Як зайці на «Ленд Крузері» мандрували

У Козятинському районі Вінниччини підприємці-ентузіасти заснували та утримують перший в області розплідник зайців.

Олександр Фурман, один із засновників розплідника, який заснувала група ентузіастів, мисливців та любителів природи, поділився своїм досвідом з «Лісовим і мисливським журналом».

– Мої тато, дідусь, дядько – усі мисливці. Дядько був бригадиром колективу у сусідньому із Вінниччиною Бердичівському районі Житомирщини. Тато брав мене на полювання з дитинства. Тож полювання для мене непросто захоплення, а стиль та спосіб життя. Взагалі, за фахом я юрист та великий прихильник полювання із гончими собаками на хутрового звіра – зайця, лисицю. Тримаю собак породи естонська гонча. В цьому році на республіканській виставці мисливських собак зі всієї України ми вибороли золото. Чесно скажу, я просто обожнюю цю породу, – розповідає Олександр Фурман. – Оскільки я гончатник із великим стажем, то із друзями-однодумцями часто замислювався, чому зайця в наших рідних краях стало так мало? Що, його теж до Червоної книги заносити? Але ж всі мисливці хочуть, аби були зайці і були добрі трофеї…

Олександр Фурман: «Біжи на волю, вухань!»

Наша команда – друзі-мисливці, любителі природи – це я, Сергій Бондар, Олександр Струшинський, Анатолій Горобченко, Василь Осіпов, до речі, суддя міжнародної категорії з гончих собак, та Олександр Шелухін. Нам дуже допомагав тодішній голова Козятинської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок Володимир Зайчик.

Володимир Зайчик (праворуч) випускає зайчика

Ми поступово прийшли до ідеї зайнятись розведенням вухатих та відтворенням їхнього поголів’я на рідній Козятинщині. Спершу в Бродецькому орендували ставки. Встановили бесідки, навели лад, створили охорону. Територія близько шести гектарів. Далі обгородили її та завезли перших вухастиків. Це було три роки тому. Так й почався наш експеримент із розведення зайців на Вінниччині…

– А де Ви придбали зайців для розплідника?

– У Рівненській та Чернівецькій областях та неподалік самої Румунії. Я познайомився з чоловіком, який розводить у вольєрах зайців на Рівненщині. Вивчав його досвід, спілкувався. Так само у Чернівецькій області. Там ми купляли так званих «румунських» зайців. Спершу привезли на Вінниччину 53 зайці. Закупляли тварин віком від одного до трьох років – найкращий парувальний та репродуктивний вік. Та дещо старших. Купляли їх за ціною близько двох тисяч гривень за кожну особину. Самок брали більше – пропорція 10 самок на двох самців.

– Розкажіть, будь ласка, про перевезення тварин до Він­ниччини? Як вони переносили дорогу?

– Жодних вантажівок чи автобусів. Ми кожного разу везли звірят у багажному відділенні автомобіля «Тойота Ленд Крузер». Максимум комфорту, навіть кондиціонер у багажнику. Тримали, звичайно, їх у клітках, бо це ж дика тварина. Але жодних якихось уколів їм не робили. Звірята чудово перенесли переїзд. Жодна тварина не загинула дорогою до своє нової домівки, навіть не хворіли. Але у транспортуванні теж є свої нюанси, раніше ми їх не знали, але згодом навчилися завдяки своєму досвіду.

Й доглядати за зайцями нас теж ніхто не вчив. Наведу цифри, якщо у природі зайчиха, зазвичай, приводить від двох до чотирьох малюків у кожному приплоді, то у нас є самиці, які й шість дитинчат уже успішно народжують і вони всі виживають. Отож зайцям у нас добре! Усі, без винятку, наші зайці чиповані та пронумеровані, мають спеціальні тавра. Нині в розпліднику вже більше ста вухатих. Наші зайці – це вже наші улюбленці, навіть майже діти. Завжди думаємо про них, як там вони, що з ними.

– Поділіться детальніше про ваш розплідник.

– Все як у природі: кущі, дерева, струмки, ставки, аби було де зайцям воду пити. Лише загороджено від сторонніх людей та тварин. Є цілодобова охорона. Але у нас жодним чином не зоо­парк чи якась кроляча ферма. Так, наші охоронці дають тваринкам, крім їхнього постійного харчування, ще зерно, взимку гранули із вітамінами. Є годівнички, солонці. Але в основному зайці харчуються самостійно. Мешкають теж самостійно, як і належить у природі. Навіть й у вольєрі – вони дикі тварини, не ручні чи декоративні, бо так має бути!

– А навіщо на Вінниччину везти зайців з таких віддалених країв? Яка різниця між «вінницьким» та «румунським» зайцем?

– На жаль, зайця у нас лишилося мало. Є й інша проблема, немає «свіжої крові», отже, йде поступове виродження популяції. Тому ми завезли «румунських» та рівненських зайців, аби розбавити кров нашого поголів’я. Стосовно «румунських», то це лише назва. Зайці українські, просто з тих місць, де неподалік Румунія. Але зовні він трішки відрізняється від вінницьких русаків – тулуб більших розмірів, дещо більші очі та вуха.

До речі, ми ще плануємо закупити зайців з-під самої Білорусі. Це буде суттєве оновлення поголів’я наших хутрових тварин.

У липні цього року вже вперше випустили у природу 33 наших дорослих вихованці. Є «рівняни», є «чернівчани», є «румуни». Хай бігають та плодяться. Серед випущених на волю тварин було як мінімум десять вагітних зайчих. Вони восени теж зможуть привести потомство. Навіть екс-голова нашої райради УТМР Володимир Зайчик з радістю розповів, що у нашому районі це перший випуск зайців у дику природу мінімум як за 50 років. Будемо продовжувати це робити. Піде далі блага справа!

Олександр Фурман із однодумцями добре розуміють – вольєр із зайцями неодмінно вабить хижаків… Не лише чотирилапих та крилатих, а й двоногих…

– На щастя, лисиці чи інші хижаки до вольєра із нашими зайцями не діставались. Наша охорона щоразу перевіряє, чи на місці огорожа, чи немає підкопів хижаками тощо. Хижі птахи, бувало, нападали на зайців. Крім зайців, у тих самих вольєрах є фазани. Даху у вольєрі немає, тож шуліки, спокусившись фазанами, добували й зайців. Але, на щастя, такі випадки поодинокі, – каже Олександр Фурман. – У жодному разі ми цього намагаємось не допускати, це ж стосується й браконьєрства. Ми провели роз’яснювальну роботу із місцевими людьми, колективами мисливців. На випадок вчинення злочинів відпрацювали й чіткий механізм спільних дій із поліцією, екологічною інспекцією.

Штраф за незаконно відстріляного зайця нині становить близько восьми тисяч гривень, плюс адміністративна та кримінальна відповідальність. Спроби браконьєрства треба рішуче різати під коріння! Потрібно виховувати та навчати людей любові та поваги до диких тварин, бо куди це годиться знищувати десятками зайців вночі з-під фар чи за допомогою тепловізора. А потім наші поля та лісосмуги порожні – жодної тваринки. На щастя, випадків браконьєрства у нас не було. Але ми завжди готові дати відсіч таким «горе-мисливцям».

– До речі, Ви казали, що займаєтесь і фазанами? Розкажіть, будь-ласка, про ваш досвід їхнього розведення.

– Так, паралельно із зайцями ми займаємось фазанами. Теж близько трьох років тому закупили маточне поголів’я у Білій Церкві. За кілька разів придбали більше трьохсот молодих птахів. Птахи виросли, тож паралельно із зайцями випускали й фазанів. Триста особин! Це рекорд для Козятинщини. У нашому районі фазани взагалі ніколи не водились, тепер є.

Наші фазани поводяться досить цікаво. Навіть вже після випуску на волю вони знову час від часу прилітають та приходять до вольєрів, де мешкають поруч із зайцями. Часто ночують разом із зайцями. Бачимо, що у фазанів вже є виводки. Але птахи мігрують і селами Козятинщини. Дуже приємно, коли сільські люди кажуть, що бачили гарем чи поодиноких фазанів. Є у наших вольєрах й маточне поголів’я. Плануємо знову закуповувати птахів.

Поки що на нашого фазана суворо заборонено полювати. Вирощуємо їх на майбутнє, на перспективу. Далі ними займатимемося, паралельно із зайцями.

Скажу відверто, що утримання зайців та фазанів вимагає дуже багато коштів. Так, ми – підприємці, є звідки брати інвестиції. Але це, дійсно, дуже великі витрати. Закупівля нових звірів та птахів, витрати на їхнє харчування, утримання розплідника, заробітна платня охорони та працівників. Хтось спитає: «А навіщо це вам?» Дуже хочеться, аби наші діти, онуки бачили диких, живих тварин у природі, а не у зоопарку, музеї чи на малюнках. Те, що ми робимо –живий приклад того, що мисливці не «вбивці», а, в першу чергу, дбають про тварин, охороняють, допомагають їм, піклуються про них.

Будемо раді, якщо якесь мисливське господарство захоче теж займатися зайцями та фазанами. Будь-ласка, дійте, робіть свої перші кроки. Звісно, проблем та питань теж вистачає. Але досвід поборе всі складнощі!

ПРЯМА МОВА

Володимир ЗАЙЧИК, екс-голова Козятинської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок:

– У принципі, ситуація із поголів’ям зайця-русака в угіддях УТМР Вінниччини стабільна. Наш район дуже великий, площа угідь близько 90 тисяч гектарів. Кількість зайця у нас за матеріалами обліків відповідає нормам. Але хотілось би краще. Тож допомога ентузіастів з Бродецького дуже необхідна та важлива. Хай це спершу лише 33 випущені у природу зайці, але поступово їхня свіжа кров буде дуже корисною для нашого поголів’я та його подальшого збільшення. Наші колеги-ентузіасти та ми разом випускали цих зайців у офіційно визначених відтворювальних ділянках, де полювання заборонено. Тому сподіваємось, що тварини добре приживуться. Так само у тих місцях випускали й фазанів. На фазанів, як вам вже повідомили, полювання категорично заборонено. Є інформація, що фазани теж досить добре прижились у нас.

Так, за радянських часів Товариство приділяло дуже велику увагу поповненню популяції зайця. Були господарства з їхнього розведення. Відловлювали тварин та переселяли до інших областей, районів, мисливських господарств. Аби підтримувати поголів’я на належному рівні. У нас нині це перший такий випуск.

На жаль, є певні проблеми щодо збільшення поголів’я зайця у наших угіддях. Перша – це велика кількість лисиць.

Якщо норма становить один лис на тисячу гектарів, то в нас – дві і більше голів. Відстріл лисиць регулярно проводять наші бригади та мисливці, але, на жаль, ці заходи не достатньо ефективні. А лисиця – головний ворог, який знищує і зайця, і фазана, і домашню птицю.

Друга проблема – випал сухої трави, чагарників. У вогні живцем згорають фазани, куріпки, перепілки, зайці. А от лисиці вдається уникнути цього. Тому, коли я чую, що люди розповідають, мовляв, треба спалити старий очерет, аби вигнати звідти лисиць, кажу, що це дурня. Разом з тим, дуже важко «схопити за руку» паліїв сухої рослинності, а мізерний штраф їх не лякає. Тому, треба посилювати й профілактичну роботу в цього напрямку.

Володимир РОМАНЕНКО,
“Лісовий і мисливський журнал”

13 Replies to “Як зайці на «Ленд Крузері» мандрували”

  1. Доброго дня! Я є голова первинного мисливського колективу. На одному із полювань ми обговорювали те, що в нас так само занадто мале поголів”я зайців. Також є мрія купити фазана мисливського. Сподіватись на обласне керівництво УТМР нехочеться, бо це нічого недасть. Якщо є змога дайте свій номер телефону, по якому можна з Вами поспілкуватися за зайця та фазана. Дякую

  2. Доброго дня, В’ячеслав. На Вашу електронну пошту ми відправили контакти, через які Ви зможете дізнатись всю інформацію яка Вас цікавить. Дякуємо за відгук.

  3. Дайте будь- ласка контакти ентузіастів. Ми з Кіровоградщини, також хочемо зайнятися відтворенням популяції зайця-русака, бо в угіддях плачевна ситуація.

  4. Доброго дня. Харківська обл. Теж пустеля, дайте контакти будьласка!

  5. Доброго дня, Олег і Роман. На Вашу електронну пошту ми теж відправили контакти. Дякуємо за звернення.

  6. Рівненська обл.
    Хочемо розводити зайців.
    Дайте контакти.

  7. Вітаємо, Володимир. На Вашу електронну пошту ми відправили контакти. Дякуємо за звернення.

  8. Дуже потрібна справа .Хотілобся цей досвід розповсюдити на всі мисливські угіддя УТМР. Прошу надати контактні дані.

  9. Вітаємо, Микола. На Вашу електронній пошті контакти, які Ви просили. Дякуємо за звернення.

  10. Доброго дня! Теж попрошу контакти. Дякую!

  11. Андрій, дивіться на пошті. Дякуємо за звернення.

  12. Добрый день. Ищем для смешения крови зайцев . Дайте пожалуйста контакты. Алексей.

  13. Доброго дня, Олексій! Дивіться на пошті. Дякуємо за звернення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top