Сарна – гарна

Про вимірювання та оцінювання мисливських трофеїв сарни (козулі) європейської.

Мисливські трофеї – це особливим чином оброблена частина туші або вся туша здобутого звіра чи птаха. Він є свідченням майстерності мисливця, пам’яткою про удачу. Прагнучи відобразити і зберегти найсильніші враження від полювання, змагаючись із колегами, мисливці приділяють велику увагу трофеям, від покоління до покоління передаються традиції їх обробки й опорядження. До трофеїв відносять роги, ікла кабанів, верхні ікла оленя, хвости самців глухарів, тетеруків, гострі закінчення крил вальдшнепа, черепи й шкури хижих звірів тощо. Красу та інші якості мисливських трофеїв оцінюють за спеціальними правилами.

Вперше оцінку трофеїв оленячих рогів провели в Австрії в 1873 році. Правила оцінки тоді були суб’єктивні, головним чином зорові враження. З часом все більшого значення набирало вимірювання рогів, визначення їх розмірів, могутності, масивності. Нині мисливські трофеї оцінюються згідно з єдиними правилами Міжнародної ради з мисливства й охорони диких тварин (СІС).

Спеціальна експертиза мисливських трофеїв і оцінка їх якостей за бальною системою СІС проводиться на виставках, які організуються з метою демонстрації досягнень мисливського господарства, пропаганди мисливства, підвищення технічної, правової культури й етики полювання та мисливсько-господарської діяльності, нагромадження наукових матеріалів і розвитку мисливського туризму.

Майже кожен західний мисливець, що займається трофейним полюванням і формує свою колекцію мисливських трофеїв, як правило, починає з трофеїв сарни (козулі) європейської (Capreolus capreolus), адже полювання на цей мисливський вид є найпоширенішим і найулюбленішим серед мисливців країн ЄС.

Для оцінки трофея за міжнародною таблицею проводяться відповідні виміри та огляд. Кожен трофей повинен оцінюватися індивідуально і з особливою точністю підрахунків. Адже він для мисливця є незабутнім, несе в собі чимало спогадів, переживань та вражень. Оглядаючи кожен зі своїх трофеїв, у мисливця відразу «прокручуються» в голові своєрідні спогади про те, як був добутий цей трофей, особливі моменти, пов’язані з полюванням тощо. Ось чому кожен з таких трофеїв для мисливця є цінністю, незалежно від пунктів-балів, які вони отримали. Нерідко трофей, який за оцінюванням далеко відстає від бронзової медалі, але через особливі враження при його добуванні, може бути для мисливця ціннішим ніж той, що тягне на золото чи срібло, але добутий без великих зусиль.

Крім цього, оцінка трофеїв козулі створює можливість порівняти в загальній сукупності усіх добутих трофеїв в угідді за поточний рік із такими статистичними даними за попередні роки. А це вже висвітлює загальну картину популяції козулі в цих угіддях, яку можна порівняти з даними інших мисливських угідь. За цими оцінюваннями можна в подальшому робити висновки про величину популяції, якість кормової бази, навички розпізнавання та підготовку мисливців.

Вимірювання та оцінювання рогів сарни європейської

Довжину правого та лівого стовбурів рогів вимірюють від нижнього краю розетки (віночка) уздовж зовнішнього боку, прямуючи за згином стовбура до його верхівки. Знаходять середню величину, яку множать на коефіцієнт 0,5 для визначення кількості балів.

Далі визначають масу рогів у грамах, але роблять це не раніше, як через три місяці від дня полювання. Якщо у трофея збережений череп (без нижньої щелепи), то від загальної маси віднімають 90 г, якщо череп обрізаний і має лише носову кістку, маса не віднімається. Бал дорівнює масі. Якщо череп сильно обрізаний, до його маси можна додати 10–20 грамів.

Наступним кроком є визначення об’єму рогів у кубічних сантиметрах за допомогою градуйованої посудини. Роги занурюють у воду до розеток. Для отримання балів за об’єм рогів об’ємну масу множать на коефіцієнт 0,3.

Нарахування балів за загальний вигляд рогів

Перше оцінюють забарвлення рогів, його оцінюють від 0 до 4 балів: 0 балів – бліді або штучно пофарбовані; 1 бал – жовтуваті або блідо-коричневі; 2 бали – коричневі; 3 бали – темно-коричневі без блиску та 4 бали – темно-коричневі до чорних з блиском.

Далі оцінюють зернистість (перлинність) рогів, яку теж оцінюють за шкалою від 0 до 4 балів: гладкі роги (без перлин) – 0 балів; слаборозвинена зернистість (поодинокі й розсіяні зерна, перлини) – 1 бал; посередня зернистість (малі але досить численні зерна) – 2 бали; добре розвинуті зерна на усіх боках стовбура рогів – 3 бали та дуже добра зернистість на усіх боках стовбурів рогів – 4 бали.

Можна отримати надбавку за форму розеток (віночків): вузькі і низькі – 0 балів; дещо ширші і слабозернисті – 2 бали; грубі (широкі і високі) – 3 бали і нарешті дуже грубі, сильно горбкуваті – 4 бали.

Розлогість рогів вимірюють у найширшій ділянці; бали визначають із співвідношення розлогості рогів до їх середньої довжини (з точністю до 0,1%). Дуже мала розлогість (менше 30% розлогості до середньої довжини рогів) – 0 балів; мала (30–35%) – 1 бал; середня (35,1–40%) – 2 бали; добра (40,1–45%) – 3 бали і дуже добра (45,1–75%) – 4 бали. А от розлогість понад норму (більше 75%) оцінюється у нуль балів.

Наступна характеристика, яку оцінюють – якість верхівок рогів. Тупі та слабкі (короткі, тонкі) не отримують балів взагалі; роги з тупими і середньорозвиненими жовтуватими верхівками отримують 1 бал; із гострими світлими верхівками кольору слонової кістки – 2 бали.

Покращити результат можна за допомогою надбавки за правильну форму. Ця надбавка додається за гармонійний, добрий розвиток і симетричність рогів та за красу пасинків. Максимальна надбавка може становити 5 балів. У тому числі, до 3 балів – за правильну форму рогів і їх добрий розвиток, а за красу пасинків – до 2 балів (нормальна форма пасинків – 0, гарні пасинки – 1, дуже гарні – 2 бали).

Але може бути і зниження балів за ті чи інші вади, наприклад, несиметричність рогів, неправильна форма рогів, слабкий розвиток пасинків. Максимальне зняття балів може бути в межах 5 балів. З них: за аномалію розвитку – до 3 балів, за дефекти у розвитку пасинків – до 2 балів.

До рогів самця сарни обов’язково додають нижню щелепу для точного встановлення віку тварини.

Іван ДЕЛЕГАН,
Михайло ЛУЩАК,
Іван ДЕЛЕГАН,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top