Олег Яремко: «Варто сподіватись на ресурс області»

Запровадження податку на землю і збільшення рентної плати – не привід відмовлятися від головних пріоритетів.

Завершився 2018-й рік. Уже третій – без копійки фінансування лісової галузі з держбюджету. Непростим він видався і в законодавчому полі – запровадження податку на лісові землі і на 50% збільшення ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що набрали чинності в 2019 році. Про це, а також про зміни, яких потребує галузь, розмовляємо з начальником Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Олегом Яремком.

– Олеже Павловичу, підбиваючи підсумки роботи за 2018 рік, скажіть, будь ласка, яким він був для лісової галузі Тернопільщини?

– Завершення року як для людини, так і підприємства – це завжди підбиття підсумків і плани на наступний рік. Для лісогосподарських підприємств постійно на часі завдання щодо заготівлі насіння, його зберігання, висівання, вирощування саджанців, посадки лісу, догляду за культурами. Усе це робимо протягом року. У 2018-му лісогосподарські підприємства області посадили 655 гектарів лісу. 460 гектарів відновили на зрубах і з них 50 гектарів виділили під природне поновлення. Щороку суттєво збільшуємо площі для посадки нових лісів на деградованих і малопродуктивних землях. Якщо в 2016-му і в попередні роки висаджували по 30–33 гектари, в 2017-му – посадили 61 гектар, то на 2018 рік ми запланували посади 150 гектарів лісу і виконали план. Лісистість Тернопільщини невелика – 13,3%, а повинна бути, з точки зору науковців, не менше 20%, тому перед лісогосподарськими підприємствами краю стоїть завдання збільшити цей показник. Торік прийняли Програму розвитку лісового господарства Тернопільщини на 2017–2021-й роки, в якій йдеться про збільшення лісистості на 500 гектарів за власні кошти підприємств. З обласного бюджету передбачене фінансування на виготовлення правовстановлюючих документів на нові землі. Останні ж надходження з держбюджету були ще три роки тому. У 2017–2018 роках працівники лісогосподарських підприємств області спільно з фахівцями управління геокадастру оглянули 4190 гектарів малопродуктивних і деградованих земель, опрацювали питання щодо виготовлення правовстановлю­ючих документів. І ми вже маємо їх на півтори тисячі гектарів. У 2019 році плануємо узаконити решту. У нас є вдосталь садивного матеріалу для нових лісів. Ми виростили 7 мільйонів саджанців у лісових розсадниках. Також вирощуємо садивний матеріал із закритою кореневою системою. У Скала-Подільському лісництві Чортківського лісгоспу побудували спеціальний павільйон, де можна вирощувати до 200 тисяч саджанців. Таким методом виростили сто тисяч садивного матеріалу дуба. Решта – модрина. Хотів би зазначити, що лісогосподарські підприємства, крім лісовідновлення і лісорозведення, проводили заготівлю й реалізацію деревини. Реалізацію здійснюють виключно на аукціонах. Тому ціна, яка складається для покупців-переробників – ринкова. За 11 місяців 2018-го року реалізували деревини на 227 мільйонів, а це на 20 мільйонів більше, ніж за аналогічний період 2017 р. Експорт дров’яної деревини зменшився, проте підприємства лісового господарства її реалізацію збільшили на внутрішньому ринку. У першу чергу, забезпечуємо населення, бюджетні установи. Купують дров’яну деревину також юридичні та фізичні особи, які її переробляють.

– Які проблеми виникали впродовж року?

– Найболючішим питанням були зміни до Податкового кодексу України, які 10-го липня прийняла Верховна Рада України. Йшлося про обкладання податком у 5% усіх лісових земель, не враховуючи те, що на цій землі садивний матеріал дасть результат не менше, ніж за 60–80 чи 100–120 років. На сьогодні лісогосподарські підприємства платять рентну плату. Нові зміни до закону набули б чинності з 1-го січня 2020 року. За розрахунками лісогосподарських підприємств, вони були би неспроможні сплатити навіть оцей один-єдиний податок на землю. Можливо, більш ресурсним областям таке б вдавалося, але Тернопільщині, яка була дотаційною областю і три роки не отримувала фінансування з державного бюджету, це було б надто складно, або й взагалі неможливо. Я вже не кажу про матеріальні витрати на виробництво, на заробітну плату і податки, які сьогодні сплачуємо. Приємно, що Держлісагентство, вся лісова спільнота, науковці доклали зусиль, щоб це питання порушити на державному рівні. У кінцевому результаті ухвалили нові зміни до закону, і лісогосподарські підприємства будуть сплачувати 0,1% податку зі всієї землі. Закон набрав чинності з 1-го січня 2019 року. Для лісгоспів Тернопільщини і це велика ставка, щоби її подужати, тож доведеться вишукувати резерви і економити, хоча ці кошти можна було б спрямувати на переоснащення обладнання, лісозаготівельної техніки, можна було б їх дати на нову техніку для догляду за лісовими культурами.

– 4-го грудня 2018 р. на колегії Обласного управління лісового та мисливського господарства Ви сказали, що доведеться економити, аби якось цю ситуацію врегулювати. Що мали на увазі?

– Ми створили робочу групу для того, щоб детально проаналізувати наскільки ефективне використання матеріальних затрат на виробництво, що нам необхідно, а від чого можна відмовитися. Будемо переглядати перелік витрат для того, щоби скоротити затратну частину там, де можливо, і збільшити заробітну плату, сплатити податки, але щоби підприємство і надалі залишалося прибутковим. Нині рентабельність у середньому по наших підприємствах становить 1,9–2,2%. Ми повинні спрацювати у 2019 році так, щоби жодне збільшення податків не завадило реалізовувати намічені лісогосподарські плани.

– Чи буде вигідно брати в громад неугіддя під нові насадження після збільшення рентної плати до 50% і запровадження податку на лісові землі?

– Коли ми поставили завдання взяти нові деградовані і малопродуктивні землі під залісення в 2017 році, то цього закону ще й близько не було. Тому рішення, на мою думку, було надзвичайно правильне. Не можу сказати за інші області, за інші управління, але ми з 2016 року над цим працювали. Коли опинилися біля того, що взявши землі, за них доведеться платити, а з них дохід буде через 60–120 років, ми все ж не відмовилися від своїх планів. Зробили розрахунки скільки доведеться сплатити податку і чи це вигідно лісівникам. Але інколи варто дивитися не тільки на сьогодні і на вчора. Коли перед нами стоїть питання збільшення залісення і відтак сплати земельного податку місцевим громадам, то навіть, якщо це обтяжливий податок, варто пам’ятати про те, що ми – лісівники, і про те, що для нас є пріоритетом. Ми робимо це для людей. Затрати варто врахувати, але варто враховувати і екологічний, і природний аспекти.

– Скажіть, чи активно громади відгукуються на такі ваші пропозиції?

– На сьогодні питання землі є досить напруженим. Навіть, коли йдеться про місця, які нікому непотрібні. Буває самозалісення, коли дерева різних порід сягають і метра, і півтора, а деколи і до двох метрів висоти. Ці території варто надати лісівникам, щоб вони з них впорядкували справжній ліс. Та інколи люди не усвідомлюють того, що ліс садять для них. Тому, не без того, що це дається з труднощами, але дуже багато людей в громадах йдуть назустріч лісівникам. Не без переконань, але все-таки погоджуються. Тому 4190 гектарів за два роки – чимала цифра. Це була дуже копітка робота лісівників, за що їм велике дякую.

І, якщо сьогодні когось сумнів бере, бо доведеться платити податок, то повірте, що це ще не найкатастрофічніша ситуація. Душу повинно гріти те, що створимо новий ліс і він залишиться для наступних поколінь.

– На вашу думку, яких реформ потребує лісове господарство?

– Нині обговорюються пропозиції про запровадження моделей Польщі, Прибалтики, інших країн Європи. На мою думку, не варто копіювати когось, тому що в Україні регіони мають різні кліматичні умови, кожне підприємство свій ресурс. Тому нам потрібно виходити з того, що маємо.

У тій же Польщі можна запозичити таке. Як я вже зазначав, три роки поспіль лісова галузь України не має бюджетного фінансування.

У Польщі це по-іншому. Платиться рентна плата, податки. Але ті податки, що заплатило лісове господарство, частина з Державного лісового холдингу «Державні ліси» спрямовується до держбюджету, а решта – на ведення лісового господарства. От на сьогодні в нас із чистого прибутку лісогосподарських підприємств потрібно сплатити 75% податку. Це окрім інших податків. От, як може розвиватися за 25% лісова галузь області? Що можна купити? Припустимо, є 5 мільйонів чистого прибутку в підприємства. І з 5-ти мільйонів 3 млн 750 тисяч потрібно перерахувати до держбюджету. Залишається 1 млн 250 тисяч гривень. Нині трактор більше коштує. Я вже не говорю про іншу заготівельну чи переробну техніку. Це один із таких моментів, що варто задуматися: чи ми хочемо, аби галузь процвітала, чи щоб вона жевріла, а потім сказали, що там не хочуть працювати, або їм щось не вдається.

– Нашій області щось перепаде з держбюджету?

– Не хотів би забігати наперед, але при такому фінансуванні, мабуть, не варто розраховувати. Варто сподіватися на ресурс області і на ефективний підхід до господарювання.

Лариса МИРГОРОДСЬКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top