Біопаливо з трісок

Практика та перспективи.

Паливна тріска (щепа) впевнено посіла своє місце серед найпоширеніших видів біопалива, які використовуються на енергоустановках (дрова, брикети, пелети та ін.). Спеціалісти пояснюють це її дешевизною і простотою виробництва. Де вона береться і які резерви її отримання є сьогодні в Україні?

Не секрет, що починаючи зі стадії заготівлі деревини, на всіх стадіях її переробки утворюється велика кількість відходів. Це гілки дерев, вершини, сучки, пеньки, некондиційна деревина, обрізки тощо.

Тріска (щепа), завдяки дешевизні та простоті виробництва набуває сьогодні дедалі більшої популярності на ринку деревного палива. Зважаючи на це, вона має всі шанси скласти певну конкуренцію деревним пелетам і брикетам. Паливна тріска цілком придатна для використання в якості сировини для виготовлення пресованого твердопаливного матеріалу. Між іншим, такий підхід є одним із найбільш раціональних у питаннях використання та утилізації відходів деревообробної індустрії.

Нагадаємо, паливна тріска являє собою дрібні частинки, які утворюються під час обробки або подрібненням деревної сировини. Як показує практика, найбільш затребуваною на ринку сьогодні є паливна тріска на основі стовбурної деревини. Це обумовлено низкою переваг у порівнянні з іншими, зокрема:

низьким вмістом кори та інших сторонніх домішок;
низькою зольністю;
високою енергетичною цінністю;
стандартизованим розміром часток.

Паливна тріска є екологічно чистим паливом із вмістом золи, який не перевищує 3% та незначним викидом вуглекислого газу при теплотворності в межах 4500 ккал/кг. При цьому, теплота згоряння 1 кг деревної тріски відповідає 0,43 кг кам’яного вугілля, 0,31 кг залишків нафти та 0,5 кг сухого торфу. Однак, у порівнянні з деревними брикетами і пелетами, паливна тріска має меншу щільність. Крім того, від агломерованого біопалива її відрізняє висока вологість і більш низька енергетична цінність.

Попри простоту у виробництві та використанні, паливна деревна тріска вимагає певного підходу до її зберігання та транспортування. Зокрема для її зберігання необхідні особливі умови, оскільки цей вид палива має достатньо високі ризики самозаймання. Через це запаси тріски повинні зберігатися в спеціалізованих складських приміщеннях із забезпеченням усіх необхідних засобів протипожежної безпеки.

Щодо транспортування паливної тріски, то через її низьку насипну щільність вона має здійснюватися у спеціально пристосованих для цього «щеповозах». З цієї причини віддалене транспортування цього виду палива стає нерентабельним, що є суттєвим недоліком. Навіть якщо тріска буде розфасована в мішки, зберігання потребуватиме достатньо багато місця, а при незначному підвищенні вологи це паливо швидко її вбирає.

На сьогодні ринок деревної тріски продовжує розширюватися, як і сфери її застосування. Зокрема її активно використовують:

як паливо для роботи газогенераторних установок;
для виготовлення паливних брикетів, пелет, рідкого дерева і т.д.;
в целюлозно-паперовій промисловості для виробництва паперу;
для виробництва композиційних панелей, ДВП, ДСП і плит МДФ;
для виробництва продуктів гідролізу, зокрема спирту, глюкози;
в декоруванні та ландшафтному дизайні;
для копчення продуктів (риби, ковбас, сирів).

«Елітною» є тріска з деревини дуба, яку використовують при виготовленні деяких алкогольних напоїв, коньячних спиртів.

Як вже зазначалося, процес виготовлення тріски простий, вимагає мінімального набору обладнання, працівників з мінімальною кваліфікацією. Технологія виробництва абсолютно однакова для тріски різного призначення і сфери застосування.

Технологічний ланцюжок складається всього з двох етапів:

попередня підготовка сировини, яка включає в себе сортування і сушіння;
дроблення сировини за допомогою шредера.

Сьогодні бізнес із виробництва деревної тріски в окремих регіонах України набирає популярності, не в останню чергу через його наступні переваги:

технологічна простота виробництва продукції;
відносна дешевизна обладнання для виробництва тріски;
великий і постійно зростаючий ринок збуту, зважаючи на масовий тренд переходу на альтернативне паливо як в Україні, так і за кордоном;
можливість виробляти і експортувати продукцію в країни ЄС;
доступність сировини, нерідко безкоштовної.

Для різних виробництв розміри тріски різні. Оптимальні розміри тріски (довжина/ширина) складають, мм:

для целюлозно-паперового виробництва – 18–5;
ДВП – 25–5;
ДСП плоского пресування – 40–30;
гідролізного виробництва – 20–5.

За даними спеціалізованих сайтів, у жовтні середня ціна пропозиції технологічної деревної тріски становила, в залежності від сировини виготовлення і вологості, від 150 до 500 грн/куб. м. Виробники та постачальники деревної тріски традиційно зосереджені в Київській, Чернігівській, Житомирській, Львівській, Рівненській, Черкаській, Вінницькій, Дніпропетровській, Полтавській та Харківській областях України, де є відповідні сировинні можливості.

Як й у випадку з деревними пелетами та брикетами, значна кількість щепи йде на експорт. Так, за даними Українського біопаливного порталу, у 2017 році з України експортовано 443 823 т технологічної щепи.

Слід зазначити, що в Європі тріска поки що не регламентується такими суворими сертифікаційними вимогами, як, наприклад, брикети і пелети. Тому вона поставляється споживачам, здебільшого, насипом (у самоскидах або «щеповозах»), або в спеціальних мішках, так званих «біг-бегах».

Окремо відзначимо доволі новий тренд у виробництві паливної тріски. Він пов’язаний з вирощуванням спеціальних технічних енергорослин, як правило, верби, рідше тополі. Біомаса (тріска) енергетичної верби – відмінний варіант, оскільки рослина невибаглива, її вирощування не вимагає великих інвестицій. За підрахунками, в Україні є приблизно 4 млн га малородючих земель сільгосппризначення, на яких невигідно вести традиційне сільське господарювання. Тому окремі компанії ведуть на таких землях посадку енергорослин із подальшою переробкою в паливну щепу.

Потенціал цього напрямку, який має всі шанси перетворитися на окрему сферу бізнесу, надзвичайно великий. Як підрахували вчені, з 1 млн га можна зібрати 11,5 млн т врожаю енергокультур, які здатні замістити 5,5 млрд куб. м природного газу. А загальний потенціал енергокультур, які є можливість вирощувати в Україні, може замістити близько 20 млрд куб. м природного газу, що становить майже 2/3 потреб країни в газопостачанні.

До речі, цей напрямок вже доволі давно і активно розвивається в Європі, особливо в Польщі, Ірландії та скандинавських країнах. Для місцевих фермерів це досить прибутковий бізнес і покращення стану земель, для територіальних громад — плата за оренду, створення нових робочих місць, для країни — енергонезалежність та покращення екологічного стану. За прогнозами, до 2020 року площа земель, яку в ЄС може бути виділено під енергокультури, зросте до 20,5 млн. Сьогодні тріска з енергетичної верби використовується переважно на теплоелектро­станціях і приватних котельнях для виробництва тепла та гарячої води.

На завершення зазначимо, що головними перешкодами для розвитку виробництва деревної тріски, зокрема, й зі спеціально вирощуваних технічної верби та тополі, є загальна складна економічна ситуація в країні, а також відсутність підтримуваного державою ринку біопалива.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top