Анатомія кулі

Про кулі, їх види та характеристики.

Вибір калібру, маси і типу кулі залежить від того, на якого звіра і в яких умовах планується полювання, яка живучість дичини та її небезпечність для людини.

Існує багато популярних статей про ефективність різних видів куль до мисливської гладкоствольної та нарізної зброї, але до цієї інформації необхідно відноситися упереджено. Відомо, що в сучасному світі саме маркетинг відіграє велику роль у популярності товару, який, насправді, не володіє тими якостями, які приписують йому маркетологи. Полювання за споживачем перевищило гонку озброєнь наддержав. І звичайно, не обійшло прагнення сучасних виробників до надприбутків таку виробничу діяльність як розробка і випуск боєприпасів для мисливської вогнепальної зброї. Тому, вважаємо за необхідне провести незалежний професійний аналіз куль до сучасної мисливської вогнепальної зброї.

За останнє століття з’явилася значна кількість нових зразків вогнепальної мисливської зброї, нові види досконаліших набоїв, видів пороху і високоефективних типів куль – це робить полювання комфортнішим, безпечнішим, і як не дивно – гуманнішим. Тобто класика не зникає – вона модифікується.

На думку автора, кулі до вогнепальної зброї доцільно поділити на бойові та мисливські, тому що згідно з принципами гуманності, вони мають протилежні особливості. Так, зокрема, положення Гаазьких конвенцій забороняють використання в бойових діях куль, що деформуються чи фрагментуються, які при пораненнях здійснюють значні ураження органів тіла людини, тому що пораненому необхідно зберегти життя і максимально здоров’я. Кулі ж мисливських патронів повинні за найкоротший проміжок часу припинити страждання добутої дичини. Тому, в останні роки з’явилася значна кількість конструкцій куль, основною ознакою яких є наявність у них експансивної дії (Експансивна куля – особливий вид боєприпасів, у яких у голов­ній частині кулі є виїмка, завдяки чому при попаданні в ціль куля «розкривається», від англійської «Expansion» – розширення, розкривання. Подібні кулі мають низьку пробивну дію, але при влученні у незахищене тіло завдають великих пошкоджень у м’яких тканинах).

Патронам для нарізної зброї надається велике значення, як засобам для полювання на велику та небезпечну дичину, це дає можливість значно зменшити час на добування дичини і скоротити появу підранків.

У розвинених зарубіжних країнах конструюванням та виготовленням нових і модернізацією вже існуючих зразків патронів для мисливської нарізної зброї займаються фірми: «Ремінгтон-Пітерс», «Вінчестер-Вестерн», «Федерал», «Уізербай», «Динаміт-Нобель», «Норма», «Сельє і Беллот» тощо. Завдяки цьому у світі випускається більше двохсот видів патронів для нарізної мисливської вогнепальної зброї.

Як свідчить світовий досвід мисливствознавства, вибір калібру, маси і типу кулі залежить від того, на якого звіра і в яких умовах планується полювання, яка живучість дичини та її небезпечність для людини.

Патрони, що використовуються для полювання з мисливською вогнепальною нарізною зброєю, можуть мати гільзи як циліндричної, так і пляшкової форми, вони можуть мати виступаючий чи не виступаючий фланець як з проточкою, так і без неї.

Гільзи з виступаючим фланцем, як правило, застосовуються у комбінованій мисливській зброї і штуцерах з шарнірно-закріпленими стволами. Гільзи з не виступаючим фланцем і проточкою використовуються, здебільшого, в самозарядних і магазинних мисливських карабінах.

Кулі для мисливської нарізної вогнепальної зброї можуть бути безоболонковими (свинцевими з домішкою сурми), оболонковими і напівоболонковими. Також існує наступна класифікація: сучасні кулі до мисливських набоїв можна поділити на дві основні групи: експансивні (напівоболонкові) і неекспансивні (оболонкові). Підклас експансивних куль включає в себе кулі: з головною частиною, яка при попаданні в тварину збільшується в діаметрі у 1,5–2,5 рази і майже не руйнується за рахунок деформації, утворюючи дуже мало осколків; кулі, що руйнуються наполовину, тобто у яких повністю руйнується лише голов­на частина, утворюючи значну кількість осколків, а не зруйнована хвостова частина глибоко проникає в тіло тварини; кулі, що повністю руйнуються при потрап­лянні в неї.

Експансивні кулі, що деформуються, використовуються для полювання на тонкошкірого великого звіра.

Експансивні кулі, які деформуються, за кордоном випускають, зазвичай, калібром не більше 7,62 мм. При потраплянні у ціль такі кулі сильно руйнують тканини, але глибоко не проникають у тіло дичини. Такі якості експансивних куль дозволяють полювання лише на невелику дичину, на копитних середніх розмірів, тому що вони не володіють такими ж пробивними здібностями, як кулі, що деформуються або руйнуються наполовину.

Експансивні кулі, що деформуються, у будь-якому калібрі відносяться до категорії легких куль. По конструкції вони можуть бути напівоболонковими з оголеним свинцевим сердечником у головній частині або оболонковою з порожниною в головній частині. При цьому оболонка повинна мати мінімальну товщину, щоб, з одного боку, зберігати від руйнувань свинцевий сердечник при переміщенні по стволу, а з іншого, – забезпечувати максимальне руйнування всієї кулі при попаданні в дичину.

Окремо необхідно сказати про мисливські кулі неекспансивної дії. Такі кулі, що отримали в Англії назву Solids, мають суцільну металеву оболонку, що закриває головну частину і корпус. Тому, твердий свинцевий сердечник оголений з боку денця. Такі неекспансивні кулі випускаються у великому калібрі й призначаються для полювання на великих і часто небезпечних звірів, які мають дуже міцну й товсту шкіру. Необхідність використання великокаліберних неекспансивних куль при полюванні на великих і часто небезпечних звірів пояснюється тим, що життєво важливі органи таких звірів захищені товстим шаром кісток і м’язів, і куля з незагостреною вершиною не доходить до цілі й віддає всю свою кінетичну енергію туші.

На основі всесвітнього досвіду в галузі мисливствознавства встановлено, що найефективнішою формою головної частини неекспансивної кулі великого калібру – є сферична. Це пояснюється тим, що куля із сферичною головною частиною менше відхиляється від заданої траєкторії при потраплянні в дичину.

Досвід мисливствознавців України свідчить про те, що найбільшою ефективністю в межах критерію – «вартість–ефективність» володіють експансивні кулі, що деформуються без руйнування, тому що в Україні нема товстошкірих великих небезпечних звірів. Експансивна дія такої мисливської кулі має здатність збільшувати діаметр площі передньої частини, що призводить до утворення ширшого каналу рани і, як наслідок, значно скорочує час страждань дичини.

Яка ж конструкція кулі забезпечує вирішення більшості мисливських завдань і при цьому має просту і дешеву конструкцію. Досвід мисливствознавців з усього світу говорить про те, що такою конструкцією кулі для нарізної вогнепальної зброї – є класична напівоболонкова куля.

Отже, виявлена основна перевага напівоболонкової кулі при ідеальних конструкції і виготовленні вона не виходить за межі дичини і завдяки цьому віддає їй максимальну кількість своєї кінетичної енергії і мінімізує термін її страждання.

На думку авторів, необхідно відзначити, що тип кулі, її конструкція, маса і швидкість польоту в момент контакту з ціллю, безумовно, значною мірою визначають уражаючу дію кулі; але, як показує практика мисливствознавства, достатність забійної дії будь-якої кулі, в першу чергу, визначається калібром.

У США було проведено тестування уражаючої дії патронів 30-06 (7,62х63 мм) з дуловою енергією кулі 398 кгсм і патронів 375 Магнум (калібру 9,53 мм) з дуловою енергією 608 кгсм під час добування оленів. У результаті тестування було встановлено, що куля калібру 9,53 мм уражає тварину з такою ж ефективністю, з якою куля калібру 7,62 мм. Але багато американських мисливців свідчать, що рани, завдані кулями 35 і 40 калібрів (8,89 мм та 10,16 мм), рідко закриваються, звірі залишають хороший слід, тоді як рани, нанесені кулями калібрів 270 (6,86 мм) і 7,62 мм закриваються швидко, поранений звір часто не залишає слідів, що за відсутності снігу призводить до втрати підранка.

Тобто, якщо калібр кулі не відповідає дичині, на яку полюють, ніякі хитрощі з конструкцією кулі не допоможуть, у кращому випадку дичину буде поранено і її необхідно буде добрати, в гіршому випадку – це може призвести до нападу звіра на мисливця.

У зв’язку з тим, що в Україні значна кількість мисливців на полюванні на крупну дичину використають гладкоствольні мисливські рушниці, необхідно розглянути і ефективність куль до гладкоствольної мисливської зброї.

Такі кулі за конструктивними особливостями діляться на: а) круглі або сферичної форми (гладкі або з пасками); б) стрілочні; в) турбінні; г) стрілочно-турбінні.

Круглі (сферичні) кулі – це кулеобразні снаряди, виготовлені способом лиття і не мають будь-яких пристосувань для забезпечення стабілізації в польоті.

Особливостями конструкції куль стрілочного типу є більш важка головна частина і більш легкий хвостовик-стабілізатор, що створює стан польоту кулі головною частиною вперед. Особливістю конструкції кулі турбінного типу є продовжній наскрізний канал з ребрами всередині. Теоретично цей канал призначений для придання кулі у польоті, за рахунок зустрічного потоку повітря, який проходить через цей канал, обертального руху навколо її поздовжньої осі, що забезпечує стійкість кулі в польоті. Іноді ребра можуть бути розміщені не всередині, а на зовнішній поверхні кулі. Кулі стрілочно-турбінного типу відрізняються поєднанням у собі особливостей конструкцій стрілочних і турбінних куль.

Існує значна кількість типів куль для гладкоствольних рушниць, більшість з яких (наприклад, Бреннеке 12-го, 16-го і 20-го калібрів), на жаль, випускається в Росії.

Конструктивними особливостями кулі Бреннеке є наступні: корпус її виготовляється зі свинцю, пиж – з повсті, прокладки – з картону. Пижі і прокладки до хвостової частини кулі приєднуються за допомогою шурупа.

Крім куль системи Бреннеке, на території України для полювання на крупну дичину з використанням мисливської вогнепальної зброї використовують кулі наступних типів: Фостера (США), Блондо (Франція), ВВОО-І, «Кіровчанка», Полєва, Шарова, Майєра, Братів Соколова, «Супутник», «Вятка», Мак-Елвіна (США).

Найбільшу початкові кінетичну енергію і швидкість, а також найменші градієнти падіння енергії і швидкості мають: Мак-Елвіна, Блондо, Бреннеке, ВВОО-І, Фостера, Майєра. При цьому найбільш розповсюджені в Україні кулі Бреннеке й Майєра. Кулю Блондо значна кількість мисливців в Україні виготовляє саморобним способом. Зазначені кулі, у більшості випадків, задовольняють потреби мисливців.

Зазначене свідчить, що найефективнішими кулями для гладкоствольних мисливських рушниць є кулі з усередненими тактико-технічними характеристиками, але відповідають критерію – «вартість–ефективність».

Вадим БОЛЬШАКОВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

One Reply to “Анатомія кулі”

  1. Мене здивував Пан Большаков. Невже, він маючи вищу освіту зброяра, та ще й займаючись аматорським полюванням, так не досконало розбирається у сучасних мисливських кулях для рушниць з гладкими столами. Кулі ВВОО-І, «Кіровчанка», “Шарова”, Братів Соколова, «Супутник», «Вятка» не використовуються нашими мисливцями вже терміном більше 40 років. У переліку типів сучасних гладкоствольних куль (…а) круглі або сферичної форми (гладкі або з пасками); б) стрілочні; в) турбінні; г) стрілочно-турбінні…) шановний Большаков забув про два поширених зараз типу куль: кулі котушкового типу (хоча кулю Блондо, яка до цього типу належить, він згадав) і знехтував кулями ковпачкового типу (хоча кулю Фостера, яка до них належить, він теж згадує). Не обґрунтовано забув про кулю “Діаболо”, одного з лідерів сучасного арсеналу наших мисливців. Неправий він абсолютно і у тому, що куля Блондо з високою початковою швидкістю, має найменші градієнти падіння енергії і швидкості в польоті по траєкторії. Це досить цікава куля тим, що центр її маси і центр опору розміщуються у задній частині кулі (у куль стрілочного типу центр маси в головній частині кулі). Тому стабілізація кулі відбувається за рахунок удару струмів повітря о задню, хоча і важку частину кулі, але з великою площею опору повітрю. Що не дає кулі розвернутися важкою частиною вперед у польоті. Завдяки цьому куля у польоті постійно вібрує, а на цю вібрацію витрачається частина кінетичної енергії кулі, що обумовлює і зниження швидкості польоту. Ще один фактор впливає на зниження енергії кулі і її швидкості. Це головна частина кулі у вигляді круглої площини, розташованої перпендикулярно осі кулі, ця площина не розсовує повітря у боки (як у куль з гострим носиком), а проламує його, а на це витрачається теж частина енергії. Ці витрати енергії по двом напрямкам сумуються, тому загальна енергія кулі у польоті падає швидше, ніж у деяких інших куль.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top