«Живе срібло» Осмолоди

Як лісівники повертають гірським потокам втрачену славу форельних.

Про те, що біля витоків форельного господарства стояв доктор філософії, лісівництва і права Микола Саєвич, нагадує меморіальна дошка з барельєфом вченого. За радянської влади тут хазяйнував лісокомбінат – паралельно з реставрацією двоповерхової дерев’яної дачі в Підлютому відновлював старі ставки, будував нові. Якщо за Миколи Саєвича рибу розводили в чотирьох, то в середині 60-х років уже в 36-ти. У 1995-му в Осмолоді організували держлісгосп, який від часу створення впродовж півтора десятка років очолював Ігор Бойчук. Пригадую його розповідь, коли я вперше побував на цьому підприємстві: «Щоб не занапастити унікальний рибний підрозділ, при поділі з лісокомбінатом вирішили взяти його під своє крило. Розуміли, що буде важко – лісгосп зароджувався практично з нуля, але бачили, що крім лісівників, нікому він більше не потрібний, ніхто благодійно не вирощуватиме малька і не випускатиме його у водойми».

Готуючись до нової зустрічі з горянами, я перечитав старі записи, зроблені в Осмолоді, аби відновити в пам’яті інформацію про форель. У природних умовах, просвітлювали мене господарі, водиться струмкова. Якщо більшість риб восени готується до зимівлі, то вона в жовтні-листопаді нереститься. Для ікрометання піднімається у верхів’я річок і потоків, де стрімка течія (1,5–3 метри за секунду) та неглибоко (20–60 см). Зазвичай, біля перекатів самки на кам’янистому дні розгортають хвостом гальку, в утворену ямку (гніздо) відкладають ікру і знову загортають камінням. Під шаром гальки, яка промивається проточною водою, до настання весни розвиваються зародки. Дуже багато їх гине – у пащах харіусів, гольянів, мнюхів. Та й сама «царівна» неабияка ненажера – натрапить на ікру чи мальок, і вони негайно опиняться в її утробі. Якщо врахувати низьку плодючість струмкової форелі (відкладає від 200 до 600 ікринок), а також масове браконьєрське винищення кращих плідникових екземплярів під час нерестового ходу, то стануть зрозумілими причини вкрай повільного відновлення запасів цінної риби природним шляхом. Раніше підсобляли інші форельні ставкові господарства (їх було чотири в області), тепер малька вирощує й випускає у вільне плавання в річку Лімницю та її притоку Молоду лише лісгоспівське. Спеціалізуються на райдужній форелі – ця уродженка Північної Америки добре акліматизувалася в Карпатах.

…І ось довгоочікувана зустріч. Впізнаю давніх знайомих: завкомплексом Галину Бойчук (уже 30 років на відповідальній посаді!), майстра на всі руки (він і тесля, і слюсар…) Івана Дмитріва, знайомлюсь із рибоводами – двома Наталями Кравчук, Наталією Гуменюк, Оксаною Тимків. «От і вся наша дружна рибацька сім’я, – усміхається Галина Василівна. – А вирощуємо невеличким колективом щороку до сотні тисяч малька риби, яку інакше, ніж «царська», не називають».

Перш, ніж зробити екскурсію «апартаментами» сріблястих красунь, послухаймо директора лісгоспу Олексія Фрика. Останні 10 років він біля керма підприємства, уміло керує ним, вивівши в число кращих не тільки в області, а й в країні.

Директор лісгоспу Олексій Фрик спостерігає за тим, як поводить себе форель у ставках, чи не хворіє

– У сьогоднішніх умовах не можна сказати, що рибний промисел приносить прибутки, – ділиться думками Олексій Богданович. – Але головне для нас не це. Ми не можемо занедбати те, що такими великими зусиллями творили й берегли наші попередники. Форельне господарство стало візитівкою всієї Бойківщини, району, облуправління лісового і мисливського господарства, лісгоспу. Сюди приїздять на екскурсію діти з багатьох шкіл – де в окрузі ще є такий дитсадочок для рибок? Тут проходять практику студенти, на базі комплексу проводять дослідницькі роботи аспіранти. Мальовничий загадковий куточок не обминають туристи – завертають не лише щоб купити риби на юшку. Тут є чому подивуватися, є чого повчитися у висококласних фахівців-рибоводів. Отже, ми не викачуємо природні багатства, а все робимо для того, аби примножувати їх. Для нас не головне прибутки від рибництва (це не основна галузь підприємства). Головне для лісгоспу інше – сприяти відновленню біологічного життя в гірських річках, поверненню їм втраченої слави форельних. З цією метою випускаємо щороку в плавання десятки й десятки тисяч штук малька. Бо що ж то за Карпати без «живого срібла»? І, звичайно, намагаємося грамотно вести лісове господарство – аби не оголеними були карпатські схили, аби зелена сторожа охороняла голубі потоки. Забезпечимо належні умови – відродиться й річкове багатство…

Корм для сріблястих красунь від Івана Дмитріва

Понад 1 га площі в урочищі Лютошари займає каркас із 32-х ставків. Усі сполучені каналами, якими подається проточна вода з Молодої (будівельники лісгоспу цієї осені здійснили реконструкцію перепаду на річці – один потік спрямовується в бік ставків, інший іде своїм шляхом до Лімниці). Кожна вікова група (від одно- до чотириліток) утримується в окремих водоймах, від вимивання живого племені «стережуть» металеві решітки. Розселяють малюків навесні під час інвентаризації. Ставки поділяються на зимувальні та літувальні (нагульні й виросні). Стежать, аби в одному перебували особини приблизно й однієї маси, бо великі поїдають менших. Чим не «канібали»? Найкращих самців і самок відбирають до ремонтних груп. В окремих ставках завглибшки до 4-х метрів розкошує маточне поголівя – зазвичай утримують близько 600 маток, які в трирічному віці вже дають ікру.

– Найгарячіша пора настає в березні, – розповіла Галина Бойчук. – Наприкінці місяця виловлюємо самців і самок, що зимують в одному ставку, і переносимо в окремі водойми. Маточна форель має бути великою, нежирною, тобто елітною – найкраща й дасть потомство. Рибоводи в окрему посудину доять ікру самок, потім – молочко самців, яким запліднюють ікру. Усе виконується вручну, за стерильної чистоти. Закладають ікру в інкубатор, 40–45 днів триває інкубаційний період. Одержану молодь підгодовуємо кип’яченим молоком і білком яєць, звареним на молоці. Сушимо жовток, подрібнюємо на порошок і теж подаємо в апарат. Коли мальок навчиться їсти, випускаємо в чисту річку. Вибираємо місця з помірною течією, зі стійким дном. Перевозимо в бідонах.

– Виживає, на жаль, – не весь, – продовжувала Галина Василівна. – То поїдає його доросла риба, то перемелюється під час паводків… Але тут ми вже безсилі: допомагаємо природі в міру можливостей. Дещицю малька залишаємо для вирощування товарної риби, аби продати її та бодай частково покрити затрати. Попит дуже великий, та надто вже дорого обходяться корми. Вони в нас не штучні, а лише природні, без усіляких хімічних домішок – здебільшого виробництва польської фірми «Аллер». Основні компоненти їх – продукти риби та субпродукти з олійних рослин, зерно пророслої пшениці, жири, вітаміни, мінерали. Росте товарна форель до 2,5–3 років, важить у такому віці в середньому 125 грамів. Досить тендітна…

Що ж, справді «царська» форель виходить. Подякуймо ж горянам, котрі вболівають за природу рідного краю, роблять усе для того, щоб багатшою, барвистішою, здоровішою ставала вона.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Івано-Франківська область,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top