Верба зігріє

Перспективний вид біопалива.

Сьогодні у світі відомо понад 20 видів швидкорослих дерев (верба, тополя, місканус тощо), які використовуються в якості сировини для виробництва різних видів біопалива (біоетанолу, біогазу пелет, брикетів тощо). Україна розташована у кліматичному поясі, який придатний для вирощування багатьох із них, але найбільшою популярністю в нас користується верба.

Задіяти маргінальні землі

На тлі регулярного збільшення рахунків за газопостачання, населення та немало підприємців поступово переходять на використання твердопаливних котлів. Із огляду на це, в останні кілька років набирає популярності виробництво так званої «енергетичної верби», яка є сировиною для виробництва пелет та хорошим джерелом тріски.

На відміну від багатьох інших культур, верба гарно росте на малопродуктивних ґрунтах, яких, за різними оцінками, в Україні сьогодні нараховується від 3 до 4 млн га. Такі земельні ділянки ідеально підходять для вирощування верби, оскільки не конкурують із землями сільськогосподарського призначення, а значить, більш фінансово доступні для оренди.

Слід зазначити, що сьогодні в Україні діє публічний грантовий проект SEEMLA ЄС «Горизонт 2020» з вирощування енергетичних рослин на маргінальних землях. Його основна мета – створення сприятливих інноваційних стратегій землекористування для сталого виробництва енергії з сировини рослинного походження, вирощеної на непродуктивних землях, та поліпшення загального стану агроекосистем. До проекту можуть залучатися підприємства сільськогосподарської та лісової галузей, а також приватний сектор.

У самому ЄС використання енергетичної верби триває вже досить давно. Найпоширеніше використання верби з енергетичними цілями спостерігається у Скандинавських країнах, Великій Британії, Польщі. Зазначені країни мають великий досвід вирощування цієї культури та виробництва з неї твердого біопалива. Найбільші площі верби висаджено у Швеції – понад 20 тис. га, а наприклад, у Польщі – близько 6 тис. га. В Україні ж, попри значну кількість земель несільськогосподарського призначення, великих промислових насаджень енергорослин, у тому числі й верби, поки що зовсім мало.

Вважається, що однією з найбільших екологічних переваг верби є вуглецева нейтральність щодо процесу зростання і горіння. Двоокис вуглецю, що поглинається вербою під час росту та розвитку, практично рівний кількості, що утворюється внаслідок його перетворення на тепло чи електроенергію. В порівнянні зі спалюванням традиційного вугілля, використання енергетичної верби забезпечує відчутне зниження викидів твердих часток ртуті та інших шкідливих забруднювачів повітря, таких, як оксид сірки та азот.

Як вирощують?

Слід зазначити, що попри невибагливість, енергетична верба також потребує достатньо серйозного підходу до її вирощування. За словами спеціалістів, аби щорічно, впродовж 25 років, отримувати з «дорослої» плантації енергетичної верби приріст у 20 «мокрих» тонн, необхідно неухильно дотримуватися певних елементів технології вирощування цієї культури. Так, вносити саджанці необхідно у підготовлений ґрунт. Попередньо потрібно провести глибоку оранку, вирівнювання та ущільнення. Садивний матеріал підбирають як української, так і зарубіжної селекції. На один гектар потрібно близько 15 тисяч саджанців енергетичної верби. В кінці першого року на саджанцях роблять технологічний зріз для набуття рослиною вигляду куща. Як свідчать спеціалісти, для становлення саджанця енерговерби важливим є саме перший рік після закладки площі, в який відбувається процес його укорінення. Також перший рік є і найбільш трудо- і фінансово затратним: на нього припадає майже 90% загальних витрат при формуванні урожаю. До зняття тріски верба має рости два-три роки. Тріску енерговерби можна отримувати вже на третій чи четвертий рік після закладки, надалі урожай збирають кожні два-три роки. Після першого збору «доросла» плантація потребує лише помірного удобрення, в залежності від показників ґрунту та очікувань по рівню урожайності.

Як бачимо, вирощування енерговерби доволі довготривалий процес, і від моменту закладки урожаю до першого збору тріски проходить 3–4 роки. Специфіка цього бізнесу така, що в цей період компанія, яка вирощуватиме рослину, доходу від неї не матиме. Навпаки, йдуть витрати на оренду, зарплату, пальне тощо. Закладка верби та її збір (переробка у тріску) потребує спеціальної техніки, яка досить вартісна. Тому її придбання доцільне для виробників, які мають як мінімум 2 тис. га. Але плодоносити плантація може близько 25 років. Що ж до розрахункових економічних показників, які зорієнтовані на закордонний досвід, де цей бізнес давно й успішно дає прибутки, то вони досить привабливі. Хороша врожайність – у межах 40–80 т деревної маси з одного га.

За словами фахівців, перевага тріски з енерговерби порівняно з іншими видами твердого палива полягає в тому, що її можна спалювати і без додаткових переробок: пресування, пелетування тощо. На додачу, котел, який дозволяє спалювати тріску з енергетичної верби, при її натуральній вологості в 50%, без попереднього досушування, забезпечує ще більшу економію ресурсів. У нинішніх умовах енергетичну вербу в Україні вигідно вирощувати недалеко від місця переробки та використовувати для потреб власного виробництва: для обігріву виробничих приміщень, теплиць, сушіння продукції.

Серед тих, хто міг би стати сьогодні потенційними виробниками енергетичної верби, перш за все, великі агрохолдинги, у яких є площі, непридатні для сільгоспвиробництва. Вони мають професійний персонал, спеціальну техніку, тому витрати на входження в цю сферу для них можуть бути меншими, ніж у інших. Також, цей напрямок за належної підтримки держави та зваженої кредитної політики банків міг би бути цікавим і українським фермерам та підприємцям.

Верба як елемент енергонезалежності

Попри перспективність енергетичної верби для наповнення ринку альтернативного палива, охочих займатися цим напрямком поки що не так вже й багато. Певна затратність на первинних етапах бізнесу, невизначеність із орендною платою, коли за ділянки малопродуктивної землі встановлюють плату як і за родючі ґрунти та бюрократичні перепони не сприяють належному розвитку цього напрямку. Окрім того, великою мірою цьому заважає і загальна інвестиційна непривабливість країни, яка все ще має місце. Інвестори не квапляться вкладати капітали в бізнес, у якому законодавці не встановили чітких «правил гри» або вони постійно змінюються. Тому, на даному етапі, виробництво енергорослин, зокрема і верби, могла б стимулювати державна підтримка, як це робиться в країнах ЄС. Там компенсація фермерам може сягати до 50% вартості закладених плантацій енергорослин, крім того, мають місце і суттєві податкові преференції.

Циклічні періоди виникнення так званих «надзвичайних станів» у енергетичній галузі України є, у тому числі, і наслідком недостатньої роботи на шляху енергетичної незалежності країни, зокрема, розвитку альтернативної енергетики. Маючи 3–4 млн га малопродуктивних земель, значну їх частину можна було б віддати охочим підприємцям під плантації тієї ж енерговерби. А поки що, через відсутність державної підтримки та належного інвестиційного клімату, Україна втрачає величезний потенціал для вирощування біомаси, тим самим віддаляючи енергетичну незалежність від традиційних видів палива.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top