І лови, і мистецтво

Моду у веденні мисливського господарства на території Виноградівського району, Закарпаття, диктують єгері та мисливці державного підприємства.

До 2002 року Виноградівський лісгосп був найменшим (8,9 тис. га) в області. Коли п’ять років тому я вперше завітав сюди, йому вже належало 11 тис. га.

Площу розширили за рахунок масивів колишніх агроформувань – виготовили держакти на право постійного користування землею, провели землевпорядкування, повним ходом вели лісогосподарські роботи. Прийняті насадження, зрозуміло, були низькоповнотні, порослеві, з гнилою серцевиною. На підприємстві розуміли, що потрібні затрати й затрати, але вірили: вони повернуться – відродженим лісом, з пташиним співом, ревом оленів.

Водночас тут загорілися ідеєю організації мисливського господарства. На той час ним займалися УТМР та інші приватні колективи, на лісгосп же було покладено державний контроль.

– Плануємо мати власні мисливські угіддя, – ділилися думками лісівники, єгері. – Поруч словацькі, угорські колеги за рахунок полювання живуть, чому ми не можемо? Район один із найкращих за кліматичними умовами, не буває сильних морозів і снігопадів, хороша кормова база. Водяться козулі, кабани, зайці, лисиці, з пернатих – фазани, качки, куріпки. Навіть олені та ведмеді з Румунії заходять. У заплаві Тиси, на островах розвелося чимало диких свиней. Коли річка розливається, їм є куди ховатися – перебираються на заповідну Чорну гору, де полювання заборонено. Зарезервували за собою частину сільгоспугідь і держлісфонду, за кошти лісгоспу вже й біотехнічні заходи проводимо. Одне слово, є спеціалісти, можливості, а головне – бажання, тому віримо, що невдовзі новий підрозділ запрацює на повну силу…

Курс на мисливське господарство підтримав молодий керівник Василь Агій. Хоч обіймав посаду директора менше трьох років, але встиг вивести його в число кращих в облуправлінні лісового і мисливського господарства. А вже цього року (скажу, забігаючи наперед), через вітчизняні та закордонні ЗМІ лісгосп прозвучав на всю Україну і навіть на сусідні держави. Справа в тому, що влітку завдяки виноградівцям в урочищі Великий ліс на околиці села Шаланки відбувся перший на Закарпатті фестиваль мисливців, який переслідував мету промоції значення та вікових традицій полювання у краї, а також демонстрації сучасного підходу й принципів ведення мисливського господарства. Масштабне дійство зібрало представників влади, дипломатичних установ, гостей з Ізраїлю, Німеччини, країн-сусідів, скликало майстрів-ремісників, самодіяльних артистів, не кажучи вже про корінних мешканців та «винуватців» фесту – членів колективів усіх державних лісомисливських підприємств та мисливських товариств області. Відкриваючи свято, начальник ОУЛМГ Валерій Мурга наголосив: «День мисливця проводиться в області вперше, але є надія, що цим буде відроджено добру давню закарпатську традицію, що всі присутні на фестинах окрім слова «полювання» знають, що таке природа і вміють її берегти. А Закарпатське облуправління пильно стежить за збереженням не лише тваринного світу, а й опікується охороною та примноженням лісів – основного ареалу проживання багатьох представників фауни».

Лісничий Затисянського лісництва Степан Медьері (праворуч) та інженер з охорони і захисту лісу Юрій Дзяпко: «При проведенні лісогосподарських заходів обов’язково враховуються інтереси мисливського господарства»

Виставкові експозиції учасники формували таким чином, аби якомога ширше продемонструвати специфіку й тонкощі ведення мисливського господарства та охорони лісової живності в угіддях підприємств, ознайомити гостей з культурою художнього оформлення мисливських трофеїв. Важко навіть перерахувати експонати – це, зокрема, чучела звірів і птахів; вирізьблені тварини з дерева; мушлі та роги для імітації реву оленя; біотехнічні споруди натуральної величини; філігранна різьба на ножах і прикладах рушниць; сувеніри на лісову тематику… У програмі свята були й розважальні заходи та дегустація мисливських страв і жвава торгівля дарами лісу, змагання зі стрільби з лука та з упізнавання звіра за хутром і слідом; цікаві конкурси для найменших…

Без брусків солі для копитних єгер Леонтій Селлешій в обхід не вирушає

Незабутнє враження на всіх справила виставка мисливських собак. «Ми дбаємо про розведення різних порід: для полювання на великих звірів і в норах, на птахів тощо, – розповів член обласної федерації мисливських собак Сергій Попов. – Останніми роками набули популярності лайки, вони універсальні в полюванні й на ведмедів, і на малу звірину. Ми, мисливці, як ніхто відчуваємо, що природа потребує балансу – кількість хижаків має відповідати кількості іншої звірини, і навпаки. За дотриманням цього співвідношення і маємо стежити й за потреби створювати сприятливі умови для розмноження того чи іншого виду. Мисливець не має стріляти бездумно. Не слід забувати, що людина є частиною екосистеми».

Можна ще багато чого цікавого розповісти про фестини Діани по-закарпатськи, але то тема окремого матеріалу. Зауважу лише, що крізь усі святкові заходи червоною ниткою проступала головна ідея: мисливці, передусім, – патріоти рідної землі, свого краю з його багатою унікальною флорою та фауною. Тож повернемося до того, з чого починали – з розповіді про те, як саме дбають про живий світ дикої природи у Виноградівському лісгоспі.

…Головні користувачі мисливських угідь у районі – УТМР, ТМР «Лісівник», ТМР «Тиса», ГОТМР «Притисянське» та ДП «Виноградівське лісове господарство», загальна площа, передана їм у користування, становить 56,3 тис. га. Від мисливствознавця державного підприємства Андрія Іштванфі та його попередника на цій посаді, а нині провідного інженера з охорони і захисту лісу Юрія Дзяпка дізнаюся, що за лісгоспом закріплено 4251 га мисливських угідь. Основним завданням є охорона, відтворення та раціональне використання фауни, на господарство також покладено обов’язки контролю інших мисливських користувачів. Залучають до охорони звірини та птаства не лише лісівників, а й активістів низових колективів. Порівняно з минулим роком у поточному спостерігається значно менше фактів браконьєрства, що свідчить про добре налагоджену роботу. Єгері, мисливці лісгоспу диктують моду у веденні мисливського господарства на території всього району. Тут вважають, що і найсильніші звірі потребують захисту людини, допомоги у важкі періоди, надто взимку – на цьому важливому аспекті діяльності зупинимося трохи детальніше.

На східцях оновленого Будинку мисливця в Шаланківському лісництві – лісник Кристіан Надимов і майстер лісу Артур Брилінській

Поліпшуючи умови життя дичини, збагачують край на звірів, птахів. Із копитних в угіддях налічуються майже 170 особин козуль та 75 – дикого кабана, з хутрових є зайці, білки, куниці, борсуки, кіт лісовий… Щороку на ведення мисливського господарства витрачають близько 200 тис. грн. Прагнуть дотримуватися відповідності між кількістю диких і кормовою місткістю угідь. Як наголосив лісничий Затисянського лісництва Степан Медьері, при виконанні лісогосподарських робіт обов’язково враховують інтереси мисливського господарства, мають особливі ділянки, де обмежено будь-які види виробничої діяльності, заборонено полювання, відвідування населенням – це ділянки відтворення, повноправними господарями яких почуваються звірі.

Єгер Леонтій Селлешій під час тривалої подорожі лісовими стежками показав численні біотехнічні споруди, підгодівельні майданчики, кормові поля, розповів, скільки зерновідходів, концентратів, жолудів, качанів кукурудзи тощо викладають у холодну пору року для підгодівлі друзів наших менших. Біля кожного майданчика бачимо розкидані хмиз, солому, стебла рослин, на яких тварини можуть відпочивати, бачимо навіси, під якими ховаються за негоди. А ще закоханий у свій ліс молодий єгер (а за ним закріплено аж 2860 га) повідомив, що не вирушає в обхід без брикетів чи пачок солі – вона потрібна звірам для нормального обміну речовин, полегшення засвоєння грубого корму, а також запобігає деяким хворобам, збуджує апетит.

– Біотехнічні заходи природоохоронного спрямування сприяють створенню належних умов для збільшення кількості усіх видів мисливських тварин, – доповнив колегу єгер Виноградівського лісництва Іван Онисько. – Тому й заготовляємо для підгодівлі сіно, гіллячкові та кропив’яні віники, вводимо в насадження плодові дерева. Щоб звірі мали надійні сховища, створюємо захисні ремізи…

Так, у лісгоспі роблять усе для того, аби збагачувалися лісові угіддя на мисливську фауну. І не тільки це. Виноградівці на власному прикладі доводять, що мисливці займаються не лише ловами, що вони не вбивці, а мислячі стражі природи і полювання для них – своєрідне мистецтво з багатою історією. Тож до наступної зустрічі у предивному куточку Срібної Землі – на ІІ фестивалі мисливських традицій і культури. Уже, сподіваються господарі, міжнародному фестивалі.

ПРЯМА МОВА

Василь Агій, директор Виноградівського лісгоспу:

– Головна ідея мисливського фестивалю – показати, що працівники лісових підприємств, мисливці найбільше зацікавлені в розвитку й збереженні флори та фауни. Ліс для них – сенс життя. Саме вони дбають, аби не скорочувалися території вільного мешкання звірів, аби популяції останніх безперешкодно множилися. Проходив фестиваль в урочищі Великий ліс Шаланківського лісництва, на місцевості, яка тривалий час належним чином не використовувалася. В тому числі й Будинок мисливця, який наче зупинився в часі 90-х років і не відповідав сучасним вимогам для приймання у гостей. Силами колективу ми його капітально відремонтували, впорядкували територію, обсадили деревами й кущами, засіяли квітами. Розчистили також штучне озеро, проклали дорогу з твердим покриттям. І тепер готові не лише влаштовувати фестивалі, приймати туристів та мисливців, а й проводити семінари, конференції. Наступного літа тут знову святкуватимемо День мисливця і запрошуємо на фестиваль колег з усієї України.

Микола НИКАНДРІВ,
Закарпатська область,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top