Міф: У нацпарках полювання заборонене

Існує поширений міф, що в національних парках полювання заборонене. Звичайно, в більшості це так і є, але, наприклад у США, з 390 нацпарків у 59, що перебувають під юрисдикцією Служби національних парків, СНП (National Park Service, NPS) полювання дозволене. У цілому, на 35% площі СНП, що становить понад 12 млн га, дозволено регулювання популяцій мисливських тварин.

У той же час ЗМІ стверджують, що в усіх СНП США будь-яке полювання заборонене, але коли я почав називати нацпарки, які дозволяють полювати, журналісти були збиті з пантелику і затихли, навіть вони не знали, що Статути деяких нацпарків дозволяють це робити.

Критики стверджують, що таке полювання суперечить місії Служби національних парків – зберегти дику природу в межах своїх ареалів, але будь-який біолог скаже вам, що регулювання популяцій лосів або оленів хижаками і мисливцями є необхідним і важливим інструментом управління дикої природи для збереження балансу і здоров’я екосистеми.

Як приклад, у 1926 році на острів Менітоу (Manitou) було завезено чотири самці й п’ять самок оленя. До 1981 року їх популяція нараховувала вже близько 2000 особин. У СНП підняли тривогу, що оленям не вистачає кормів і вони знищують рідкісну рослинність. Після дозволу на полювання з 1985 року і регулювання популяції, вдалося відновити частину рідкісних рослин на острові.

СНП іноді для вирішення аналогічних проблем залучають професійних снайперів і платять їм великі гроші, але навіщо це робити, коли мільйони американців готові платити за збереження полювання, купуючи ліцензії, вогнепальну зброю та боєприпаси, наповнюючи бюджет країни. Це полювання є безпечним, а добута дичина є джерелом харчування місцевого населення.

Не дивлячись на те, що науково доведено, що полювання, при правильному управлінні, необхідне і корисне для регулювання популяцій диких тварин, деякі антимисливці продовжують люто виступати проти полювання. Національна асоціація охорони парків (National Parks Conservation Association, NPCA), нещодавно опублікувала статтю, в якій їх директор Крістен Бренгель заявила: «Смішно навіть подумати, що ми будемо скасовувати шкільні екскурсії до Національного парку Форт Макгенрі задля того, щоб хтось пополював на білок або постріляв по глиняних горщиках. Якщо наша країна все ж хоче отримувати вигоду від мисливства, то для цього є більш підходящі території, особливо коли інтереси мисливців суперечать інтересам багатьох інших людей, які вже використовують ці місця для походів і спостереження за птахами».

Глиняні горщики? Я думаю, вона мала на увазі «тарілочки». Вона настільки неосвічена у мисливстві, що плутає тарілочки з горщиками для квітів. Такого роду невігластво до полювання і біології диких тварин ще раз переконує, хто протистоїть нам – людям, які слідкують за балансом у природі. Щоб допомогти дикій природі, найкраще, що ми можемо зробити, це навчати таких людей і розповідати їм про те, що значить полювання для нас і для довкілля.

Франк Мінітер,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top