Історія одного конструктивного рішення

Про замки коробчатого типу Енсона-Ділі для переломних мисливських рушниць.

Історія одних з найвідоміших і найнадійніших у світі замків для мисливських рушниць, розробниками яких були англійські зброярі Енсон і Ділі розпочалась 140 років тому.

Точка відліку часу лінії замків коробчастого типу почалася з розробки англійськими зброярами Енсоном і Ділі нової моделі двоствольної рушниці з внутрішніми курками, деталі механізмів замків якої були розміщені у пазах ствольної коробки. У 1875 році зброярі з Туманного Альбіону отримали Патент на цей винахід і це незвичайне на той час конструктивне рішення зразу отримало гідну оцінку у майстрів усього світу, які одразу почали обладнувати моделі своїх переломних рушниць замками Енсон-Ділі.

Але життя не стояло на місці, і з часом, використовуючи схему цього замка, як базу, виробники зброї модифікували її. Деякі послідовники Енсона і Ділі конструювали нові, достатньо вдалі замки, які вони впроваджували у масове виробництво.

Новизна ідеї Енсона і Ділі полягала не тільки у місці розташування замків, а й в оригінальності їх механічної схеми, яка відрізнялася простотою компонування деталей, невеликою їх кількістю, логічною роботою механізму при відкриванні та закриванні стволів під час заряджання рушниці. Весь механізм замків монтувався у спеціально виконаних пазах ствольної коробки знизу якої закривався кришкою. Прості монтаж і підгонка деталей замків спрощували їх виробництво, а не складна форма його деталей дозволяла їх виготовлення на металообробних верстатах. Тому дітище Енсон-Ділі стало широко використовуватись у масовому виробництві мисливської та спортивної зброї.

Як це працює

У замках Енсон-Ділі присутні два ударно-спускових механізми, що працюють незалежно один від одного – кожен на свій ствол. При відкриванні затвора, стволи опускаються вниз, і цівка у гнізда якого входять кінці передніх коротких плечей важелів, що зводять курки, повертає ці важелі на їхніх осях. Другі довгі кінці важелів впливають на плечі курків. Курки при цьому стискають пласкі v-подібні бойові пружини (розміщені у пазах подушок ствольної коробки).

Самі курки у цей момент своїми бойовими упорами входять у зчеплення з шепталами, змонтованими у верхній частині порожнини ствольної коробки, і таким чином встановлюються на бойовий взвід. Після закривання стволів, рушниця готова до пострілу. Бойки з’єднані з курками. Натисканням на спусковий гачок виконується поворот шептала на його осі, цим рухом курок знімається з бойового упору, і він, рухаючись під впливом зусилля стиснутої бойової пружини, завдає своїм бойком удар по капсулю-запальнику.

Запобіжники

Ця система ударно-спускового механізму отримала широке визнання, її використовують практично без змін у виробництві сучасних мисливських рушниць. На деяких моделях таких рушниць встановлюють індикатори зведення курків, що представляють собою шпильки, які зведеними курками виштовхуються і виступають за верхній габарит коробки. Це допомагає легко (навіть на дотик) контролювати положення курків (зведені вони чи ні). Рушниці також оснащуються автоматичними запобіжниками двох типів. У деяких моделях рушниць вони блокують курки, в інших рушниць – тільки шептала й спускові гачки. Рушниці з запобіжниками, що блокують курки, безпечніші в експлуатації, у зв’язку із запобіганням непередбаченого зриву курка з бойового взводу, що виключає випадковий, мимовільний постріл навіть при падінні рушниці. Для виконання пострілу кнопку запобіжника необхідно перевести вперед.

Переваги та недоліки

У спеціальній зброярській літературі можна зустріти багато міркувань щодо недоліків замків системи Енсон-Ділі, у порівнянні з класичними замками, змонтованими на бічних дошках, еталоном конструктивного рішення яких є замки фірми «Голланд-Голланд», запатентовані у 1908 році. Але сперечатися про це можна довго, і мені здається, марно.

Безсумнівно, від своєї появи, замки Енсона і Ділі мали повне право на життя, але у нашому світі іноді панує консервативність думок.

Навіть у Великобританії, де в той час панували традиції старої англійської національної школи зброярів, яку заклав ще Ментон і розвинули його послідовники, були люди подібні Девіду Уотерсу, який у своїй роботі «Традиційне англійське» про замки Енсона і Ділі відгукувався позитивно: «Новачки, що використовують рушниці, іноді вважають, що замок Енсон-Ділі гірший, ніж замок на бічній основі. Однак це не зовсім так. Замок Енсон-Ділі міцніший. Одним з плюсів замка на бічній основі – є те, що у нього більша площа металевої поверхні, а значить, граверу є де розгулятися і показати свою майстерність…».

Компонування замка Енсон-Ділі, деталі якого розміщені, як зазначалося вище, у внутрішніх пазах ствольної коробки, дозволяють зберігати монолітну цілісність зовнішніх стінок корпуса ствольної коробки, що допомагає зберегти її міцність. А це означає, що така ствольна коробка здатна витримати підвищені навантаження боєприпасами при стрільбі потужнішими від звичайних дробових набоїв.

Багато виробників мисливської зброї використовували розроблену Енсоном і Ділі конструктивну схему переломної рушниці для створення не тільки гладкоствольних рушниць, але й моделей комбінованих дво- і триствольних рушниць, а також штуцерів. Багато компаній випускають таку зброю у різних класах. Наприклад, фірма Зауер, відома своїми трійниками і двійниками – відносяться до рушниць середнього розбору. Так, наприклад, фірми «Вестли-Річардс» і «Рігбі» з кінця ХІХ століття виготовляють штуцери системи Енсон-Ділі відмінної якості у різних калібрах, від набою 7х57 до потужних – 458 калібру (11,63х71).

До позитивних якостей системи Енсон-Ділі необхідно віднести й те, що в оригінальному виконанні бойки виготовляються разом з курками. Таке рішення дало змогу скоротити час спрацьовування механізму замка до моменту удару бойка по капсулю.

Але нічого ідеального не існує, так і замки системи Енсон-Ділі мають деякі недоліки. Монтаж деталей у пазах ствольної коробки не дає до них доступу без роз’єднання приклада і ствольної коробки, а також зняття нижньої її кришки. Це унеможливлює швидкий огляд механізму замка і ускладнює його технічне обслуговування.

Відомий зброєзнавець Еміль Штейн­гольд висловився так: «При всій своїй конструктивній простоті і зручності у виробництві, система Енсон-Ділі дуже незручна в експлуатації. Для огляду, догляду та ремонту замка доводиться розбирати мало не всю рушницю. При цій системі курок роблять як одне ціле з бойком. Поломка останнього веде до заміни усього курка, що коштує дорожче, ніж заміна самого бойка. Бойові пружини у цих рушниць короткі, працюють з великим напруженням і відносно часто виходять з ладу…».

Але з думкою про бойові v-подібні пласкі пружини замків системи Енсон-Ділі я дозволю собі не погодиться. Мій власний, більше, ніж двадцятирічної досвід експлуатації рушниці ІЖ-26Е, у якої замок, точна копія замка моделі Зауер із внутрішніми курками й верхнім розташуванням шептала (тобто система Енсон-Ділі в оригінальному вигляді), спростовує висловлювання Штейнгольда. Бойові пружини працюють бездоганно. Теж саме підтверджують і власники рушниць Зимсон і Зауер післявоєнного випуску, рушниці яких і до нині, вже більше шістдесяти років, з оригінальними бойовими пружинами і бойками перебувають у робочому стані.

У 1958 році на Іжевському механічному заводі випустили нову модель ІЖ-58. Її розробник Л. Пугачов дещо змінив оригінальне рішення Енсона і Ділі, замінивши плоскі бойові пружини – витими циліндричними, надітими на стрижні, що зводять курки. Хоча подібне рішення вже застосовувалося раніше в рушниці 21-ї моделі Вінчестера ще у далекому 1878 році і було запатентовано Вільямом Скоттом і Томасом Бейкером.

Можна наводити багато прикладів замків, конструкції яких беруть свій початок від винаходу Енсоном і Ділі, можна критикувати чи хвалити цей механізм, але ж не варто забувати, що піонерами створення рушниці зі ствольною колодкою коробчастого типу, в пазах якої вмонтовані замки, залишаються зброярі фірми «Вестлі Річардс» – Вільямом Енсоном і Джоном Ділі (William Anson, John Deeley), вдале конструктивне рішення яких вже впродовж ста сорока років успішно використовується зброярами усього світу.

Володимир ВИПРИЦЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top