється інвестувати 20% прибутку в ґрунто- і водоохоронні заходи, модернізацію устаткування тощо без сплати податку на вкладений капітал. Зазначені заходи примушують або стимулюють сільгоспвиробників перейматися проблемами збереження родючості ґрунтів.

Також, в останні роки відзначається активне використання сучасних біотехнологій для рекультивації, диверсифікації ґрунтів, захисту їх від ерозії, засолення, закислення і т.п. А в таких високорозвинених країнах, як США, ФРН, Франція та інших популярним є напрямок біологічного ведення сільського господарства, головне гасло якого – «годувати ґрунт, а не рослини». Суть цієї технології полягає в максимальному зниженні негативних наслідків виснаження та деградації земель.

Україна: невтішне лідерство

Україна посідає 4-е місце в світі за площею чорноземів – 28 млн га або майже 46% загальної площі країни. На жаль, ми є також і лідерами з розораності земель – 70% усього агроландшафту зайнято сільськогосподарським виробництвом. Такий великий показник призводить до порушення балансу між кількістю пасовищ та сіножатей і площами, призначеними для вирощування агрокультур. Як наслідок, відбуваються серйозні зміни в агроекосистемах і в процесах ґрунтоутворення, тобто, деградація ґрунтів та опустелення. За даними Мінагрополітики на сьогодні в Україні площі деградованих ґрунтів становлять від 12 до 15 млн га. Зниження врожайності ґрунту завдає державі збитків приблизно на 20 млрд грн.

Однією з головних причин проблеми деградації ґрунтів є безвідповідальне ставлення більшості виробників сільгосппродукції до орендованих ними угідь. При цьому, вони не несуть за це фактично ніякої відповідальності. Агрохолдинги не поспішають витрачатися на правильні технології обробки орендованих ними площ, моніторинг їх стану та якісних показників.

Натомість відбувається своєрідна гонка на збільшення урожайності будь-якою ціною при відсутності бажання збереження родючості орендованої землі, що й призводить до незворотної її руйнації. Втім, урожайність зростає не сама по собі, а завдяки внесенню мінеральних добрив. Однак, азотні добрива значно впливають на кислотність ґрунту і сприяють його деградації. Між тим, за останні 25 років внесення органічних добрив значно скоротилося, що також несприятливо впливає на якісний стан ґрунтів. Крім того, сьогодні більшість виробників-орендарів здійснюють посіви монокультур (соняшник, кукурудза, ріпак), що дають швидкий прибуток, але виснажують ґрунт.

Не секрет, що в аграрному секторі існує значна частка тіньового обробітку землі, де агровиробники не завжди дотримуються правил сівозміни. Сьогодні восени нерідко можна спостерігати спалювання соломи та стерні, попри встановлену заборону. Вогонь також знищує родючість верхнього шару ґрунту.

Тож, для збереження родючості земель та припинення їх подальшої деградації агровиробники повинні застосовувати відповідні ґрунтозахисні технології. Це, перш за все, мінімізація хімічної обробки полів, повернення у ґрунт соломи, кореневих решток, органічних добрив, дотримання правил сівозміни.

Таким чином основним чинником великомасштабної деградації земельних ресурсів в Україні і світі є, передусім, екологічна недосконалість структури земельних ділянок і технологій вирощування сільгоспкультур. Як показує досвід зарубіжних країн, для вирішення проблеми деградації ґрунтів необхідне посилення управління земельними ресурсами з боку держави, яка має надати низку інструментів, що спонукатимуть та мотивуватимуть агровиробників до раціонального та екологічно безпечного землекористування.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top