У лещатах жорсткої конкуренції

Володимир Бондар: «Сценарій розвитку лісового господарства України має визначати держава».

Напередодні професійного свята лісівників заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар поділився думками про ситуацію в лісовій та деревообробній галузях, про те, як ці галузі вітчизняної економіки виглядають на тлі світової, і як продукції з українського лісу завойовувати ринки світу.

– Ситуація, що склалася на світових ринках необробленої деревини та продукції її переробки, негативно позначається на діяльності лісогосподарських підприємств України, внаслідок чого відбулося падіння основних фінансово-економічних показників. З початку року ціни на окремі сортименти знизилися на 30–40%.

За шість місяців поточного року чистий дохід від реалізації продукції порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 7% або на понад 500 мільйонів гривень, обсяги заготівлі деревини скоротилися на 550 тисяч кубометрів.

Лісогосподарські підприємства вже понад рік не реалізовують дров’яної деревини за межі митної території країни. На складах підприємств накопичився понад мільйон кубометрів деревини, частка дров становить 70%. Накопичення дров пов’язане з відсутністю попиту на внутрішньому ринку та забороною їх експортувати. На сьогодні цю проблему визнають навіть виробники плитних матеріалів. Асоціації деревообробних підприємств не­одноразово зверталася до Кабінету Міністрів України з проханням відкрити кордон для дров.

Як стверджують експерти, зважаючи на те, що починаючи з 2015 року ринок деревини у світі розвивається в умовах надлишкових пропозицій, інвестиції будуть спрямовуватися не на розширення потужностей з виробництва традиційних виробів із деревини, а на інноваційні проекти зі створення продукції з поліпшеними характеристиками. Йдеться про конструкції з деревини, напівфабрикати, які застосовуються у вигляді елементів конструкцій у будівництві. У лісовому ж комплексі України використовуються фізично й морально застарілі технології та обладнання з високою часткою ручної праці й низькою продуктивністю. Водночас світові виробники активно впроваджують нові технології, які дозволяють оптимізувати виробництво і скоротити витрати. Тому про конкурентоспроможність української продукції тут навіть не йдеться. З іншого боку, негативним чинником у плані конкурентоспроможності є підтримка державою галузей, які виробляють товари-замінники. Лісова галузь у світі – це бізнес, і він оперує лише ринковими категоріями: ціна, вигода, терміни, якість продукції, якість виконання контрактів. Лише ці параметри дозволяють завойовувати світові ринки.

– Тобто можуть з’явитися нові ринки?

– Вони вже з’явилися. Привабливість лісового господарства та деревообробки у світі давно визначається і визначатиметься високою швидкістю лісовідновлення, розвит­ком лісозаготівельної інфраструктури, інноваціями в переробці деревини. Вже нині країни Північної Америки стали на шлях вирощування генно-модифікованих деревостанів. Це прискорює лісогосподарський оборот.

Якщо брати до уваги інвестиційну точку зору, то найбільш привабливі щодо цього лісові регіони зі швидким приростом деревної біомаси, що дозволяє отримувати сировину за мінімальною ціною. До них належать Бразилія, деякі регіони Південно-Східної Азії, Австралія, Нова Зеландія, Центральна і Південна Африка.

– Тобто щоб протистояти такому явищу, Україна повин­на напрацювати власні механізми?

– Ні для кого не таємниця, що характеристики українського лісу змінюються, і змінюються не в кращий бік. Тому сценарій розвитку лісового господарства України має визначати держава. А для цього потрібно негайно розробити збалансовану лісову політику, яка стане своєрідною конституцією лісової галузі і базуватиметься на системному аналізі ситуації в лісах, аудиті того, що ми маємо. Йдеться про національну інвентаризацію лісів. Ми отримаємо загальну характеристику лісу, зокрема, його структури і стану. Після цього можна ухвалювати подальші рішення. Початок є – Президент України Володимир Зеленський зобов’язав негайно впровадити стовідсотковий електронний облік заготовленої деревини. Сьогодні він забезпечується в лісах, що входять до сфери управління Держлісагентства, а це лише 73%. Покладаючи надію на нову виконавчу і законодавчу владу України, експерти лісової галузі підготували низку законопроектів, спрямованих на вдосконалення ведення лісового господарства, розробку нових і внесення змін до чинних законів. Днями ми широко обговорили законодавчі проблеми лісового господарства, які потребують негайного розгляду.

Останні два десятиріччя політичних та економічних реформ в Україні чітко показали, що лісова галузь важко адаптується до ринкових відносин і вимог світового ринку, зокрема, через консервативність ринків деревини та пиломатеріалів, низьку міру переробки сировини, низьку продуктивність праці, невизначеність економічного клімату, лакуни в законодавстві, застарілу виробничу базу, відсутність потужностей для глибокої переробки деревини, брак кредитних ресурсів та інтересу до галузі з боку кредитно-фінансових організацій. Тому історичні етапи розвитку вітчизняного лісокористування підказують, що державного управління в управлінні галуззю має бути більше, ніж в інших секторах економіки. А отже, одним із головних завдань для розвитку конкурентного середовища є створення умов для інвестування, впровадження сучасних екологічних технологій, напрацювання сприятливої нормативно-правової бази для вдосконалення лісового законодавства.

– Україна залучена до низки міжнародних процесів, які пов’язані з лісовою галуззю, починаючи від угод ООН і закінчуючи лісовою сертифікацією. Як це впливає на вирішення проблем лісової та деревообробної галузей?

– Участь нашої держави в усіх цих починаннях і форумах поки що істотно не вплинула на стан вітчизняних лісів. Головні проблеми галузі залишаються незмінними: відсутність державної лісової підтримки, надмірна бюрократизація дозвільної системи, суперечливість законодавства, відсутність точної інформації про ліси на державному рівні, втрата ділової деревини через шкідників, занепад лісової освіти і науки. Усе це ускладнюється такими рисами українського суспільства, як несприятливий інвестиційний клімат і неефективна судова система. Тому Україні потрібні інституційні реформи і вдосконалення державного управління на національному рівні. Прерогативою держави залишиться надання точних даних про запаси лісових ресурсів і їх використання. Лише держава може гарантувати безпечне землекористування лісовими землями і створювати ефективні лісові закони.

Україні немає потреби винаходити велосипед. Є проблеми, які в інших країнах уже давно вирішено – зроблено відповідні висновки з помилок і запропоновано оптимальні рішення. Нам не завадить звернутися до закордонного досвіду, але ж не тупо його копіювати. Україна розташована в різних кліматичних зонах, тож і підходи мають бути різними для лісів, наприклад, гірських районів і південних чи східних. Водночас потрібно враховувати й низку інших чинників. Особи, які приймають важливі для долі галузі рішення, мають зрозуміти, що українським лісам потрібна нормальна дієва законодавча база, а не порожні декларації.

Повний текст інтерв’ю читайте в «Дзеркалі тижня», №1259, 14–20 вересня.

Петро ЧЕЧЕЛЮК,
Газета “Природа і суспільство”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top