Мисливська лічилочка

Обліки чисельності мисливських тварин: місце інвентаризаційних заходів у сучасному мисливському господарстві.

Державний облік наявної чисельності тваринного світу, а також детальний структурний облік вилученої частини фауністичного ресурсу забезпечує основу природоохоронного функціонування мисливського господарства, а також інформаційний (кількісний та якісний) фундамент ведення відповідної частини державного кадастру тваринного світу.

Мисливське господарство, як галузь, згідно з сучасним законодавством, є особливою сферою суспільного виробництва держави, одним з основних завдань якої є охорона, відтворення та використання популяцій мисливських тварин. Тримаючи у користуванні державний мисливський фонд, мисливська галузь (як будь-яка виробнича галузь), здатна функціонувати лише за умови наявності достовірних оперативних даних про кількісний та якісний стан власних ресурсів. Природним ресурсом загальнодержавного значення, за Законом, виступають дикі мисливські тварин, що проживають у стані природної волі. Крім «вільних» звірів та птахів, у сучасному мисливському господарстві перебувають також тварини, які вилучені з природного середовища та перебувають у напіввільних умовах або розведені у неволі.

Мисливство, що є видом спеціального використання тваринного світу та складовою частиною загального державного природокористування, не може функціонувати без встановлення показників розміру ресурсів мисливських тварин і фахової регуляторної діяльності.

Існує лише один спосіб отримання даних щодо розміру ресурсів дичини – кваліфіковано виконати облік загальної чисельності та статево-вікової структури конкретних популяцій кожного з видів дичини у кожному мисливському господарстві. Але ситуація склалася таким чином, що на сьогодні в країні відсутній єдиний нормативний документ, який надав би можливість усім користувачам мисливських угідь проводити облікові роботи за спільними методиками, щоб отримати загальний репрезентативний результат. Інструкції, розраховані на умови безмежної тайги та тундри, які раніше використовували в наших умовах, не працюють. Тому питання про створення нормативного документа для компактних вітчизняних господарств піднімалося вже кілька разів, але з різних причин гальмувалось і не було доведене до логічного завершення. І одним з гальм такого вирішення, крім традиційного безгрошів’я, виступала складність виконання облікових робіт в умовах вільної природи.

Ще за радянських часів – часів захисту моєї дисертації, яка була присвячена вивченню стану популяції лося та його трофічної діяльності в Українському Поліссі, корифей мисливствознавства з Прибалтики, яка стояла далеко попереду республік СРСР у веденні мисливства, професор Вітаутас Падайга іронізував, що баранів у загонах рахувати ще не навчились, а хочемо полічити лосів та зайців з козулями на фермі під відкритим небом. І він був правий – в багаторічній практиці сільськогосподарського тваринництва існує чимало запатентованих методів визначення чисельності свійських тварин (скажімо – овець у отарі) за допомогою різноманітних механічних та електронних лічильників у загонах, а також способів позазагонного обліку за допомогою індикаційного мічення тварин під час окотів, ветеринарних обробок тощо. Ступінь вірогідності методів обліку свійських тварин виступає суттєвою виробничою проблемою навіть за умови сучасного ведення тваринництва.

Зрозуміло, наскільки ускладнюється ситуація під час обліків поголів’я диких тварин, які проживають на вільних територіях, відрізняються видовим різноманіттям, сезонною нестабільністю чисельності та лімітуючим впливом на неї низки чинників. Постійно діючі негативні чинники щосезонно можуть змінювати чисельність тварин, відповідно – і величину ресурсів мисливського фонду. Крім того, інвентаризаційні роботи проводяться у несприятливих умовах системи «я хочу вас порахувати – об’єкт проти обліку» та пов’язані з особливостями мисливських угідь та облікового процесу:

потайним характером перебування дичини в угіддях у денний час;
наявністю «крепких» місць (чагарників, густої памолоді, очеретяних заплав, яруг, балок тощо), що знижують видимість, відповідно – точність обліків;
значним відсотком території, на якій, згідно з інструкцією, необхідно оперативно провести облік тварин шляхом: прогону; огляду водної акваторії; фотографування та обліку стад чи груп звірів або зграй птахів; пошуку та обліку нір, екскрементів тварин тощо. Без наявності сучасного всюдихідного транспорту та досвідчених обліковців виконання такої роботи у зазначені терміни, зазвичай, буває складним або неможливим;
законодавчо обмеженими термінами проведення облікових робіт;
регулярною несприятливістю природно-кліматичних умов, допустимих для проведення обліків;
значною трудоємністю (у фактичних фінансових та трудовитратах) якісного проведення облікових заходів тощо.

Біологія диких тварин також жодним чином не сприяє їх облікам, бо об’єкти інвентаризації ведуть, переважно, нічний або сутінковий спосіб життя і, крім того, намагаються не потрапити на очі обліковцям. Тому під час проведення облікових робіт використовують характерні біологічні особ­ливості дикої тварини певного виду, які можуть бути використані для ідентифікації виду та його чисельного обліку:

можливість візуального або інструментального спостереження за поведінкою тварин з визначенням виду, віку, статі та числа особин;
характер та кількість слідів перебування звірів чи птахів (малюнок сліду лап чи крил на снігу, піску, грязі, форма та свіжість дефекацій, характер погризів, подряпин; нірна та гніздова діяльність);
наявність постійних «транс­портних» комунікацій різних видів тварин;
акустична (звукова) комунікація тварин, її інтенсивність;
запах тварин, за яким їх можуть виявити мисливські собаки;
наявність характерних місць сезонних скупчень диких тварин або їх постійних переходів (перельотів), мікроміграцій;
реакція тварини на звук пілотованих та безпілотних літальних апаратів;
характер та інтенсивність попадання тварин до самоловів тощо.

Під час проведення облікових робіт особливу увагу слід звернути на формування порядку обліку хижих тварин для отримання достовірних даних, у першу чергу – вовка. Однією з причин такої особ­ливості є виникнення періодичної необхідності оперативного реагування на сплески його чисельності. Згідно з даними деяких авторів, наявність кожної особини вовка в угіддях обходиться мисливському господарству у 3600 доларів США збитків на рік. Крім того, існує можливість спекуляцій відносно його чисельності з боку заангажованих непрофесіоналів.

Облік бобрів за інтенсивністю кормової діяльності

Під час проведення обліків чисельності диких мисливських тварин найважливішим є розуміння випадковості зустрічей з тваринами або їх слідами і те, що до результатів обліку можуть бути застосовані правила математичної статистики. Бажання «помацати» результат обліку заздалегідь стосується багатьох недосвідчених обліковців. Одного разу на острові Джарилгач представник перевіряючого органу категорично заявив: «Запишем только то, что увидим!». Аргументи господарів угідь не діяли. Стояли весняні розливи і машина гостей загрузла. Поки єгері їздили за довгим тросом, перевіряючому захотілося справити малу нужду і він пішов до заростей очерету за 20–30 метрів від загрузлого УАЗу. Зненацька чуємо вереск – контролер біжить на нас, доросла олениця з малим – проти. Питання про те, куди, у яку графу записувати цих так довго та щільно лежачих оленів – не дискутувалося. Просто потрібно розуміти: щоб зменшити розмір помилки обліків, тобто різницю між результатом обліку та справжнім значенням чисельності, потрібно добиватися зменшення статистичної помилки шляхом дотримання методики обліків, а також намагатися не допускати грубих помилок, які призводять до знецінення всіх облікових робіт.

Облік бабаків за кількістю жилих нір

І ще одне. Багаторічний досвід обліку диких тварин у різних природних умовах, а також аналіз виконання інвентаризації фауни в інших країнах свідчить про необхідність ведення постійних спостережень кожним єгерем у кожному єгерському обході та використання цих моніторингових даних для отримання річних підсумкових даних. У будь-якому випадку мова все одно йтиме про певну величину статистичної помилки, яка, до речі, повинна визначати і точність запису результату (0; 0,0 або 0,00). І коли дипломований мисливство­знавець показує у звіті чисельність качок (зокрема, й перелітних) з точністю до однієї особини, то це викликає принаймні здивовану посмішку. Крім того, майбутня Інструкція повинна мати загальний характер для всіх користувачів. До її розробки доцільно долучити фахівців «Ліспроекту», який мав цікаві напрацювання та великий досвід з розробки «Проектів організації та розвитку» мисливських господарств, а також спільні з УкрНДІЛГА розробки з нового видання «Настанови з упорядкування мисливських угідь».

У мисливській галузі України працюють понад тисячу користувачів мисливських угідь. Саме від того, як спрацюють господарства цих основних, «генеральних» мисливців країни, залежить ефективність вітчизняного мисливства, ефективність галузі. Тому виконання обліків чисельності мисливських звірів та птахів ні якою мірою не є самоціллю. Державний облік чисельності орніто- та теріофауни взагалі, мисливських тварин – зокрема, як основа інвентаризації природного ресурсу та інформаційного фундаменту ведення відповідної частини державного кадастру тваринного світу через Державну службу статистики України (Статистичний бюлетень «Ведення мисливського господарства») мусить давати можливість аналізувати та впливати на процес ведення мисливського господарства України, динаміку основних показників вітчизняного мисливства відповідно ролі кожного з «генералів». Цифри – річ серйозна, але, на жаль, сучасна форма бюлетеня непридатна для виконання фахового аналізу мисливської галузі. Не хочеться повторювати збиту фразу про середню температуру в лікарні, але відсутність поділу статистики на основних користувачів мисливських угідь ховає недоліки мисливського господарювання за загальними цифрами.

Наостанок хотілося б сказати про можливості поліпшення стану інвентаризаційних робіт у мисливській галузі. Не обійтися без порівнянь: один гектар мисливських угідь Німеччини щороку дає державі у 260 разів більше прибутку, ніж гектар український. Разом з тим, у німців плідно функціонує дев’ять науково-дослідних інститутів мисливствознавства. В Україні – жодного. Можливо, частина недоліків вітчизняного мисливства ховається у забутті спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання проблем та можливостей мисливської науки?

Ігор ШЕЙГАС,
ДП «Степовий філіал
УкрНДІЛГА»,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top