Білий лелека довірився людям

Як діє освітня програма з Європи.

«Коли щось не так піде – усяк до людей іде» – таке прислів’я, що побутувало в нашому селі, запам’яталося з дитинства. З роками зрозумів його глибинну суть і те, що воно стосується не тільки людського роду.

Не відомо, як склалася б доля білих лелек, унікальних птахів, можливо, єдиних на землі з пернатих, що взагалі не мають голосу і лише торохтінням дзьоба, і то тільки в гніздовий період, нагадують про свою присутність, коли б вони не довірилися людям. Адже навіть безголосій людині складно живеться на цьому білому світі, то що вже говорити про мовчазного птаха. Якщо не має голосу, отже, сам він не може поскаржитися на скруту, тим паче – покликати когось на допомогу.

Напевно, саме з цієї причини мовчазний птах тягнеться до людей, завжди сподівався і сподівається на їх розуміння, на захист, тож гніздиться він переважно у населених пунктах або поблизу них. І схоже, що таки не помилився білий лелека, довірившись людям, які, обдарувавши його багатьма назвами (він – і бусол, і чорногуз, і бузьок, і боцян), не тільки не шкодять птахові, а й завжди захищають.

І така допомога їм потрібна постійно. Адже недбале ставлення до природи вплинуло на скорочення кількості цих птахів і в усій помірній смузі Європи, в Північній Африці, Малій і Середній Азії, на Далекому Сході, в Японії. А в нашому краї меліорація також згубно вплинула на чисельність білих лелек, бо після осушення боліт їхня харчова база помітно збідніла.

Та й чимало лелек «вигнали» із наших сіл новобудови. Ото спорудять тут нову хатину – вже не із солом’яною покрівлею, а під бляхою або шифером, чи металочерепицею, а гніздо лелече, відклавши на потім, коли знесуть стару хату, забудуть десь приладнати. І все закінчиться тим, що прилетить навесні пташина сім’я до своєї домівки, а вона зникла. Звісно, вибору в лелек немає – покружляють над старим хатищем і, як всякі безхатченки, вирушать шукати притулку в інші місця.

Відрадно, що природолюби Рівненщини відгукуються на всі заходи, які сприяють захисту і збереженню білого лелеки. Скажімо, за підтримки й фінансування фонду «СІСОМІА» (Ліхтенштейн) в Європі ось уже чимало років плідно працює освітня програма «Лелека». Тож іще в 2007 році до співпраці зі збереження білого птаха в рамках цієї програми активно долучилося об’єднання охоронців природи Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету на чолі з викладачкою біології цього навчального закладу Іриною Слободзян.

– У першу половину вересня осінній відліт білих лелек закінчився по всій території України, але ми не забуваємо про цих птахів. Уже в жовтні нинішнього нового навчального року відбудеться перше загальне засідання нашого студентського об’єднання, до проведення якого вже ми підготувалися, – розповідає вона. – Як і торік та усі попередні роки, в ньому, на наше запрошення, візьмуть участь у ролі викладачів науковці Рівненського природного заповідника, що дасть можливість, як і завжди, наблизити заняття до природної лабораторії – заповідних територій. Протягом навчального року відбудеться чотири загальних засідань та ще щомісячно проводитимемо по два таких заняття із поточних питань, і на всіх цих заняттях домінуватиме і «лелече».

Із подальшої розмови з Іриною Миколаївною довідуюсь, що в цьому навчальному році до складу об’єднання увійшло 143 студенти-першокурсники коледжу. Науковці природного заповідника, як і попередніх першокурсників, ознайомлять їх, насамперед, із правилами вивчення пернатих та проведення спостережень у природі. Передовсім, навчать вести календар весняного прильоту крилатих, їх розмноження, а також правильному оформленню документації з отриманих результатів. Останнє особливо важливе для сарненських студентів, що є учасниками реалізації програми «Лелека», якою опікується фонд «СІСОМІА». Зокрема в рамках названої програми сарненські студенти під керівництвом науковців природного заповідника візьмуть участь, як і щорічно, в акції обліку лелечих гнізд. У її ході кожен із них у населених пунктах, де проживають, проведе огляд лелечих гнізд, перевірить їх щодо заселення і кількості пташенят. Принагідно оцінять і придатність пташиних домівок для подальшого проживання: скажімо, чи не нависають на гнізда електричні дроти, чи лелечі домівки не перетворилися із часом у «багатоповерхівки», які може знести вітер, особливо в зимові віхоли тощо.

І вже за оформленою інформацією, переданою адміністрації заповідника, його працівники, як це було в минулі роки, маючи в своєму розпорядженні відповідні технічні засоби й спеціалістів, посприяють усуненню «пташиних проблем».

Як доводилося чути від працівників заповідника, в попередні періоди, завдяки ретельності та уважності студентів коледжу, що брали участь у акції обліку лелечих гнізд, вдалося врятувати від біди не одну лелечу домівку. Крім того, впродовж багатьох років студенти успішно здійснюють спостереження за міграцією білого лелеки в північних районах Рівненської, Волинської та Житомирської областей.

Цілеспрямована праця юних сарненських захисників природи у цьому напрямку була помічена і оцінена організаторами фонду «СІСОМІА» – за активну участь у екологічній діяльності з реалізації освітньої програми «Лелека» очільницю Ірину Слободзян відзначено Почесною грамотою за особистим підписом одного з принців Ліхтенштейну, а студентське об’єднання коледжу – грошовою винагородою, яку використано на придбання проектора для Актової зали навчального закладу.

Отак віддячив за дружбу сарненським студентам-природолюбам безголосий птах білий лелека. Як тут не повірити, що лелеки приносять добро?!

Петро ВЕЛЕСИК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top