Коли достигають соняшники…

Навіщо хімією підганяють природу?

Перед збиранням урожаю в деяких аграрних господарствах застосовується десикація, тобто зневоднення рослинних тканин шляхом обробки їх хімічними препаратами (десикантами). Ця технологія особливо ефективна за дощового літа. Засушивши рослини, зменшують навантаження на комбайни, економлять дизпаливо, та й бур’янам життя вкорочують. Проте серед агрономів, а особливо серед мешканців сіл не вщухають суперечки на тему – корисна десикація чи шкідлива?

Відповіді на питання про десикацію наш кореспондент шукав у наукових працях учених-аграрників, бесідах із досвідченими фермерами, лікарями та іншими фахівцями. Десиканти, зазвичай, це препарати на основі диквату або гліфосату. Їх дія різна: диквати підсушують верхівку рослини, не потрапляючи на коріння. При цьому зберігаються властивості зерна, збільшуються його олійність та класність. Натомість гліфосати, потрапляючи на рослину, поступово висушують усі її органи. Дія гліфосатів довготривала. Вона поширюється на кореневу й наземну частину рослини. Процес природного дозрівання культури при цьому не порушується, за винятком випадків не дотримання регламенту обробки та норм витрат препарату.

Особливості процесу

Для кожної рослини встановлений свій період застосування хім­препаратів. Наприклад, для зернових культур десикацію проводять за 10–15 днів до збору врожаю. При цьому на момент десикації культура повинна дозріти на 80–90%. Зазвичай, десикантами поля обробляють за допомогою навісних та причіпних обприскувачів, проте останнім часом усе частіше над полями гуркочуть авіаційні мотори – «хімію» розпилюють із літальних апаратів. Десикація посівів потребує досить рясного змочування рослин препаратом, тому витрати робочої рідини мають становити: за авіаобприскування – від 100 до 150, за наземного – від 300 до 400 л/га. Іншими словами, якщо вже кроплять, то густо…

Якраз ця обставина нерідко лякає навколишніх мешканців, які досі перебувають у полоні міфів і стереотипів щодо шкідливості будь-яких хімічних речовин, застосування котрих має місце в агротехнічній практиці. Але сільгоспвиробники запевняють, що вони використовують тільки сертифіковані, нешкідливі для людей і довкілля, препарати, і навіть показують відповідні документи. Що ж, добре коли так, але краще дітей близько до оброблюваних із повітря ланів не виводити…

Про соняшники – окремо

Оскільки час обробки соняшників десикантами співпадає з початком навчального року в школах, поява над полями літальних апаратів, які щось там розпилюють, викликає особливе занепокоєння у молодих батьків. Мусимо дати потрібну для всіх обивателів інформацію: препарати тривалої дії на основі гліфосатів вносяться лише наземними розбризкувачами (авіаційні розбризкування гліфосатів заборонені законом), а ось короткоживучі препарати на основі дикватів можна вносити як наземними, так і авіаційними розбризкувачами. При чіткому дотриманні дози десикантів їх концентрація довкіллю не шкодить, у готовій продукції не перевищує встановлених норм або відсутня взагалі.

Маючи знайомих і серед агрономів, і серед лікарів, і серед учених-хіміків, а найбільше – серед фермерів, автор переконався, що десикація нікого вже давно не лякає, проте у кожного про неї своя думка. Так, наприклад, Олександр Чубук, фермер із Київщини, взагалі не застосовує цієї технології, його соняшники й соя дозрівають природним шляхом: дешево й безпечно. А Олексій Павлов із Луганщини має досвід десикації, але вже понад 7 років не практикує її, передусім, за непотрібністю: літня спека висушує рослини й без хімічних препаратів, а його бджолам безпечніше сідати на чистий соняшник. А ось учений агроном Ігор Марусяк із Тернопільщини розповів про випадки обробки десикантами щойно скошеної гречки, з метою її швидшої підготовки до обмолоту. На його думку, для гречки така «технологія» неприпустима.

Володимир ЯРОШЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top