Із чучелами на річці Стир

Пізня осінь. Є щось трішечки сумне у цій порі.

Сьогодні п’ятниця, обід, телефоном домовляюся за човен, що на мене повинен чекати на річці Стир у селі Липа, на Волині. Переночую у машині на березі розливу, а на ранковій зорі зашалашусь на плесі та виставлю півтора десятки чучел. Розпочнеться одне з найцікавіших полювань на качку…

Суботній ранок, прокинувся о шостій у повній темряві… Відплив від берега, дув сильний вітер, який дещо ускладнював веслування на великій воді… Але погоду дома не замовиш, якщо виїхав на полювання, то назад дороги немає.

Нарешті, без пригод, дістався до плеса. Розставив чучела та з розгону загнав човна в очерет.

Дивлюсь на годинник, початок восьмої. Над лісом почало розвиднюватись, але навкруги ще нічого невидно. Ранок починає наповнюватись звуками, добре відомими мисливцям.

Ранковий вітер не тільки не вщухав, а навпаки, подув з ще більшою силою. Нічого не поробиш – це звично для цієї пори року.

Вдалині прогомоніли гуси, яких було тільки чутно у темряві. Десь біля лісу села Гумнище стукнув перший звук поспішного дуплету, полювання почалось.

У сутінках над очеретом розгледів першу качку, яка, обираючи місце для приземлення, летить прямо на мене… Інстинктивно роблю коротку вскидку, постріл і качка падає скраю очерету. Одночасно від пострілу підіймається трійка крижнів та несеться у мій бік. У рушниці залишився один патрон, але часу на дозарядку немає. Миттєво обираю найближчий до мене силует птаха, вскидка, короткий поводок, постріл… і качка каменем падає біля човна.

Веслую за своїми першими трофеями. Виявилось, перший трофей чудовий самець свища, а другий – самець крижня.

Повернувшись до свого укриття, бачу, неподалік від мене, на висоті близько 70 метрів, проходить четвірка гусей. Полювання продов­жується… Стороною проноситься пара чирків, летять над очеретом. Пропускаю… Етика полювання. Адже не варто стріляти по дичині, що летить над «важкими місцями», навіть діставши її пострілом, трофей ніколи не знайдеш.

Трохи розвиднилось. Відразу ж «запрацювали» чучела. Качки, що пролітали збоку, почали помічати їх і підвертати на мене. Уважно спостерігаю за крижнем, який вже робить друге коло, але відстань для пострілу завелика. Ось він знову іде на чергове коло, майже на мене, відстань близько сорока метрів, вирішую стріляти. Коротка вскидка, приємний поштовх у плече і крижень, склавши крила, падає між чучелами.

З великим захопленням дивлюсь на свій МЦ-106, який до п’ятдесяти метрів практично не робить підранків.

Згодом до моїх трофеїв приєдналися ще один свищ та чирок. Отже, результатом задоволений – п’ять благородних качок: два крижні, два свищі та один чирок.

Вирішую ще трошечки поспостерігати за пернатими кочівниками. На чучела вони ще тричі підвертали гоголі й наближались на постріл, але норма виконана, необхідно дотримуватися мисливських законів. Це запорука того, що і надалі на наших водоймах буде перната та болотна дичина.

Постріли почали вщухати, високо над головою пройшла велика, голів вісімдесят, зграя гусей.

Дивлюсь на годинник. Десята ранку, час згортатись.

Відверто кажучи, хоч качок і не було багато, але досвід та чучела зробили свою справу і полювання вдалося. Сезон полювання ще не закінчився і жевріє надія, що наступний виїзд буде ще емоційнішим і ніщо не зможе його зіпсувати. Ні шквальний вітер, ні дощ не зможуть змусити мене сидіти вдома, адже осіннє полювання на чучела найцікавіше та найемоційніше.

Богдан КУК,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top