Српски ловац

Про мисливське господарство Сербії – країни з соціалістичним минулим та європейським майбутнім.

Незважаючи на те, що Сербія за останній час пережила і соціалістичний лад, і громадянську війну, вона прагне змінитись, приєднатись до міжнародної європейської спільноти, стати справжньою європейською країною, у тому числі, у мисливському секторі.

Республіка Сербія – держава в південно-східній Європі, в центральній частині Балканського пі­вострова. Площа країни – 8,8 млн га, а населення – близько 7 млн осіб, що майже у сім разів менше за Україну.

Сербія – одна із шести респуб­лік колишньої Югославії, до складу якої до 1990 року входила ще Чорногорія, Хорватія, Словенія, Македонія, Боснія і Герцеговина. Зараз вже незалежна республіка Сербія має спірну територію – Косово і межує з Угорщиною, Румунією, Болгарією та колишніми республіками Югославії.

Місцеве населення – серби – гостинний і відкритий народ, свято бережуть свою культуру і православну віру. Вони з радістю обговорюють прогнози на врожай або спортивні змагання, пліткують про особисте життя або скаржаться на погоду, проте, розмовляючи з сербом про політику, слід пам’ятати, що події, пов’язані з розпадом Югославії дуже свіжі пам’яті місцевих жителів, а відносини з колишніми братніми народами, незважаючи на активний процес примирення, досі залишаються непростими.

Сербія є членом ООН, має статус кандидата в члени Євросоюзу. У 2014 році парламент Сербії підписав з НАТО таємну угоду «СОФА» (Status of Forces Agreement), згідно з якою, республіка, не будучи членом НАТО, взяла на себе зобов’язання такі, що мають повноправні члени Альянсу.

Але від політики, перейдемо до нашої головної теми – мисливського господарства Сербії.

35% Сербії вкрито лісами, які зеленою ковдрою стеляться гірськими хребтами. Переважною деревною породою є бук і дуб, значно менше ялини, ялиці й сосни. Контрасти рельєфу країни, м’який та вологий клімат, сформували насичене біорізноманіття фауни.

Основними об’єктами мисливського господарства Сербії є: олень європейський, козуля, кабан, серна, муфлон, лань, заєць-русак, фазан, сіра куріпка, крижень тощо. У гірських лісах збереглися рідкісні види – ведмідь, рись, глушець, тетерук, рябчик, куріпка.

До речі, у Сербії випускається якісна та не дорога мисливська зброя, яка експортується у більшість країн світу. Відома сербська зброярська торгівельна марка «Zastava» належить однойменному підприємству – Zastava Arms, який розташовано в місті Крагуєвац. Це підприємство було засновано в 1853 році й в усі часи випускало надійну вогнепальну зброю широкого модельного ряду як для військових, так і для мисливців.

Мисливські господарства

Використовуючи дослідження 2016 року Факультету навколишнього природного середовища і природних ресурсів Фрайбурзького Університету ім. А. Людвіга, що у Німеччині, спробуємо розібратися у сучасному мисливському господарстві Сербії.

Мисливська галузь у республіці почала стрімко розвиватися після Другої світової війни. Головними гравцями тут були і залишаються держава та Товариство мисливців, про яке ми розповімо згодом.

Сьогодні в Сербії загальна площа мисливських угідь становить близько 8,5 млн гектарів, це 96% від загальної площі країни.

78% сербських мисливських угідь займають мисливські громадські організації, а решта, в основному, управляється державними лісгоспами, національними парками і збройними силами Сербії. І тільки два мисливських господарства мають іншу форму управління – одне під юрисдикцією Бєлградського університету, а інше – приватне.

Середній розмір мисливського господарства у Сербії – 22 тис. га. Найменше господарство – «Tresnja» площею 117 га, розташоване під Белградом і управляється держпідприємством «Srbija sume». Мисливське господарство «Caricin grad» є найбільшим у Сербії (106 тис. га), яким керує мисливське товариство «Vrhovi».

Майже половина мисливських угідь у Сербії є сільськогосподарські землі (поля, сади, виноградники). У межах сільськогосподарських угідь поля становлять близько 85%.

29% мисливських угідь – землі лісового фонду країни.

Забезпечення кадрами – фахівцями з мисливського господарства, є однією з головних проблем Сербії. Більшість мисливських господарств, а це майже 80%, мають у штаті тільки одного фахівця, відповідального за ведення господарства, близько 14% мисливських господарств – двох фахівців, і тільки 6% – трьох або більше фахівців. Серед фахівців – 92% мають професійну або вищу освіту і лише 25% мають фахову мисливську освіту.

Після революції 2000 року Сербія 10 років перебувала у процесі переходу до справжнього реформування країни, зокрема, у галузі лісового і мисливського господарства. Міністерство сільського, лісового і водного господарства (нині Міністерство сільського господарства та охорони навколишнього природного середовища) через свою Дирекцію лісового господарства ініціювало зміни у лісовому і мисливському секторі. Для створення нового мисливського законодавства була зібрана робоча група, що складалась з держслужбовців, представників зацікавлених сторін і міжнародних експертів.

Попередній Закон про полювання, який багато хто критикував, був прийнятий ще в 1993 році й робоча група розпочала працювала над новою редакцією цього Закону. Вона довгий час не могла прийти до єдиного Законопроекту, що задовольняв би кожну зацікавлену сторону, які намагалася вплинути і повернути Закон на свою користь.

Лише у 2010 році остаточна версія національного мисливського закону була завершена.

Найцікавіше, що новий Закон «Про полювання та мисливське господарство» був прийнятий парламентом Сербії випадково, оскільки він неправильно зрозумів умови Євросоюзу щодо законодавства про охорону навколишнього природного середовища та біорізноманіття, і прийняв мисливський Закон у пакеті разом з природоохоронним законодавством.

Завдяки цьому «непорозумінню» процедура ратифікації нового Закону про полювання прискорилася і привела до появи нового мисливського законодавства у 2010 році. З цього моменту мисливське господарство в Сербії стало предметом значних концептуальних змін та реформ, починаючи від орієнтації його ринку і дедалі більшої ролі захисту тварин. Це помітно навіть з назви нового Закону, в якому з’явилося словосполучення «Мисливське господарство».

У новому Законі задля уникнення плутанини було визначено 43 терміни, які використовують мисливці й фахівці з мисливства. Також новий закон визначив мінімальну площу угідь мисливського господарства, а також визначив право власності на мисливське господарство. Одна з головних тез нового Закону – «сталий розвиток». Також Закон обмежив монополію найбільшої мисливської організації – Асоціації мисливців Сербії (АМС) (Hunting Association Serbia), що позначилося на її ролі й впливі. У той же час держава отримала право займатись мисливським господарством в угіддях, отриманих на відкритих конкурсах у користувачів, які не виконали свої зобов’язання. Ще одне нововведення полягало в тому, що Уряду Автономного краю Воєводина було надано повний контроль над мисливським сектором і надана можливість створювати приватні господарства на їх території. На жаль, в інших регіонах Сербії створення приватних господарств не передбачено.

Всі ці процеси призвели до перерозподілу влади і впливу у мисливському секторі, було створено кілька нових організацій: в 2011 році – Сербська мисливська Палата (Serbian Hunters Chamber) або Асоціація мисливців центральної Сербії (Hunting Association of Central Serbia, LSCS). Вона зібрала 38 мисливських організацій з 20,5 тисячами мисливців, які ві­докремилися від основної Асоціації (АМС).

Це дало поштовх до створення трьох інших мисливських Асоціацій: Асоціації мисливців Східної Сербії, Західної Сербії та Південної Сербії. Ці Асоціації не визнаються і критикуються АМС, оскільки на її думку це дестабілізує ситуацію, руйнує мисливську галузь і знищує саму Асоціацію.

Мисливці

Сербські мисливці, третя за величиною озброєна організація після збройних сил і поліції.

У Сербії приблизно 85 тис. мисливців, що становить 1,2% від загальної чисельності населення. До недавнього часу всі мисливці були членами Асоціації мисливців Сербії, яка була єдиною найбільшою громадською організацією в країні, але після прийняття нового Закону ситуація змінилася.

Середньостатистичний сербський мисливець – це чоловік, приблизно 48 років, у шлюбі, працює (60%) частіше у сфері послуг або фермер (53%).

На 390 мисливців припадає лише одна жінка, а це 0,3% від усіх мисливців Сербії.

Мисливці, у більшості, з сільських районів, оскільки 63% живуть у селах і тільки 6% у великих містах. Більше 80% полюють у місцевих мисливських угіддях.

Цікаво, що більше половини мисливців володіють сільськогосподарськими угіддями (в середньому шести гектарами), а більше 30% є власниками лісових угідь (у середньому трьох гектарів).

Середня зарплата сербського мисливця близько 500 євро на місяць, понад 15% мисливців заробляють більше 1000 євро на місяць.

Сім’ї і оточення більшості сербських мисливців схвалюють їх захоплення. Для багатьох мисливство – це сімейна традиція, що передається із покоління до покоління. Головними мотивами у сербів займатись мисливством є проведення дозвілля з друзями та сім’єю на природі. За м’ясом на полювання відправляється лише незначна частина мисливців (9%).
На відміну від українських мисливців у 84% сербів є собака. Найбільш популярні породи мисливських собак у Сербії – пойнтери (50%), гончаки (36%), такси (8%), тер’єри (5%) і ретривери.

У середньому сербські мисливці 20 днів на рік перебувають у мисливських угіддях. Найпопулярнішим видом полювання є колективне на дрібну дичину. Наступною за популярністю – колективне полювання на дикого кабана. Більше половини сербських мисливців віддають перевагу саме такому полюванню. Колективне полювання на хижаків посідає третє місце. На четвертому місці – полювання на оленів (її відвідує близько 30% мисливців).

На думку більшої половини сербських мисливців браконьєрство зустрічається рідко і вони не вважають його проблемою мисливського господарства Сербії. Тим не менше, за даними статистики, у 2012 році за рік затримано 99 осіб за браконьєрство, з них визнано винними і отримали покарання – 16, троє були позбавлені волі. Багато сербів незадоволені лояльним ставленням судів до браконьєрів. У рідкісних випадках порушники отримують по заслугах, часто їх просто відпускають.

Не більше 10% сербських мисливців не виключають, що можуть «зав’язати» з полюванням. Головними причинами цього є фінансові труднощі, проблеми зі здоров’ям, відсутність вільного часу або невдоволення роботою мисливської Асоціації.

При цьому більше 75% мисливців Сербії підтримують членство в Асоціації мисливців Сербії і задоволені самою організацією. Є, звичайно, й незадоволені. Їм не подобається, як представляються їхні інтереси в суспільстві й в самій організації, не підтримують відсутність освітніх тренінгів та семінарів для мисливців і фахівців, проти закриття безкоштовного мисливського журналу, корупції в організації, високих членських внесків і поганої природоохоронної практики в мисливських угіддях.

Як стати мисливцем

Законом Сербії «Про полювання та мисливське господарство» передбачено що: для того, щоб стати мисливцем, потрібно скласти іспит і отримати Свідоцтво мисливця. Це можливо за певних умов: 1. Вам виповнилося 18 років; 2. Ви закінчили курси з володіння мисливською зброєю і отримали відповідний документ, виданий уповноваженою організацією; 3. Ви пройшли курси підготовки до здачі мисливського екзамену і отримали відповідний документ, виданий уповноваженою організацією.

Іспити проводить Приймальна комісія у складі трьох осіб, що мають спеціальну ліцензію. Іспит – усний і складається з п’яти питань. За допомогою іспиту кандидата в мисливці перевіряють на теоретичні та практичні знання: Мисливських традицій і культури, Основ законодавства у галузі полювання, Біології і хвороб диких тварин, Ведення мисливського господарства, Видів і способів полювання, Мисливської зброї, боєприпасів, Мисливського собаківництва.

Щоб скласти іспит і отримати Свідоцтво мисливця, потрібно заплатити мито в розмірі 1350 динарів (близько 400 грн). Курс навчання для підготовки до складання іспиту коштує 1800 динарів (близько 450 грн).

Дичина

Природний потенціал країни ідеально підходить для розведення більшості європейських видів диких мисливських тварин. У мисливських угіддях Сербії прекрасно себе почувають олені, серни, кабани, муфлони, зайці, також можна зустріти ведмедів, рисей та інших диких ссавців. Різноманітний і світ птахів, з понад 600 видів птахів, що зустрічається в Європі, 500 мешкає у Сербії.

За даними обліку дичини, у 2013 році в Сербії налічувалося оленя європейського – 7200 голів (добуто 770 голів), лані – 1580 особин, козулі – 100 тис. голів (добуто 8 тис. голів), дикого кабана – 23 тис. голів (добуто 5 тис. голів), муфлона – 955 голів і 839 серни.

Що стосується дрібної дичини, то зайця-русака тут налічується понад 600 тис. голів, а добувається близько 100 тис. голів, кам’яної куниці добувається більше 2 тис. голів.

З пернатої дичини найпопулярнішими є крижень, його чисельність сягає 200 тис. голів, добувається близько 20 тис. голів, чирок свистунець (чисельність близько 100 тис. голів і добувається 4,7 тис. голів), білолобий гусак (чисельність близько 38 тис. голів, добувається 1,3 тис. голів), червоноголовий нирок (чисельність близько 11 тис. голів, добувається 950 голів), фазан (чисельність понад 300 тис. голів. добувається 170 тис. голів), сіра куріпка (чисельність майже 200 тис. голів, добувається 2,2 тис. голів), перепел (чисельність більше 300 тис. голів, добувається 44 тис. голови).

Сірих ворон і сорок налічується по 80 тис. кожного виду, добувається приблизно однакова кількість – 3 тис. голів.

Асоціація мисливців Сербії

У Сербії до прийняття нового мисливського Закону (2010 р.) існувала лише одна громадська мисливська організація – Асоціація мисливців Сербії (Ловачког Савеза Србіје). Мисливець був зобов’язаний стати членом цієї організації і платити внески. Асоціація мисливців Сербії (АМС) була заснована в 1896 році й об’єднує 215 регіональних мисливських організацій, що розташовані на території центральної частини Сербії, округу Белград, Автономних країв Воєводини і Косово.

Загальна площа мисливських угідь АМС становить близько 6,5 млн гектарів, це 78% від загальної площі мисливських угідь Сербії.

Враховуючи, що АМС й досі залишається найбільшою мисливською організацією в країні, то й більшість мисливців є її членами.

В Асоціації мисливців Сербії є вертикаль влади, до неї входять районні організації, а в них – низові, первинні колективи мисливців. Колективними членами АМС є також мисливські об’єднання Воєводини, Косово і Метохії, Національні парки (Fruska gora, Tara, Kopaonik, Derdap, Sara), туристичні агентства та інші підприємства, що спеціалізуються на полюванні.

Вищим органом Асоціації мисливців є з’їзд, що скликається один раз на три роки. Первинні мисливські колективи мають свої господарства площею 7–10 тис. га, в яких полюють в основному на дрібну дичину, так як угіддя складаються переважно з сільськогосподарських земель. На одного члена АМС припадає близько 100 га мисливських угідь.

Більш продуктивні мисливські господарства, де особливе значення приділяється оленям і кабану, закріплені за районними організаціями і в них найчастіше полюють іноземні та забезпечені мисливці.

Усього в Асоціації працює 321 мисливське господарство, 24 з них – вольєрні, загальна площа яких – 55 тис. га.

Розвинена в АМС і мисливська інфраструктура. До послуг мисливців 150 баз і близько 250 мисливських будиночків.

Асоціація щорічно випускає у мисливські угіддя понад 250 тис. фазанів, які розводять на 28 фазанових фермах із загальною потужністю – 800 тис. голів.

Мисливський туризм

У Сербії мисливському туризму відведено особливе місце, не тільки тому, що у 80-ті роки минулого століття це була одна з провідних туристичних галузей, а й завдяки багатству місцевої фауни. З Сербії мисливці їдуть з трофеями, задоволені прекрасною організацією свого відпочинку. Мисливські угіддя Сербії входять до числа найпривабливіших в Європі.

Турист безпосередньо в мисливському господарстві може отримати повний пакет послуг: дозвільні документи на полювання, зброю, готель з харчуванням, страхування, транспорт, супровід єгеря, мисливську собаку тощо.

У мисливському туризмі діють певні правила поведінки, дотримання яких є обов’язковим для всіх учасників. Перш за все, це стосується перетину кордону зі зброєю, проїзду до місця полювання, оформлення дозволів на зброю і боєприпаси, забезпечення кваліфікованих провідників, оформлення ветеринарних дозволів, вивезення дичини тощо.

Мінімальна сума передоплати – 20% від планованого обсягу добування. У разі відмови від полювання більше, ніж за 60 днів, стягується штраф у розмірі 50% від сплаченої суми, а при відмові від полювання менше, ніж за 60 днів, – 100%.

Законом заборонено вивезення трофея, якщо його цінність за системою CIC вище трофейної цінності національного призера.

До речі, трохи про вартість послуг. Організація полювання на велику дичину (за мисливця, за ліцензію) вам обійдеться у 50 євро; полювання на дрібну дичину – 15 євро. Якщо ви захочете супровід єгеря – треба буде заплатити – 20 євро за один виїзд. Оренда позашляховика – 70 євро на день, оренда кінного візка – 100 євро на день, загонич – 10 євро, оренда зброї – 10 євро/день, мисливського собаки – 10 євро за виїзд, проживання з харчуванням – від 40 євро/доба.

Крім послуг, потрібно буде ще заплатити за саме полювання та трофей. Трофей, особливо великої дичини (роги, ікла), може бути дорожче всіх витрат за послуги, але саме заради трофея і їдуть мисливці з різних країн, долаючи тисячі кілометрів.

Трофеї оцінюються у балах за міжнародною системою CIC. У зразкових мисливських господарствах вам відразу скажуть, які трофеї можна вполювати в їхніх угіддях. Від якості й балів залежить вартість трофея, наприклад, вартість рогів оленя європейського може сягати 8 тис. євро (більше 11 кг) і це не межа. Якщо трофей перевищує максимально зазначену вагу у прайсі, то за кожні додаткові 10 грамів треба буде доплатити ще по 40 євро. Невеликі ж ріжки оленя до 5 кг можуть коштувати 250–500 євро, до 2 кг – 80 євро. Також треба буде заплатити 2 євро за кожен кілограм м’яса та шкіри, якщо вони вам потрібні. Варто пам’ятати, що якщо ви пораните звіра і його не буде добуто, то вам прийдеться заплатити штраф у розмірі 50% від його вартості.

Що стосується інших трофеїв, то їх вартість також визначається за прайсом і залежить від балів СІС. Лань від 200 до 1700 євро, козуля – від 100 до 2250 євро, муфлон – від 200 до 1600 євро, серна – від 300 до 1100 євро, кабан – від 100 до 1400 євро.

Дрібна дичина, на яку полюють «по ходу», доступна кожному мисливцю, який приїхав за великим трофеєм (ціна в євро з трофеєм): заєць – 35, сіра куріпка – 25, гусак – 20, слуква – 15, фазан – 15, крижень – 10, перепілка – 3.

Мисливський сезон на серну триває з 1 липня по 31 січня, на козулю з 15 квітня по 30 вересня, на оленя європейського з 1 серпня по 15 лютого, на лань з 1 вересня по 15 лютого, на зайця та куріпку триває з 15 жовтня по 31 грудня, на диких качок з 1 вересня по 28 лютого, на фазана з 1 жовтня по 31 січня, на горлиць з 1 серпня по 28 лютого, на перепілок з 1 серпня по 1 жовтня.

Цілий рік можна полювати на кабана, муфлона, вовка, лисицю і шакала.

                                                                                                                                 Роман НОВІКОВ,
                                                                                                         “Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top