Слово про вчителя

Професор П. Г. Кальний – …той, хто любив паростки кленові, хто діброви молоді ростив…

Постать доктора сільськогосподарських наук, професора П.Г. Кального в усіх, кому довелось його знати, викликає високу повагу і щиру вдячність, насамперед, за його людяність, фаховість, інтелігентність, ерудованість, непересічну працездатність, об’єктивність і виняткову принциповість як у простих, так і складних ситуаціях, за значний доробок у галузеву науку та особистий внесок у підготовку не однієї тисячі інженерів лісового господарства.

Народився Прокіп Григорович Кальний 19 липня 1917 р. у с. Сватове Луганської області у родині селян.

У 1936 р. після завершення навчання на робітфаку, Прокіп Григорович вступає до Новочеркаського інженерного меліоративного інституту.

З червня 1941 р. прямо зі студентської лави П.Г. Кальний у діючих військах Червоної Армії – від курсанта Військово-інженерної ака­демії ім. Куйбишева та командира саперного взводу на Південному фронті у 1941 р. до начальника штабу 400-го батальйону авіаційного обслуговування Військово-повітряних сил Міністерства оборони СРСР у 1944–1945 рр.

У повоєнні роки особливо знач­ними були обсяги робіт із відтворення лісових ресурсів в Україні щорічно закладали понад 50 тис. га нових лісів. Такі масштабні обсяги з лісорозведення та лісовідновлення потребували відповідного забезпечення лісокультурних робіт високоякісним садивним матеріалом. Для організації його виробництва необхідні були фахівці. Ця обставина і стала головною причиною, через яку Прокопа Григоровича у 1946 р. відкликають з лав Червоної Армії та направляють на роботу до м. Києва і призначають на посаду керівника міжобласного відділення Всесоюзного тресту «Агролісорозсадник». Працюючи керівником міжобласного відділення з виробництва лісового садивного матеріалу П.Г. Кальний налагоджує тісні зв’язки з галузевою наукою і, зокрема, викладачами кафедр Київського лісогосподарського інституту, який у цей час активно відбудовувався у мальовничому Голосієві. Ґрунтовні знання та фахові здобутки молодого керівника не залишилися поза увагою керівництва лісогосподарського факультету інституту. З 1949 по 1951 рр. П.Г. Кальний за сумісництвом працює асистентом кафедри лісової меліорації, а в 1951 р. запрошується завідувачем кафедри лісових культур, доцентом М.М. Ягніченком на постійну роботу на кафедру, на якій працює спочатку асистентом, з 1954 р. – старшим викладачем, з 1956 р. – доцентом, а з 1974 р. – завідувачем.

До призначення на посаду завідувача Прокіп Григорович майже 20 років збирав матеріал і писав докторську дисертацію на тему: «Біолого-екологічні та агротехнічні основи вирощування лісового садивного матеріалу в розсадниках Української РСР», яку успішно захистив 16 листопада 1973 р. Ним, одним і з перших на теренах СРСР, були проведені масштабні, надзвичайно трудомісткі дослідження біології мінерального живлення та росту сіянців дерев і кущів понад 20 порід у вегетаційних сосудах, якими щиро захоплювався Президент Української академії сільськогосподарських наук, академік НАН України Петро Антипович Власюк. Отримані наукові здобутки дозволили П.Г. Кальному більш як на 35 років випередити час і передбачити появу добрив пролонгованої дії типу «Осмокотт», а запропонована ним комбінована шкілка і нині ефективно використовується в декоративних розсадниках передових країн світу.

Асистент кафедри лісових культур Прокіп Кальний зі студентами під час практичних навчань

Десятирічний термін, упродовж якого Прокіп Григорович завідував кафедрою, ознаменувався значною активізацією наукових досліджень, удосконаленням форм і методів навчальної роботи, суттєвим поліпшенням матеріальної бази та широким впровадженням у навчальний процес технічних засобів навчання. За його ініціативи в 1976 р. лабораторію кафедри (ауд. 127) було оснащено одним з перших в академії і на той час найкращим в аграрній освіті країни автоматизованим навчальним класом УСГА – 2. Під керівництвом П.Г. Кального на кафедрі вперше для спеціальності «Лісове господарство» було розроблено навчально-методичний комплекс дисципліни «Лісові культури», впровадження якого в навчальний процес дозволило суттєво вдосконалити підготовку лісівників на споріднених факультетах.

Унікальним було відношення Прокопа Григоровича до викладацької діяльності, зокрема, до читання лекцій. Процес підготовки до лекції та її читання, окрім постійної актуалізації змісту, включав дидактику, детальне щохвилинне планування, елементи акторства і, найголовніше, – ретельну післялекційну оцінку. Аналіз якості читання лекції здійснювався за реакцією аудиторії та результатами прослуховування її у запису. Для запису лекції в аудиторії спочатку використовувався стаціонарний магнітофон «Дніпро», а пізніше переносний, касетник «Весна». Збережені кафедрою лекції П.Г. Кального і сьогодні слугують взірцем як для маститих лекторів, так і для початківців.

У грудні 1978 р. наказом ВАК СРСР П.Г. Кального призначають Головою спеціалізованої Вченої Ради Д 120.71.02 із захисту докторських дисертацій (заступником голови було призначено знаного в країні таксатора, проф. К.Є. Нікітіна). Завдяки Прокопу Григоровичу, який був гарантом панування у її діяльності атмосфери об’єктивності, принциповості і водночас доброзичливості, Рада стала добре відомою не тільки в Україні, а й далеко за її межами. На засіданнях ради свої дисертаційні роботи захищали лісівники з усіх куточків СРСР: Латвії, Естонії, Білорусі, Середньоазіатських і Закавказьких республік.

Тривалий час Прокіп Григорович очолював Проблемну наукову раду лісогосподарського факультету і Науково-технічну раду Боярської ЛДС. Цей період діяльності для лісової дослідної станції був особливо плідним на чисельні наукові об’єкти, створенні співробітниками кафедр факультету та науковцями станції. Окремі дослідні культури, які були закладені за проектами та безпосереднім керівництвом П.Г. Кального (еколого-географічні культури сосни звичайної, культури сосни на площах з різною підготовкою зрубів) і сьогодні активно досліджуються науковцями інституту та мають непересічне наукове значення.

Значного фахового резонансу на теренах Радянського Союзу набув ініційований і проведений Прокопом Григоровичем у 1982 р. Всесоюзний науково-практичний семінар завідувачів кафедр лісових культур, в якому взяли участь представники усіх 22 кафедр країни. На зібранні було розглянуто низку проблем щодо лісокультурної підготовки фахівців для лісової галузі та намічено стратегічні напрямки їх подолання. Рішення семінару стали доленосними. Вони значною мірою визначили подальший розвиток лісокультурної справи.

П.Г. Кальний принципово і послідовно відстоював, на перший погляд дивні, але правильні, як показав час, точки зору щодо важливості наукової підготовки керівництва і директорського корпусу лісової галузі та щорічного експедиційного стажування на виробництві викладачів кафедри. Стосовно першого, знаючи скільки сьогодні серед директорів держлісгоспів і керівників вищого рангу кандидатів і докторів наук, залишається тільки дивуватись пророцтву Прокопа Григоровича. Щодо стажування, то варто відзначити, що в усіх учасників науково-практичних експедицій, які організовував наш завідувач у держлісгоспи Західного і Східного Полісся, Поділля, Буковини та інших регіонів України, залишились незабутні враження від побаченого, почутого і набутого. Нам, тоді молодим викладачам, такі експедиції дозволяли краще зрозуміти реалії та проблеми лісогосподарського виробництва, розширити свій фаховий кругозір, перейняти досвід і знання та риси нашого Вчителя.

За матеріалами наукових досліджень П.Г. Кальним опубліковано близько 100 науково-методичних праць, у тому числі, підручник і три навчальних посібники, кілька монографій, отримано патент на винахід машини для викопування дерев з грудкою землі. Його наукові праці добре відомі у Німеччині, Чехії, Словенії, Польщі та багатьох інших країнах світу.

За воєнні та трудові звитяги П.Г. Кального нагороджено орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, «Знак Пошани» та багатьма медалями.

Родина П.Г. Кального проживала у затишному, вкритому лісом Голосієві. У сусідньому будинку мешкала родина відомого поета М.Т. Рильського, з яким Прокопа Григоровича зв’язувала міцна чоловіча дружба і спільна робота та відпочинок у плодовому садку. Без сумніву, рядочки вірша Максима Тадейовича «Ліс, або, як серби кажуть, шума…» написані і з його розповідей, і про таких як він:

Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює – для століть!

На превеликий жаль, дуже рано, у розквіті сил пішов від нас Прокіп Григорович. Не стало П.Г. Кального 3 серпня 1983 р. Поховано Прокопа Григоровича на Байковому цвинтарі.

Учні професора П.Г. Кального і сьогодні працюють і прославляють свого Вчителя у багатьох підприємствах лісової галузі, науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах України та за її межами.

Віктор МАУРЕР,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top