Чорне дерево

Ринок деревного вугілля: стан, проблеми і перспективи.

В якості палива деревне вугілля відоме з давніх-давен, однак, із різних причин, в Україні його використання обмежене. Повноцінний ринок його виробництва та споживання до кінця ще не сформувався, а більшість гравців орієнтована на експорт. Крім того, доволі низький внутрішній попит та значна доля «тінізації» ринку є одним із головних перешкод його розвитку.

Багатий потенціал

Деревне вугілля є доволі специфічним видом палива, але при цьому має значний ринковий потенціал. Головними характеристиками цього палива є хороша здатність до теплоутворення, високе співвідношення виділеного тепла до виділеного вуглецю, незначне виділення сірки, низький вміст неорганічних домішок та велика поверхня згорання. Великою перевагою є те, що при згоранні воно не утворює диму, а при правильному розпаленні і відкритому полум’ї, не забруднює атмосферу.

Оскільки деревне вугілля є джерелом великої кількості вуглецю, воно може використовуватися у різних галузях промисловості, у металургійній, хімічній, медичній, сільському господарстві тощо.

Найкраще вугілля виходить із деревини твердих порід, оскільки вона має найвищу щільність. Це граб, дуб, бук, ясен, також використовують і клен, березу та акацію. Вугілля із них виходить щільним та міцним і, згідно з ДСТУ, відповідає марці А. Виготовляють вугілля з осики, липи, верби, вільхи, тополі та відходів хвойних порід. Вони, відповідно, отримують марки Б і В.

Слід зазначити, що значна частина деревного вугілля виробляється з використанням примітивних технологій із низькою ефективністю. Як правило, їх використовують дрібні або ж нелегальні виробники. При виробництві деревного вугілля такими методами має місце не лише відносно низький вихід деревного вугілля, але й значне забруднення довкілля. Промислові виробники, здебільшого, використовують сучасні екологічно чисті вуглевипалювальні печі, з яких виходить вугілля з високим вмістом вуглецю, та головне, без шкоди, завданої довкіллю. Такі установки мають високий ККД та низькі експлуатаційні витрати, що сприяє отриманню максимальної вигоди. Із розвитком технологій виробництва, стало можливим підвищити якість деревного вугілля та збільшити продуктивність. Найбільш економічними є вуглевипалювальні печі, які використовують у якості додаткового джерела палива піролізні гази, що виділяються при карбонізації (обвуглені) дерева.

Стан і статистика

Сьогодні більше половини деревного вугілля на ринку виготовляється невеликими підприємствами. Цьому сприяє те, що налагодження виробництва деревного вугілля не потребує великих капіталовкладень, а місцем виробництва може будь-яка відносно невелика земельна ділянка. На сьогодні актуальної бази виробників деревного вугілля, на жаль, не існує, а велика частка «кустарного» виробництва робить цей ринок напівлегальним і непрозорим. Тим не менш, виходячи з аналізу маркетингових пропозицій, які розміщені на спеціалізованих порталах, можна зробити висновок, що найбільш активними та перспективними на ринку є підприємства і окремі приватні підприємці Київської, Полтавської, Сумської, Житомирської, Рівненської, Черкаської та Чернігівської областей.

На сьогодні в Україні не вироблена достатня культура споживання цього виду палива і тому його затребуваність на внутрішньому ринку зростає повільно. Хоча, слід зазначити, поступово все більше українських споживачів переконуються в його практичності та ефективності. Однак, зважаючи на ці обставини, внутрішній ринок поки не є визначальним для вітчизняного виробника. Крім того, існує й певна конкуренція з боку імпортованого деревного вугілля, яке, за своєю якістю, в більшості випадків, є більш затребуваним у тих місцевих споживачів, які вже активно використовують це паливо в побутових цілях.

Як свідчать дані Держстату, виробництво в Україні деревного вугілля за останні шість років є доволі нестабільним (Таблиця 1).

Значна частка виробленого в Україні деревного вугілля відправляється на експорт, при цьому географія країн – імпортерів є доволі широкою, починаючи від Європи і закінчуючи американським континентом. Однак, основними імпортерами українського деревного вугілля були і залишаються сьогодні країни ЄС. З великою ймовірністю така тенденція збережеться і в найближчому майбутньому, оскільки зручне географічне положення України та цінова пропозиція робить її деревне вугілля привабливим для європейського покупця.

За даними Держстату, товаро­оборот по деревному вугіллю у 2018 році виглядав як у Таблиці 2.
Найбільшими імпортерами українського деревного вугілля у 2018 році були Польща (65 285,9 т на суму 24 047,5 тис. дол.), Німеччина (29 827,3 т на суму 13 862,6 тис. дол.) та Румунія (23 519,6 т на суму 7 979,5 тис. дол.). Разом з тим, найбільше було завезено в Україну з таких країн: Румунія (42,9 т на суму 11,4 тис. дол.), Польща (42,1 т на суму 62,5 тис. дол.), Нідерланди (20,6 т на суму 28,2 тис. дол.).

За даними спеціалізованих ресурсів діапазон цін на внутрішньому ринку становить, залежно від класу, від 8200–11000 грн/тонна, ціна експортних пропозицій – від 250–380 євро/тонна.

Заважає «тінь»

Як уже зазначалося, чи не головною проблемою ринку деревного вугілля є його значна тінізація. В деяких регіонах випалювання деревини на вугілля стає не менш важливою проблемою, ніж незаконний видобуток того ж бурштину. Бізнес із випалювання деревини не потребує особливих знань, спеціальної підготовки чи обладнання, а доходи набагато перевищують витрати, особливо, якщо не платити податки. Тому кількість бажаючих займатися ним на свій страх і ризик постійно зростає. Відповідно до законодавства, така діяльність є підприємництвом і, як й будь-який інший вид бізнесу, має бути зареєстрована. Крім того, необхідні дозволи від органів місцевого самоврядування, екологічної, пожежної інспекцій і т.п.

На практиці у нелегальних виробників нічого цього немає, у них відсутні пристрої, які зменшують шкідливі викиди в атмосферу, обладнання (випалювальні печі) не сертифіковане, а робітники працюють неофіційно. Що вже казати про те, що кустарні виробники створюють нерівні умови для компаній, які прагнуть працювати легально.

За таких умов становлення повноцінного ринку деревного вугілля практично неможливе. Сьогодні для будь-якого ринку велике значення має його стабільність та прогнозованість. Вочевидь, що це можливо лише при веденні легальної та прозорої підприємницької діяльності. А це, в свою чергу, сприяє утворенню стійких торговельних зв’язків із постійними і надійними імпортерами. На сьогодні є непогана динаміка експорту на європейський ринок, однак, робота на ньому вимагає від виробників і постачальників деревного вугілля професіоналізму і чіткого розуміння кон’юнктури, ціноутворення, логістики та умов поставок.

Ну й, звичайно, українські виробники повинні всіма доступними їм можливостями просувати і популяризувати свій товар на внутрішньому ринку, потенціал якого дуже великий. Тож, за умови правильної маркетингової політики виробників, припинення державою незаконної діяльності у цій сфері, ринок деревного вугілля має хороші шанси найближчим часом вийти на новий рівень.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top