Ліс із часів Київської Русі

Чим дивує туристів дике Полісся України.

Полісся лежить у величезній вологій низині, котра тягнеться на сотні кілометрів, охоплюючи територію відразу кількох країн. В Україні Полісся проходить смугою у понад тисячу кілометрів від Польщі до Росії. Частина цих природних угідь стала заповідною. Брянський ліс, болота, заплава Десни й озера тут мальовничі навіть взимку, вкриті снігом і кригою.

Деснянсько-Старогутський національний природний парк – найпівнічніший в Україні. Йому властиві риси тайгової місцевості.

До початку грудня дрібні притоки Десни замерзають. Десенка і її долина занурюються в крижану дрімоту. Якраз у цю пору можуть статися найнесподіваніші зустрічі. Наприклад, із норкою – лякливим, але дуже цікавим звірятком.

«Це унікальна зустріч. За всю мою практику –12 років – нам не було змоги її побачити й зафіксувати на фото або відео», – говорить начальник служби охорони Деснянсько-Старогутського НПП Михайло Грибачов.

Навіть якщо вода покрита льодом, цей звір не помре від голоду. Окрім риби, в його раціоні є дрібні гризуни, зайці та навіть ондатри. Сама природа зробила норку ідеальним мисливцем. Вона може з’їсти будь-кого, меншого від неї за розміром – як на березі, так й у воді.

Для мешканців поліських лісів сніг – важке випробування. Через нього доводиться шукати їжу в досить суворих умовах. Не можна витрачати енергію даремно. Лосям доводиться обмежуватися корою й тонкими гілками дерев.

А ось дятлові звичайному і взимку живеться непогано. Особливо, якщо кора дерева стала трухлявою. Тоді він із легкістю може дістатися до маленьких, але дуже поживних личинок.

Пристосувалися до голодних часів і дрібні пташки. А якщо людина про них подбала, то зима їм і зовсім не страшна. Вівсянкам, синичкам, повзикам силос на підгодівельних майданчиках припав до смаку.

Урочище «Боромля» – унікальний лісовий світ. Старий ясенево-дубовий ліс оточують мальовничі озера. Вони тягнуться довгою вервечкою, плавно переходячи з одного в інше. Коли все навколо вкрите снігом, а водні блюдця скуті льодом, їх можна розпізнати по смужках дерев або чагарників, які оточують береги.

«Це урочище – показовий заплавний ліс. По суті це те, що залишилося від тих лісів, які колись покривали майже всю заплаву Сейму. Ще за часів Київської Русі ці ліси почали вирубувати й перетворювати заплавні ділянки на луки. Тільки невелика частина збереглася в первозданному вигляді з природною лісовою рослинністю», – розповів ботанік, кандидат біологічних наук Сергій Панченко.

Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top