Вклонитися сосні корабельній

Що буде з українським лісом, якщо допустимо загибель лісової науки.

У 1884 р. соснові бори навколо Тростянця, що на Сумщині, визнали зразковими й удостоїли золотої медалі. Через три роки місцевому лісництву на сільськогосподарській виставці вдруге присудили золоту медаль – «За успішне розведення лісових порід у великих обсягах».

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у лісові насадження вводили навіть породи, які ніколи раніше не росли на цій землі – дуб бореальний і сосну Веймутова з Північної Африки, сосну кримську і сосну австрійську, модрину сибірську і модрину європейську… Були проведені значні роботи з лісовідновлення та лісорозведення, обсадження еродованих схилів, створення чистих і мішаних лісокультур. Багаті лісокультурні традиції обумовили створення тут Краснотростянецької лісової науково-дослідної станції.

Золотий фонд

Не можна, бодай, не згадати тих, хто залишив помітний слід не тільки на Сумщині, а й на всьому Лівобережжі України, де впродовж десятиліть трудівники галузі користуються рекомендаціями вчених. Це – А.Б. Жуков, П.К. Фальківський, П.С. Погребняк, В.В. Гурський, Л.М. Бораков, Б.В. Ткаченко, І.М. Патлай, А.П. Богомолов, М.П. Літаш, М.І. Бережний… Закладені ними дослідні об’єкти з 60–70-річним терміном спостережень є унікальними і становлять золотий фонд науки.

– Нині, – розповідає заві­дувач Краснотростянецького відділення УкрНДІЛГ, кандидат сільськогосподарських наук Василь Ігнатенко, – вивчаємо питання вдосконалення способів і технології проведення рубок у рівнинних лісах України, оцінки сучасного стану захисних лісосмуг і об’єктів лісової рекультивації степової частини та заходи щодо підвищення їх меліоративної ефективності. Також розробляємо наукові підходи щодо отримання, розмноження та вивчення перспективних форм і сортів деревних порід для створення насаджень різного цільового призначення…

Старший науковий співробітник В’ячеслав Самодай: «На початку минулого століття станцією створено унікальні географічні культури сосни звичайної»

Коли ми зустрічалися з Василем Андрійовичем років 10 тому, він був директором станції. Виявляється, 2011 р. наукову установу, народжену далекого 1930-го, зробили відділенням інституту. Працювало на ній 24 чоловіки – залишилося … шість. Та що тут дивуватися, коли бачимо просто ганебне ставлення до науки з боку держави. «Живемо по-новому»: наука державі не потрібна. Але потрібна виробництву, зокрема, й лісівникам. Їхню думку влучно висловив директор Тростянецького лісгоспу Віктор Зубко:

– Станцією створені унікальні географічні культури. Лише по сосні близько 700 зразків – з насіння, зібраного свого часу з лісів від Прибалтики до Далекого Сходу. Ведеться родовід кожного дерева, записи у журналах дають змогу науковцям стежити за життям їх та їхніх нащадків, а нам, практикам, вибирати найкращих представників безцінної колекції, впроваджувати у себе. Так і по дубу, ясену, модрині. Важливе значення має вмілий підбір порід для змішаних насаджень: яких тільки поєднань не бачимо на експериментальних ділянках. У складній, як на шаховій дошці розстановці, ростуть по сусідству дуб, ясен, берест, липа, клен. Трохи далі така ж діброва, але до «букета» додана ще модрина. Практикуються різні схеми посадок, густота, агротехніка… За технологіями, запропонованими вченими і випробуваними часом, садимо ліс і ми. У нас часто бувають іноземні гості і відзначають, що лісове господарство ведеться на високому рівні. Бо стараємося йти в ногу з наукою, прислухаємося до її порад.

Інженер лісових культур Світлана Головченко на клоновій насіннєвій плантації сосни звичайної

– Без науки у подальшому не досягти високої продуктивності лісів, – продовжував Віктор Іванович. – Сьогодні вона у важкому стані, на копійчаному фінансуванні. Ми в себе стараємося допомогти їй, чим можемо: дровами, пиломатеріалами, робочою силою… Бо вважаємо, що ми зі станцією (так і продовжуємо між собою називати установу) одне ціле. Не можна допустити, щоб втратити набуте, втратити наукові кадри. Вони теж золотий фонд – усієї країни. Не треба далеко ходити за прикладами: ось наш Василь Андрійович Ігнатенко. Із 1973 року на станції, з 1983-го її директором. Маючи поважний вік, він і сьогодні займається науковою діяльністю, радо передає свої знання молодим; до його голосу, до його порад прислухаються всі лісівники області. Без таких учених, їхніх досліджень, рекомендацій ми топтатимемося на місці…

– Якось негарно скаржитися на долю, – сказав своє слово Василь Ігнатенко. – Проблема щодо фінансування стоїть досить гостро. Але ми, крім Тростянецького, плідно працюємо з Охтирським, Свеським, Краснопільським, іншими лісгоспами, допомагаємо їм створювати лісонасіннєві плантації, випробні, клонові культури тощо – і вони відповідно нас підтримують. На мою думку, знищити лісову науку ми не дамо. Вона виживе, бо ми й далі будемо працювати, давати результати і їх бачитиме країна. І зрозуміє, що без науки український ліс не матиме майбутнього. А рівень науковий у нас достатній, вчені відпрацьовують свої гроші…

Згодом я мав змогу в черговий раз у цьому переконатися – на прикладах співпраці слобожанських науковців і лісівників.

На селекційній основі

Пригадую перше знайомство з Литовським лісництвом багато років тому. Лісничий Володимир Гашута і його помічник, дружина Валентина, з неабиякою гордістю показували мені насадження на берегах річки Ворскла. Їй-Богу, хотілося низько вклонитися корабельним красуням, яким на той час було у середньому по 230–240 років. Заповідне урочище «Литовський бір» слугувало еталоном, прообразом лісу майбутнього. І слугує донині. Цього разу, на жаль, я не застав Валентини Іванівни – торік відійшла в інші світи. А Володимир Іванович продовжує працювати на тій же посаді – 27-й рік. Стежкою батьків пішов і син Іван Гашута – керує Хухрянським лісництвом Охтирського лісгоспу. Вміло керує, творчо.

У теплиці для вирощування клонів директор Охтирського лісгоспу Юрій Римар і лісничий Віктор Шукалевич оглядають прищеплені саджанці сосни

Володимир Іванович разом з молодим помічником Антоном Дощанським похвалилися холодильною камерою, де можна тривалий час зберігати насіння в постійному контрольованому температурному режимі; продемонстрували в роботі шишкосушарку, яка обслуговує все підприємство; провели територією бази відпочинку «Лісовик» – там мають змогу змістовно провести вільний час не лише лісівники. Звичайно, побували ми й у лісі, у різновікових борах, творених, з усього видно, за зразком Литовського. Спіймав себе на думці, що й перед цими соснами в майбутньому зніматимуть шапки – за сприяння науковців у лісництві закладають прекрасні ліси.

Лісничий Грунського лісництва Олександр Бабков (праворуч) і старший майстер Сергій Черков демонструють прекрасне дубове насадження на деградованих землях

З лісівниками тісно працює старший науковий співробітник Краснотростянецького відділення УкрНДІЛГ В’ячеслав Самодай. Зустрілися з ним в Охтирському лісництві – обговорював з директором Охтирського лісгоспу Юрієм Римарем і лісничим Віктором Шукаловичем подальші кроки зі створення клонової лісонасінної плантації.

Головний лісничий Дмитро Кунцевський: «Спостерігається досить високий приріст культур, створених з відбірного насіння клонових плантацій»

– Ось наша теплиця для вирощування клонів, – пояснив Юрій Володимирович. – Біля неї бачите підщепи (саджанці в горщиках), які готуються для щеплення, а в самій теплиці – вже готові прищепи минулого року. Більшість прижилися і ми їх висадимо на ділянку, де на площі 5 га створюється клонова плантація. Поставили за мету мати надійну насінну базу на селекційній основі. Дякуючи нашому науковому консультанту, справа просувається. Перша сотня привитих саджанців уже на постійному місці і добре себе почуває.

Володимир Гашута, лісничий Литовського лісництва: «Більш як 200-літній сосновий бір на березі Ворскли – еталон, прообраз лісу майбутнього»

В’ячеслав Петрович запросив до святая-святих тростянецьких учених – географічних культур сосни звичайної, закладених попередниками у 1928–30 роках. Дав вичерпну характеристику, з якої наведу кілька цікавих моментів: «Деревостану 90 років, тому ми вже отримали остаточні висновки щодо сосен різних географічних походжень, накреслили перспективи певних популяцій для використання насіння із селекційною метою на Сумщині та й загалом у північному лівобережному Лісостепу. Добре видно, як позначаються зміни клімату на деревах – вихідці з південних регіонів іноді тут ростуть краще, ніж представники північніших. Торік спільно з лісівниками заклали ще й географічні культури дугласії, яка в умовах України забезпечує високу продуктивність. Посівний матеріал передали нашому інституту колеги з Інституту генетики США, дещицю заготовили на Прикарпатті зі спеціально відібраного плюсового дерева заввишки 61 метр. Років через 20–30 матимемо попередні результати щодо перспектив дугласії різного походження. Отож не сидимо, склавши руки».

Лише сліпий не побачить плодів спільної праці вчених і лісівників. Хіба можна, скажіть, пройти мимо диво-архіву клонів у Тростянецькому лісництві – лісонасінна плантація сосни звичайної площею 19 га закладена у 1988–91 рр.

– Представлено вегетативне потомство 25-ти плюсових дерев, відібраних у нашому та Лебединському і Шосткинському лісгоспах, – розповіла інженер лісових культур підприємства Світлана Головченко, котра стояла біля витоків створення унікального насадження і тепер продовжує цю ювелірну селекційну роботу. – Живці прищеплювали на трирічних саджанцях, вирощених у поліетиленових горщиках у теплицях. Кожен із 25 рядів – окремий клон. Досить специфічний догляд за такими деревами – мине три-п’ять років і треба обрізувати центральні гілки, аби формувалася більш широка крона і в майбутньому можна було легко заготовляти шишки. Родить плантація вже давно, щороку маємо насіння з поліпшеними генетичними якостями. Саме з такого й створені молоді ліси, які ростуть навколо.

На одному із знімків читач бачить помічника лісничого Сергія Нітченка серед сосново-модринових культур, яким уже 14 років, на іншому – головного лісничого Дмитра Кунцевського у лісі шестирічного віку.

– Спільне для них те, – уточнив Дмитро Іванович, – що при створенні взяли за схеми змішування, випробувані попередниками у насадженнях 1902 року. До речі, насіння модрини теж з елітних дерев – користуємося «дарами» клонової модринової плантації, закладеної на п’яти га у Нескучанському лісництві. Спостерігаємо досить високий приріст культур. Аби отримати в майбутньому високопродуктивні деревостани, вчасно і високоякісно проводимо догляди.

Помічник лісничого Тростянецького лісництва Сергій Нітченко: «Цим чудовим соснам і модринам уже 14 років»

Тростянецький район розташований на вододілі між лівими притоками Дніпра Ворсклою і Пслом, для нього властива розчленованість лісостепового ландшафту густою мережею річкових заплав, глибоких ярів, балок. Це говорить про те, як нелегко тут вести господарство. Загальна площа місцевого лісгоспу майже 22 тис. га, з головних лісотвірних порід вирощують дуба звичайного (67,7%) і сосну звичайну (21%), а ще ясен, клен, вільху, березу. Лісокультурний фонд становить у середньому 80 га, приблизно на такій площі створюють щороку культури. Кожне з п’яти лісництв мають теплиці, де плекають понад один млн сіянців. Насіння заготовляють у генетичних резерватах (лише по дубу та сосні їх 138 га), на постійних лісонасінних ділянках, у плюсових насадженнях. Окрасою лісів є 61 плюсове дерево, представлені навіть сосна чорна та Веймутова, модрина європейська.

– Особливу увагу приділяємо патріарху – дубу, – наголосив головний лісничий Дмитро Кунцевський. – Дібровами край славиться здавна, намагаємося не розгубити, а примножувати ту славу. В урожайні роки заготовляємо до семи тонн жолудів. За можливості створюємо лісові культури посівом жолудя, допов­нюємо сіянцями із закритою кореневою системою, вирощеними в Литовському лісництві. Останніми роками створили 320 га як дуба, так і сосни в домішці з модриною. Досвід наукової станції наочно переконує, що введення інтродуцентів не тільки збільшує продуктивність лісів, а й збагачує породний склад, робить їх стійкішими, привабливішими. Багато корисного на станції перейняв наш «ас» декоративного розсадництва Михайло Красніков…

Під керівництвом помічника лісничого Нескучанського лісництва Михайла Краснікова у теплицях вирощують близько сотні декоративних порід

Про Михайла Олексійовича, помічника лісничого Нескучанського лісництва та його дітище мені довелося почути багато гарних слів від начальника Сумського облуправління лісового і мисливського господарства Віктора Чигринця. Радив обов’язково познайомитися з майстром. І я півдня провів у рукотворній казці, де зібрані екзоти ледь не з усього світу. Враження – неймовірні. Їх двома словами не опишеш, тому розповім про ентузіаста в окремій публікації. А поки що представимо його на журнальній світлині.

«Михайлові навіть сняться вкорінені живці – настільки любить свою справу, – сказав директор лісгоспу Віктор Зубко. – Так, як він своїми пучечками перебирає сіянці, як акуратно викопує їх, ніхто не зможе. Він живе розсадником, лісом. І таких працівників у нас більшість. Завдяки їм лісгосп міцно стоїть на ногах».

…Позаминулого, на початку минулого століття зразкові бори та діброви удостоювали золотих медалей. Якби й сьогодні існувала така практика, володарями найвищих нагород стали б багато рукотворних зелених островів Сумщини. Створених лісівниками в тісній співпраці з ученими.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Суми–Охтирка–Тростянець,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top