Краще птах у руці

Юнак із соколицею на ймення Яра.

Прадавнє мистецтво соколиного полювання, коли кожен володар волів мати біля себе сокольничого з натренованим птахом, здається, вже забули. А шкода! Але… не все так й погано. Що це так, свідчить історія третьокурсника ННІ лісового і садово-паркового господарства Григорія Котовича з Миколаївщини. Мисливець і природолюб, хлопець має дуже цікаве захоплення – приручає диких тварин і птахів. Зокрема соколів.

– Чи можна сказати, що ви відроджуєте соколине полювання?

– Можливо, не тільки я. Соколине полювання – давня традиція, яка у нас, на жаль, забута. Насамперед через те, що ця справа дуже затратна і матеріально, і духовно. Пташка – це не іграшка, – аби налагодити з нею зв’язок, то треба вкласти душу. Зараз у мене соколиця Яра, яку знає, певно, пів Києва, через її непростий характер: вже не один десяток разів шукав по столиці. Раніше ж займався яструбами, мав чотирьох птахів. Але соколине полювання від яструбиного дуже відрізняється.

– Чим саме?

– Сокола потрібно підняти вище, аби він міг вдарити здобич з висоти. Б’є він, до речі, кігтями. Крім того, для вдалого полювання тут завжди використовують мисливського собаку-партнера: у мене зараз Санта – лягава бретонский епаньоль. Крім того, із соколом полюють тільки на полях, бо він птах рівнинний, а яструб – то лісовий хижак, якого ще називають лісовим вовком. Він може полювати в лісі завдяки формі свого тіла. Його пускають із руки і здобич він наздоганяє та закігтює, а для мисливця це трішки простіше.

– Звідки таке захоплення птахами?

– Не тільки ними. Взагалі, живність дуже люблю. Приміром, зараз у мене вдома, на Миколаївщині, живе вісім собак. Колись навіть реабілітував вовчицю. Її знайшли фермери і закрили у звіринці, я відгодовував, по-новому знайомив зі світом, бо вона всього боялася – різких звуків, запахів тощо. А потім вовчиця зміцніла і пішла жити на волі.

Взагалі, будь-якого хижака можна приручити. Головне, викликати у нього довіру і не забувати, що ви ним не керуєте. Дуже сподіваюсь, люди все ж схаменуться і вже найближчим часом у нашій країні почнуть відкривати реабілітаційні центри для диких тварин.

– Як поєднується любов до полювання і тварин?

– Дуже просто. Мисливці йдуть на полювання не для того, щоб здобути трофей, а щоб морально відпочити. Тут потрібно чітко розрізняти мисливця і браконьєра.

Ірина БІЛОУС,
Газета “Природа і суспільство”

4 Replies to “Краще птах у руці”

  1. Молодець. Я радий що знайомий з тобою. Успіхів.

  2. Я очень рад что у меня есть вот такой коллега,который занимается возрождением соколиной охоты
    …на данный момент по всей Украине очень мало людей которые заинтересованные этим видом охоты))) везения и удачи ему в этом не простом деле.

  3. Молодець,ми пишаємось тобою!

  4. Да. Молодец. Давайте теперь все, будем убивать животных, что бы отдохнуть. Аргумент конечно….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top