Не бачу вас, ясени, край дороги

Сумчани борються не лише з хворобами лісу, а й за майбутнє свого підприємства.

У далекі 60-ті роки мало кого з нас залишали байдужими слова та мелодія пісні про ясени, що ростуть «за селом, край дороги». Нині вони знову й знову спливають на думку, коли замість дужих кряжистих красенів бачимо знесилені, уражені хворобами. Бачимо тут і там – обабіч доріг, у заповідних урочищах, парках, лісах…

Масове всихання ясена звичайного, а також берези, яке стрімко набирає обертів у лісах Європи, спостерігається й у нашій країні, що не може не турбувати лісівників. Ще кілька років тому на сполох забили на Сумщині – взялися комплексно досліджувати проблему. Залучивши вчених УкрНДІЛГА, представників «Харківлісозахисту» та «Харківліспроекту», екологів, широку громадськість, обласне управління лісового і мисливського господарства минулорічної весни організувало за участю всіх голов­них лісничих науково-практичний семінар на базі Сумського лісгоспу. Учасники його побували у масивах Могрицького та Піщанського лісництв, оглянули проблемні ділянки.

Загальна площа земель лісового фонду підприємства становить близько 30 тис. га, з них 75% займають твердолистяні насадження. Ясеневих і березових у чистому вигляді у лісгоспі немає, тому визначити точно відсоток пошкоджених важко, але такі видно неозброєним оком навіть нефахівцю: у масивах багато наче викорчуваних з корінням ясенів, одиноких стовбурів обезголовлених беріз. У Могрицькому лісництві господарі навели такі дані: на півторагектарній площі 70-річних ясенів, де побували учасники семінару, ще три роки тому були одиниці загиблих дерев, на сьогодні їх кількість зросла до 50%. Причому від захворювання до загибелі минає не більше року.

«Причиною всихання ясена є грибок, – окреслила масштаби проблеми директор ДСЛЗП «Харківлісозахист» Катерина Давиденко. – У 90-х роках він потрапив з Японії до Польщі, а потім стрімко поширився по всій Європі. В Україні про всихання ясена почали говорити 2008 р, а науково підтвердили факт 2010-го. На превеликий жаль, жодні препарати проти нього неефективні. Що стосується беріз, то ситуація ще гірша. Порода, яку вважають досить стійкою до хвороб та інших негараздів, останніми роками теж почала масово всихати. Причина лиха – агресивна бактерія. В 70-х роках вона «косила» дубові й березові насадження в Заураллі, Сибіру, Казахстані, тепер потрапила і до нас».

Який вихід із ситуації бачать сумчани? Як борються з лихом? Що протиставляють страшним захворюванням, які атакували зусібіч лісові масиви?

Даруйте, але перш ніж висвітлити порушені питання, мушу перервати свою розповідь і оперативно переключитися на іншу проблему, що віднедавна дамоклевим мечем нависла над трудівниками зеленого цеху.

Як грім з ясного неба

Саме так можна сказати про лист, отриманий лісівниками з Департаменту екології та охорони природних ресурсів облдержадміністрації. В ньому висловлюється клопотання… про створення Регіонального ландшафтного парку «Кияницький», куди б увійшли 1178 га Сумського лісництва, 5988 га Піщанського та 6839 га Могрицького лісництв.

Головний лісничий Микола Щербак: «Пошкоджені хворобою ясени видно неозброєним оком навіть нефахівцю»

– Цим самим ставиться під загрозу існування двох прибуткових, самодостатніх державних підприємств – нашого і мисливського господарства «Суми», – пояснив головний лісничий Микола Щербак.

– Я не вперше у вашому лісгоспі, – кажу. – Знаю, що майже 90% лісонасаджень його штучного походження. Отже, вони практично не мають цінності для заповідання…

– Так. Усе, що цінне в Сумському лісгоспі, вже взято під охорону: заповідники займають 15,2% від загальної площі лісового фонду. Для порівняння: відсоток заповідан­ня по області становить 7,5%, по Україні – 5,7%. Не можна скидати з терезів і того, що основна деревна порода у нас – дуб звичайний, плекається він у змішаних насадженнях, а це означає, що потребує постійного нагляду. Чи нададуть йому такий у регіональному парку? Дуже великий сумнів. Погляньмо на проблему й з іншого боку. Організація РЛП призведе до порушення нормальної промислової діяльності підприємства. Це зменшить заготівлю деревини орієнтовно на 36 тис. куб. м щорічно, тобто знизиться дохід від реалізації орієнтовно за цінами нинішнього року на 42 млн грн. Відтак лісгосп не сплатить податків: до Держбюджету понад 17 млн грн, до місцевих бюджетів 8,5 млн, у тому числі, до бюджету Сумського району 5,5 млн грн. Звідси, значно погіршиться фінансовий стан сільських і селищних рад, адже у багатьох населених пунктах лісгосп є єдиним діючим підприємством, де працюють місцеві жителі. Зменшення обсягів заготівлі деревини та доходу від реалізації її призведе до скорочення штату – орієнтовно доведеться звільнити близько сотні робітників. У результаті створення «Кияницького» неминуче відбудеться розбалансування роботи всього ДП «Сумський лісгосп»: велика територія – мала кількість працівників; малі доходи – порівняно з великими витратами на охорону та захист цієї території.

Для директора Сумського лісгоспу Миколи Сороколіта неабияке задоволення садити сіянці разом з юними лісівниками

– Очевидно, не можна випускати з уваги і того факту, як фінансуються природоохоронні об’єкти…

– Лісгосп на сьогодні виконує всі плани та поставлені перед ним завдання, причому за власний рахунок, працює прибутково, веде раціональне та невиснажливе лісокористування, для деяких місцевостей є єдиним бюджетоутворюючим підприємством. З утворенням на його території РЛП господарська діяльність стане збитковою й потребуватиме додаткового залучення коштів для виконання функцій охорони та захисту насаджень. Ми знаємо, що нині бюджет країни не фінансує виконання даних завдань, вже другий рік бачимо сумний досвід південних і східних лісопідприємств, які не мають змоги проводити належний захист та охорону масивів, вчасно виявляти самовільні рубки та пожежі, проводити санітарно-оздоровчі заходи тощо. Аксіомою є те, що лісові ресурси, які успішно відновлюються, повинні раціонально використовуватися. Розширення ж існуючих об’єктів природно-заповідного фонду, як у нашому випадку – за рахунок утворення нового РЛП на базі високопродуктивних рукотворних лісових насаджень Сумського лісгоспу, не варте з економічної точки зору. При організації парку, до того ж, суттєво обмежиться використання природних ресурсів місцевим населенням, виникне проблема заготівлі паливних дров за доступними цінами.

– Якщо підсумувати, Миколо Григоровичу…

– У зв’язку з недостатньою обґрунтованістю матеріалів створення регіонального ландшафтного парку; відсутністю методики розробки критеріїв щодо цінності природних територій його; перетворенням успішного підприємства, яке на 100% виконує свої функції в регіоні, на збиткове; зменшенням надходжень коштів до бюджетів; необхідністю бюджетного фінансування підприємства; а також нераціональним використанням лісоресурсів, що принесе лише збитки країні, – державне підприємство «Сумське лісове господарство» не вбачає доцільності у створенні РЛП «Кияницький»…

Лісничий Сумського лісництва Роман Чубун і керівник учнівського лісництва «Паросток» Світлана Ніколенко з юними вихованцями під час практичних занять у лісі

Отже, сумські лісівники виступають рішуче проти штучного народження у штучних лісах ще одного злидня під маркою заповідного. Водночас своєю працею вони повсякдень доводять, що екологія та економіка можуть мирно співіснувати, доповнюючи одна іншу. Що це так, спробуємо переконатися, повернувшись до того, з чого починали розмову про сумський ліс.

На зеленій варті

– Орієнтуємось на вирощування оптимальних деревостанів, які б забезпечували виконання ними численних функцій в екологічних умовах Лівобережного Лісостепу країни, – наголосив директор лісгоспу Микола Сороколіт. – У зв’язку з тим, що в Лісостепу інтенсивність ведення лісового господарства висока, але дефіцит місцевої деревини значний, головним нашим завданням є підвищення продуктивності насаджень, поліпшення якісного складу їх, біологічної стійкості. Тому тримаємо курс на формування максимально продуктивних лісів у віці стиглості.

Лісничий Олег Овсянніков і помічник лісничого Сергій Карпенко в розсаднику Могринського лісництва

Лісничий Низівського лісництва Володимир Скиртач: «Ліси надійно охороняють голубу перлину краю – річку Псел»

Микола Володимирович ось уже 16 років очолює лісгосп при обласному центрі. Як керує, свідчать слова очільника облуправління лісового і мисливського господарства Віктора Чигринця: «Упродовж останніх років підприємство стабільно перебуває у трійці кращих». І це, зазначте, не з найбагатших щодо лісових ресурсів господарств області. Навпаки: за цим показником перебуває на передостанньому місці серед 12 лісгоспів. До того ж має у двох лісництвах – Могрицькому і Піщанському, які очолюють досвідчені лісничі Олег Овсянніков і Володимир Колосок, – досить складний рельєф, схожий до гірського. Тривалий час вони були недоступними: ясени, що вкривали крутосхили, давно переступили столітню вікову межу, а розробляти лісосіки почали лише тоді, коли взялися прокладати дороги – з 2008 р. Відтоді і до минулого року побудували 36,7 км лісових доріг з твердим покриттям, у тому числі, 25,8 км за власні кошти. Як повідомив головний економіст Сергій Снігур, на сьогодні економічно обґрунтований показник річної економії коштів з один км дороги становить 115 тис. грн. Значно скоротилася віддаль вивезення деревини, з’явилася можливість використовувати обладнані гідроманіпуляторами автомобілі з причепами… Та ще дороги через ліс з’єднали між собою чотири віддалені села, за що не надякуються лісівникам їхні жителі.

Добротні лісові дороги – заслуга бульдозериста Миколи Яценка

Пригадую, як під час першої поїздки до «сумських Карпат» в урочищі «Микільська дача» спостерігав за роботою колективу механізаторів приватного підприємця Романа Гирявенка на розробці лісосіки. Тоді Роман показав залишки від пеньків на сусідньому схилі й рядки дерев: «Три роки тому зрубали ясени і зразу ж посадили дубки. Гляньте, які красиві». Тепер я знову тут, вражений молодою дібровою. Оскільки ясен почав масово хворіти, на зміну ясеневим дібровам прийшли кленово-липово-дубові. Загалом пальму першості віддають дубові звичайному – щороку в тимчасових розсадниках вирощують понад 800 тис. сіянців. У Могринському лісництві звели капітальну теплицю, яка дає змогу забезпечити потреби і в доброякісному садивному матеріалі хвойних порід. Лісничі Сумського лісництва Роман Чубун і Низівського Володимир Скиртач, насадження яких переважно І групи й тягнуться вздовж річки Псел, показали прекрасні рукотворні мішані ліси на бідних піщаних грунтах. Одна зі схем посадок: 10 рядів сосни і 1 ряд дуба, обов’язково передбачені мінералізовані смуги. Догляди проводять за допомогою модернізованих РКР-1,5: аби не ламалися колеса, переїжджаючи через пеньки, замість них наварили труби. Там, де пеньки високі, а також на схилах, використовують мотокущорізи.

Головний економіст Сергій Снігур: «На сьогодні економічно обґрунтований показник річної економії коштів з 1 км лісової дороги становить 115 тис. грн»

Отак, вміло підбираючи деревні породи, створюючи стійкі мішані насадження на місці вилучених уражених ясенових та березових, сумчани протистоять захворюванням. Нові ліси з’являються за рік на площі до 100 га. У понижених місцях проводять сприяння природному поновленню осики та вільхи. І надійно несуть свою зелену варту молоді діброви та бори, що прийшли на зміну прародичам.

Можна ще багато розповідати про дружний колектив лісгоспу, який створив і яким уміло керує Микола Сороколіт. Про соціальний розвиток його, турботу про кожного працівника і пенсіонера, солідну підтримку військових, котрі проходять службу в АТО… Заслуговують на окремі розповіді творці художніх див із сувенірного цеху – їхні вироби відомі всій Україні. Понад 30 років віддали рідному виробництву художниці Любов Артюшенко і Наталія Кривошеєва, близько 10 років Оксана Мартиненко. На підприємстві всіляко сприяють майстрам, пишаються тим, що плоди творчості митців пензля стали своєрідною візитівкою лісгоспу.

Пишаються й успіхами юної зміни – учнівського лісництва «Паросток», якому нещодавно випов­нилося 20 років. «З «Паростком» нас об’єднують роки спільної праці, – підкреслив директор. – Діти завжди ініціативні, дієві. Минулого року посіли 2-ге місце у Всеукраїнському конкурсі на краще учнівське лісництво. Вважаємо, що це одна з найдієвіших форм залучення молоді до охорони довкілля. Маємо надію, що юні лісівники примножуватимуть свої знання, радіємо, що немало тих, хто пройшов школу дитячого лісництва, обирають професію, пов’язану з лісовим господарством».

Насамкінець зауважимо: досвід екологічного виховання у сумському «Паростку» заслуговує на те, аби детальніше висвітлити грані його діяльності на сторінках лісівничих видань, і ми з часом повернемося до цієї теми.

Микола ПУГОВИЦЯ,
Сумська область,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top